ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №953/3903/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/597/223

Категорія: ч.2 ст.121 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , 1978 року народження, на 60 діб, до 10 червня 2023 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилається на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Указала, що:

-досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було проведено із порушеннями вимог КПК України;

-матеріали кримінального провадження не містять доказів вини обвинуваченого. Відзначила, що показами допитаних у судовому засіданні свідків вина ОСОБА_7 також не підтверджується;

-прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою із порушенням вимог встановлених п.20-5 Прикінцевих положень КПК України, а саме клопотання не було вручене обвинуваченому та захиснику взагалі, в тому числі не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку запобіжного заходу;

-стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків. Зауважила, шо ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався, жодної дії для перешкоджання слідству не вчиняв. Вважає, що контрольований нічний домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого та за місцем проживання його похилих батьків, які потребують стороннього догляду, або особисте зобов`язання виконувати свій військовий обов`язок, є тим об`єктивним запобіжним заходом, який є адекватним формальним клопотанням прокурора та неспроможним матеріалам справи.

Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на нічний домашній арешт за місцем реєстрації або особисте зобов`язання мобілізуватись задля захисту Держави від агресії рф.

Обвинувачений ОСОБА_7 , прокурор, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надали, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останніх.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 інкримінується спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинило смерть останнього, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того, відповідно до матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_7 не має тісних соціальних зв`язків, відносно нього перебувають кримінальні провадження в інших судах, що додатково підтверджує наявність ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення ним нового злочину.

За таких обставин, посилання захисника на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Посилання захисника про те, що ОСОБА_7 раніш не судимий, має батьків, які потребують сторонньої допомоги, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Що стосується посилань захисника на проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні із порушеннями, а також відсутність доказів вини ОСОБА_7 , то зазначені обставини, повинні бути оцінені судом при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 186 КПК України встановлено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Як убачається із матеріалів провадження, клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 прокурором було подано у судовому засіданні 12 квітня 2023 року, та ухвалою суду від 12 квітня 2023 року вказане клопотання було розглянуто невідкладно згідно вимог ст.186 КПК України.

У ч.2 ст.412 КПК України наведено вичерпний перелік істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги захисника про подання клопотання прокурором з порушенням процесуальних строків, передбачених абз.10 п.20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, не входить до переліку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбаченими у ч.2 ст.412 КПК України, які тягнуть скасування ухвали суду.

Вказане клопотання прокурора було розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту в цій частині не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: