Справа № 216/4439/17

провадження 4-с/216/16/23

УХВАЛА

іменем України

(повний текст)

27 квітня 2023 року                                                місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Корнєвої Ю.В., представника заявника (боржника) – Романова В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецької Анни Іванівни, щодо визнання неправомірними Постанови про відкриття виконавчого провадження та Постанови про розмір мінімальних витрат ВП №71298468 від 15.03.2023 р., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця Чернецької А.І. щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2023 р. та Постанови про розмір мінімальних витрат від 15.03.2023 р. ВП №71298468 за виконавчим листом у справі №216/4439/17 від 30.05.2018 р. неправомірними, скасувати зазначені Постанови, постановити судом окремі ухвали стосовно порушень законодавства з боку державного виконавця Чернецької А.І., які направити до Криворізького РУП ГУНП, зупинити виконання вказаних виконавчих документів до набрання чинності рішення у даній справі, посилаючись на те, що державним виконавцем Чернецькою А.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження поза межами трирічного строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, у виконавчому листі невірно зазначена сума стягнення з ОСОБА_2 , оскільки у заочному рішенні суду від 30.05.2018 р. зазначено про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сітісервіс-КР» суми заборгованості по оплаті за житлово -комунальні послуги, судових витрат у загальному розмірі 8634,72 грн., що передбачає необхідність сплати заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 4317,36 грн. та вказує на скоєння державним виконавцем службового підроблення, маючого ознаки злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України. Крім того, державним виконавцем неправильно визначена адреса проживання ОСОБА_2 , неперевірена інформація щодо фактичного проживання вказаного боржника, що потягло за собою безпідставне відкриття виконавчого провадження та внесення персональних даних щодо особи ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників, що, на думку скаржника, свідчить про неправомірність дій державного виконавця Чернецької А.І. 

У судовому засіданні представник скаржниці – Романов В.П. підтримав доводи скарги із зазначених у ній підстав.

  Представник ТОВ «Сітісервіс-КР» у судове засідання, будучи повідомленим належним чином про час та місце його проведення, не з`явився з невідомих причин.

Від державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецької А.І. надійшов відзив на скаргу, в якому вона просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правомірність винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, поданим стягувачем в межах трирічного строку повторно, після повернення виконавчого листа 13.12.2022 р. на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При пред`явленні виконавчого документу стягувач зазначив повну суму, яка підлягає стягненню із солідарних боржників, що відповідає вимогам ст. 542 ЦК України. Державним виконавцем відкрито виконавче та направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, яка визначена у виконавчому документі – АДРЕСА_1 , що відповідає вимогам ч.1 ст. 28 Закону. При цьому, перевірка інформації, кому належить квартира, яка зазначена в рішенні суду, хто в ній мешкає можливо тільки після відкриття виконавчого провадження. Винесення Постанови про розмір мінімальних витрат є обов`язком державного виконавця у відповідності до ст. 27 Закону. Відомості про боржника включені до Єдиного реєстру боржників у відповідності до ст. 9 Закону.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, що не тягне за собою відкладення розгляду справи у зв`язку із неявкою стягувача та державного виконавця.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача борг за житлово-комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території) в розмірі 6025 грн. 93 коп., суму інфляційних збитків в розмірі 2279 грн. 84 коп., а також 3 % річних в розмірі 328 грн. 95 коп., що становить разом 8634,72 грн. та судовий збір по 800 грн. з кожного.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15 березня 2023 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецькою А.І. відкрите виконавче провадження ВП №71298468 щодо стягнення з ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Сітісервіс - КР" боргу в розмірі 8634,72 грн.  

У той же день, державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецькою А.І. в межах відкритого виконавчого провадження ВП №71298468 винесено Постанову про стягнення з ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 863,47 грн., а також Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 360 грн., які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_2 .

Яка вбачається з матеріалів ВП №71298468, долучених державним виконавцем Чернецькою А.І. до відзиву, оскаржувальні Постанови нею винесені на підставі виконавчого листа №216/4439/17, виданого 30.05.2018 р., який у відповідності до записів у ньому, був повернутий стягувачу 13.12.2022 р. на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, в даному випадку: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону 1404-VIII).

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 910/18165/13 зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 804/2721/15, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі № 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року в справі № 336/1023/20, у Постанові Верховного суду від 29.07.2021 року у справі №2608/4065/12.

Відповідно до пункту 20 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VІІІ. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наведені положення закону, передбачені ст. 12 ч.5, 37 ч.5 Закону визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у двох визначених законом випадках.

Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав.

Відповідні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі № 913/518/13-г та від 02 грудня 2020 року в справі № 913/869/14.

Таким чином, зважаючи на пред`явлення стягувачем виконавчого документу повторно для виконання після повернення 13.12.2022 року, тому доводи представника скаржника щодо пропущення трирічного строку та неправомірності дій державного виконавця по винесенню Постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2023 р. та Постанови про розмір мінімальних витрат  від 15.03.2023 р. у ВП №71298468 за виконавчим листом у справі №216/4439/17 від 30.05.2018 р. судом не беруться до уваги, оскільки, в даному випадку, перебіг строку почався заново з наступного дня після повернення (отримання) стягувачем постанови про повернення виконавчого документу від 13.12.2022 року, який становив менше трьох років до повторного пред`явлення виконавчого листа для виконання до виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19, ст. ст. 25, 26 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання.

Згідно ст. 4 ч. ч. 1,2 Закону у виконавчому документі зазначаються, зокрема: 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається із заяви стягувача ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» останні зазначили про стягнення саме з боржника ОСОБА_2 повної суми, тому доводи скаржника щодо необхідності зазначення державним виконавцем у Постанові про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2023 р.  про необхідність сплати заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 4317,36 грн. не є належними, тому до уваги судом не приймаються, оскільки дії державного виконавця в даному випадку відповідали вимогам закону.

До того ж, зважаючи на той факт, що у Постанові про відкриття у ВП №71298468  від 15.03.2023 р. державним виконавцем були внесені дані боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом у справі №216/4439/17 від 30.05.2018 р., дії державного виконавця у даному випадку відповідали приписам ст. ст. 4 ч.1, 19, 25, 26 Закону, і вимоги скарги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки приписами  ч. ч. 1,5 ст. 9 Закону Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Зважаючи на те, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, тому, доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця в частині реєстрації Підгорної Ю.О. в Єдиному реєстрі боржників, вчинені одночасно з винесенням оскаржувальної Постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2023 р., не ґрунтуються на законі.

Вимоги щодо постановлення окремої ухвали та зупинення виконання оскаржувальних постанов є похідними від вимог, у задоволенні яких суд відмовив, тому, відповідно,  також не підлягають задоволенню.      

Згідно частини 1 та частини 3 статті 451 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

  Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень з боку державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецької А.І. норм Закону України «Про виконавче провадження», її дії були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень, суд вважає, що права чи свободи скаржниці не були порушені, у зв`язку з чим в задоволенні скарги слід відмовити повністю.

   На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  447-452, 259 ч.6 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 01 травня 2023 року.

Суддя                                                                Г.М.ЧИРСЬКИЙ