Справа № 750/9178/22 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С.

Провадження № 33/4823/282/23

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП                                                        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді  Демченка О.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2023 року,

                                         у с т а н о в и в:

Цією постановою суду      ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.

Судом було встановлено, що 14 грудня 2022 року, о 20:21 год., ОСОБА_1 по вул. Бєлова, 8 у м. Чернігові, керував транспортним засобом “Hyundai Accent”, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду за допомогою приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу та від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду стосовно нього скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує на порушення судом норм ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП. Зазначає, що працівники поліції проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі не пропонували. Звертає увагу, що після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення він відразу звернувся до КНП “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” для проходження огляду на стан сп`яніння, де згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 22.12.2022 року ознак сп`яніння у нього не виявлено.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених  в ній підстав.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.   

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення  серії ААД № 137132 від 14.12.2022 року ОСОБА_1 власноруч його підписав та в поясненнях додав, що “від проходження не відмовляюся, чекав адвоката.” (а.с. 5).

Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1   виявлено ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу та від підпису відмовився у присутності двох свідків (а.с. 8).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як був зупинений автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 . На запитання поліцейського чи вживав алкогольні напої, водій відповів, що ні. Поспілкувавшись, поліцейський пропонував йому пройти огляд на місці за допомогою приладу  “Драгер”, водій погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці. Поліцейський вдруге пропонує пройти огляд на місці за допомогою приладу  “Драгер” або у лікаря-нарколога, оскільки вбачає ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, на що водій відповів, що не  відмовляється пройти огляд на місці і хоче скористатися послугами адвоката, однак коли по часу він приїде не знає. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння водій повідомляв, що не відмовляється і чекає адвоката. Поліцейський повідомляє, що розцінює це як відмову від проходження, роз`яснює права та обов`язки та попереджає про складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за фактом відмови від проходження огляду, поліцейський ознайомлює зі змістом протоколу.

Отже, з наданого суду відеозапису вбачається, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмови від проведення огляду не виказував, а тому у суду немає ніяких фактичних даних про те, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку ОСОБА_1 відмовився це зробити, проте ця обставина пройшла поза увагою місцевого суду, фактично дослідивши лише протокол про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на претензії працівників поліції про те, що ОСОБА_1   ухиляється від проведення огляду на місці її зупинки, належних і допустимих доказів на підтвердження цього суду не надано.         

Що стосується тверджень апелянта у скарзі про те, що після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення він відразу звернувся до КНП “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” для проходження огляду на стан сп`яніння, де ознак сп`яніння у нього не виявлено, то такі слід визнати слушними.

За змістом ст. 266 КУпАП, окрім іншого, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого лікаря медичної установи, у той же самий день, о 22-25 год, на підставі самозвернення було проведено медичний огляд ОСОБА_1 у КНП “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня”, а саме взято кров на аналіз на алкоголь та наркотичні речовини, в результаті токсикологічного дослідження виявлено в сечі 0,19 проміле, у крові - 0,18 проміле, канабіноїди, амфетаміни та метамфетаміни, морфін, бензодіазоліни не виявлено, будь-яких ознак сп`яніння у нього не виявлено, тверезий (а.с. 19).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у певній мірі поспішно визнав даний документ недопустимим доказом.  При цьому апеляційний суд посилається на  статтю 1 КУпАП, яка визначає завданням законодавства про адміністративні правопорушення, поміж іншого, охорону прав і свобод громадян.  Апеляційний суд наголошує, що приписи ст. 266 КУпАП, і зокрема частини четвертої її, у більшій мірі стосуються поліцейських.

Даючи оцінку цьому доказу, який досліджувався місцевим судом, апеляційний суд вважає більш  достовірним  виписку із медичної карти від 22.12.2022 року, оскільки вона складена на підставі  токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 і складала 0,18%о, що є меншим, ніж мінімально допустимий рівень такої концентрації, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що становить 0,2 проміле, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, з урахуванням часу  звернення ОСОБА_1 до медичного закладу і відібрання в нього біологічних  зразків  для проведення лабораторних аналізів, з урахуванням того, що в медичному закладі у нього не було виявлено будь-яких ознак сп`яніння,  апеляційний суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 під час складання протоколу  про адміністративне правопорушення стосовно нього в стані  алкогольного сп`яніння не перебував. Відповідно, вимога поліцейських щодо проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу “Драгер” є безпідставною, а отже, безпідставним є складання  протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього.

Отже, суд першої інстанції не дотримався у повній мірі вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не з`ясував повно та всебічно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив всі докази та не оцінив їх в сукупності, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виходячи з вищезазначеного, викладені в оскарженій постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості, тобто того, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, сукупністю досліджених доказів у справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, оскаржена постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, апеляційний суд приходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, а відтак провадження по справі стосовно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. 

СуддяО. В. Демченко