Дата документу 08.05.2023 Справа № 333/3006/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3006/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/323/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2023 року, якою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 червня 2023 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за наступних обставин.

18 квітня 2023 року приблизно о 12 год. 20 хв., ОСОБА_7 , знаходячись у ліфтовій кабіні на 4 поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-ІХ), з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення, наніс потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар кулаком в область тулуба, тим самим спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження, після чого коли потерпілий присів на коліно з барсетки останнього дістав та відкрито викрав мобільний телефон марки «Realme», моделі «С11» в корпусі сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 4599 грн., із сім - картою мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_3 , пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_10 , які знаходились в шкіряному чохлі-книжці чорного кольору, які матеріальної цінності разом з сім картою не представляють. Після цього, ОСОБА_7 разом з викраденим майном почав втікати з місця злочину, не реагуючи на заклики потерпілого зупинитись та повернути викрадене.

Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 спричинено майнову шкоду на загальну суму 4899 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

18 квітня 2023 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082040000604 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (а.с. 6).

18 квітня 2023 року о 13 год. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 63-65).

18 квітня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (а.с. 68-69).

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити частково, обрати стосовно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що в обґрунтованість наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя посилається лише на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , при цьому залишається незрозумілим твердження слідчого судді стосовно того, що ОСОБА_7 під час дії в Україні воєнного стану, з метою створення перешкод досудового розслідуванню, може виїхати за межі її території, оскільки в умовах посиленого контролю не тільки перетину державного кордону, але й переміщення по території самої держави це неможливо.

Зазначає, що відсутні будь-які вагомі підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде вчиняти тиск на свідків у кримінальному провадженні з метою схилення їх до дачі завідомо неправдивих показань. Це твердження спростовується тим, що ОСОБА_7 не заперечує свою причетність до скоєння кримінального правопорушення, з моменту свого затримання співпрацює з органом досудового розслідування, добровільно вказав місце знаходження викраденого майна, у зв`язку з чим воно вилучено та буде повернуто потерпілому, свідки та потерпілий вже надали свої показання, тому факт проведення їх допитів свідчить про мінімальні ризики впливу підозрюваного на них.

Крім того, вказує, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення хоча і містить посилання на його існування, але жодним чином в оскаржуваному рішенні не обґрунтований.

Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які переконливі аргументи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Також вказує, що слідчим суддею в повній мірі не враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_7 вважається таким, що не має судимостей, має постійне місце реєстрації та проживання, перебуває на обліку в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, є учасником замісної терапії, потребує постійного догляду та приймання ліків «Метафін-ІС» та «Метадон-ІС» згідно листів призначення.

У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу без доповнень.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов`язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке законом віднесено до тяжких злочинів та за вчинення яких передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують та в апеляційній скарзі не оспорюються.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими, та фактично погодився з існуванням ризиків переховування від органу досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджена матеріалами клопотання.

Так, суворість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, саме по собі може бути мотивом для підозрюваного переховуватися від суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Таким чином, з огляду на тяжкість покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, з урахуванням даних про особу підозрюваного, а саме відсутність в нього стійких соціальних зв`язків у вигляді дружини та неповнолітніх дітей, останній з метою уникнення відповідальності, має можливість переховуватися від суду, що є ризиком у контексті кримінального провадження, про що обґрунтовано вказав слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлюється тим, що підозрюваному ОСОБА_7 достовірно відомо анкетні дані та місце проживання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , оскільки як вбачається із матеріалів клопотання, всі вони мешкають в одному будинку та є знайомими між собою, у зв`язку з чим, підозрюваний може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки такі особи повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що вказує на те, що він заробляє на життя шляхом вчинення корисливих злочинів, та у свою чергу, в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів та підтверджує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відтак, на думку апеляційного суду, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані та підтверджені, а доводи апеляційної скарги в цій частині спростовані вищевказаним.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває на обліку в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, є учасником замісної терапії, потребує постійного догляду та приймання ліків, то вони не є визначальними при обранні запобіжного заходу, з огляду на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, суспільну небезпеку (злочин вчинений з насильством), та встановлені ризики і обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України.

При цьому, слід зазначити, що відомостей на того, що підозрюваний не може за станом свого здоров`я перебувати в умовах слідчого ізолятору, апеляційному суду не надано, враховуючи той факт, що останній знаходиться в таких умовах з 18 квітня 2023 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2023 року, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 червня 2023 року включно, залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4