Справа № 530/295/23

Номер провадження 2-з/530/6/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретарі Соловей Т.С., представника позивача адвоката Тараненко С.О. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Зіньків заяву представника позивача адвоката Тараненка С.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом

        ОСОБА_1 , адреса місця проживання:  АДРЕСА_1  до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області;  ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області;  ОСОБА_4 , державного реєстратора виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради, юридична адреса: смт.Ромодан, вул.Шевченка, 11, Миргородського району, Полтавської області;  ОСОБА_5 , державного реєстратора виконавчого комітету Гадяцької міської ради, юридична адреса: м.Гадяч, вул.Л.Українки, 2, Миргородського району, Полтавської області; Зіньківської міської ради, юридична адреса: м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 40, Полтавського району, Полтавської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог:  ОСОБА_6 , місце проживання: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області про скасування державної реєстрації, - 

В С Т А Н О В И В :

       В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 530/295/23 за позовом ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області; ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області; ОСОБА_4 , державного реєстратора виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради, юридична адреса: смт.Ромодан, вул.Шевченка, 11, Миргородського району, Полтавської області; ОСОБА_5 , державного реєстратора виконавчого комітету Гадяцької міської ради, юридична адреса: м.Гадяч, вул.Л.Українки, 2, Миргородського району, Полтавської області; Зіньківської міської ради, юридична адреса: м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 40, Полтавського району, Полтавської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6 , місце проживання: с.Лютенські Будища, Полтавського району, Полтавської області про скасування державної реєстрації.

У підготовче судове засідання учасники справи: позивач ОСОБА_1 не з`явився ,з`явився його представник адвокат Тараненко С.О., відповідач ОСОБА_2 не з`явився, належним чином не повідомлений, відповідач ОСОБА_3 не з”явився, належним чином повідомлений ,відповідач державний реєстратор виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Телеш Ю.В. не з`явилася, належним чином повідомлена, державний реєстратор виконавчого комітету Гадяцької міської ради Ус О.І. не з`явилася, надіслала до суду відзив, заяву про виключення її з числа відповідачів та розгляд справи за її відсутності, представник відповідача Зіньківської міської ради Полтавської області не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, третя особа ОСОБА_6 з`явився.

Під час розгляду судом справи представник позивача адвокат Тараненко С.О. звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову. У заяві про забезпечення позову просив суд: забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_6 на вчинення певних дій ( проведення будь-яких весняно-польових робіт ,а саме: культивація, посів ,підживлення, травлення, збір урожаю та інше) на земельних ділянках (кадастровий номер 5321383200:00:022:0149, 5321383200:00:022:0150, 5321383200:00:022:0151),які знаходяться на території Лютенсько-Будищанського старостинського округу Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області.

Зачитавши заяву представника позивача, заслухавши думку третьої особи з приводу заяви про забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України також передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом розгляду в цивільній справі є скасування запису про державну реєстрацію договорів оренди землі.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 ст.150 ЦПК України позов, крім іншого, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд бере до уваги, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тараненко С.О. просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_6 на вчинення певних дій на трьох земельних ділянках, але судовий збір за заяву про забезпечення позову сплачує не в повному обсязі, крім цього ОСОБА_6 на даний час має статус третьої особи, а тому відносно нього не можуть бути застосовані заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути спів мірними із заявленими позивачами вимогами.

Відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи - не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги - інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі - має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи Заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співвмірними із заявленими позовними вимогами.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши письмові матеріали на обґрунтування позовних вимог і заяви про забезпечення позову зокрема суд встановив, що такі не містять жодних доказів, того, що відмова у забезпеченні позову може ускладнити ефективний захист або поновлення охоронюваних законом прав або інтересів позивача.

В даному випадку суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання, що оскільки заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог, суд вважає подання заяви про забезпечення позову є передчасним та задоволенню не підлягає.

       Керуючись ст.ст.149, 151,153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тараненка С.О. про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_6 на вчинення певних дій (проведення будь-яких весняно-польових робіт, а саме: культивація, посів, підживлення, травлення, збір урожаю та інше) на земельних ділянках (кадастровий номер 5321383200:00:022:0149, 5321383200:00:022:0150, 5321383200:00:022:0151), які знаходяться на території Лютенсько-Будищанського старостинського округу Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області - відмовити.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

       Ухвала може бути оскаржена на протязі п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко