КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/9190/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.09.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року

у справі № 910/9190/15 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом приватного підприємства «Продмарт»

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року по справі № 910/9190/15 позов ПП «Продмарт» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради - задоволено. Так, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 19.02.2015 № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПП «Продмарт» від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850». Також, стягнуто з Київської міської ради на користь ПП «Продмарт» 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.06.2015 року, Київська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року по справі № 910/9190/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 07.09.2015 року представник Київської міської ради надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Продмарт» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник ПП «Продмарт» у судовому засіданні 07.09.2015 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради від 22.02.2007 року №189/850 було передано у довгострокову оренду земельну ділянку приватному підприємству «Продмарт» для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Лісозахисна, 17 в Оболонському районі м. Києва строком на 15 років.

Пунктом 5 вказаного рішення зобов'язано ПП «Продмарт» виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України. А пунктом 8 попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

Так, на підставі даного рішення між Київською міською радою (далі орендодавець) та ПП «Продмарт» (далі орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 05.04.2007 року (далі договір), посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1083, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що було зроблено запис від 16.04.2007 року за № 78-6-00434 у книзі записів державних договорів.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року № 189/850, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку. Об'єктом оренди є земельна ділянка по вул. Лісозахисна, 17 в Оболонському районі м. Києва, площею 209376 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури, кадастровий номер 8000000000:85:886:0001 (п. 2.1 договору). Згідно з п. 3.1 договір укладено на 15 років.

Земельна ділянка була передана в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.04.2007 року.

Пунктом 8.4 договору визначено, що орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з пунктами 11.4 - 11.6 договору останній може бути розірвані за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п.п. 5.1 та 8.4 договору. Розірвання договору не потребує укладення додаткових угод, договір вважаються розірваними з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Пунктом 5.1 договору визначено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Архітектурна майстерня» було розроблено на замовлення позивача Проект будівництва малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, м. Київ, який отримав позитивний висновок спеціальної державної організації «Київська міська служба Української інвестиційної експертизи» від 05.05.2008 року. Позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, в Оболонському районі м. Київ від 15.05.2008 року № 0333-Об/Р, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

19.02.2015 року Київською міською радою прийнято рішення № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та приватним підприємством «Продмарт» від 16.04.2007 року № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року № 189/850». При прийнятті рішення від 19.02.2015 року № 157/1022 Київська міська рада керувалась ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та пунктами 8.4, 11.4 договору.

Як зазначає позивач, дане рішення є незаконним та таким, що порушує його права як орендаря, вказує на відсутність з його боку порушень умов договору.

Так, у квітні 2015 року ПП «Продмарт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.02.2015 року № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПП «Продмарт» від 16.04.2007 року № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року № 189/850».

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року по справі № 910/9190/15 позов ПП «Продмарт» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради - задоволено. Так, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 19.02.2015 № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПП «Продмарт» від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850». Також, стягнуто з Київської міської ради на користь ПП «Продмарт» 1 218,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, встановлених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20 постанови пленуму Вищого господарського кодексу України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. «ґ» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 187 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» (далі рішення), регулюється питання щодо здійснення самоврядного контролю.

Відповідно до п. 2.1 рішення, забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на Головне управління земельних ресурсів.

Самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень фізичних і юридичних осіб; розгляду документації з землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель тощо (п. 2.5 рішення).

Відповідно до п. 2.6 рішення самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства шляхом перевірок здійснюється планово та позапланово. Позапланова перевірка проводиться за таких обставин: отримання доручення від Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); отримання заяв, скарг чи звернень громадян, поданих в установленому законодавством порядку, у яких наведена інформація про порушення земельного законодавства чи можливість виникнення ситуацій, що можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів тощо.

Згідно з п. 3.1 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» Головне управління земельних ресурсів при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань організує і здійснює самоврядний контроль у м. Києві, у тому числі, за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. У разі виявлення порушень юридичними чи фізичними особами земельного законодавства вносить пропозиції, зокрема, Київській міській раді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення/ чи припинення права користування земельною ділянкою громадянами та юридичними особами).

Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою (п. 6.1 рішення).

Згідно з п. 6.4 рішення для усунення порушень земельного законодавства посадовою особою Головного управління встановлюється 10-денний термін.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). Таким спеціальним уповноваженим органом є Державна інспекція з контролю за використанням та охорони земель.

Відповідно до п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин» у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеними умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав суду проектну документацію на будівництво, довідку про відсутність заборгованості з орендної плати.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які вказівки, попередження позивача з питань використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, або акт перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства. Крім того, в матеріалах справи відсутній акт про не проведення будівельних робіт на земельній ділянці, складений Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів, які б свідчили, що орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснює без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам або іншим чином порушує умови договору, що є підставою для розірвання договорів в односторонньому порядку.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції заборгованість з орендної плати у позивача відсутня, та ПП «Архітектурна майстерня» було розроблено на замовлення позивача Проект будівництва малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, м. Київ, який отримав позитивний висновок спеціальної державної організації «Київська міська служба Української інвестиційної експертизи» від 05.05.2008 року. Позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, в Оболонському районі м. Київ від 15.05.2008 року № 0333-Об/Р, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.02.2015 року 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та приватним підприємством «Продмарт» від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 №189/850».

Інших підстав для розірвання договору оренди ніж, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням та орендарем не завершено забудову земельної ділянки у строки передбачені умовами договору (три роки з моменту державної реєстрації договору розірвання договору оренди) у спірному рішенні Київської міської ради не зазначено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року по справі № 910/19122/13, та від 23.04.2015 року по справі № 910/1753/14.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Київської міської ради, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року у справі № 910/9190/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року у справі № 910/9190/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9190/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 16.09.2015 року