КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 754/8882/21 Головуючий у суді першої інстанції: Гринчак О.І.

Номер провадження: 22-ц/824/1737/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

розглянув у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - АТ «Акцент-Банк», А-Банк, позивач, банк) звернулося в Деснянський районний суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник, боржник) заборгованість за кредитним договором в сумі 23 234,73 грн., яка, станом на 11.04.2021 року складається з заборгованості за кредитом - 17 424,79 грн., заборгованості за відсотками - 5 809,94 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим, підписав Анкету-заяву від 29.12.2019 року, згідно з якою, отримав кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом - 44,40 % річних. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Тарифами, Правилами та Умовами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання виконав, проте, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 11.04.2021 року, утворилась заборгованість - 23 234,73 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.07.2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 093,20 грн., та судовий збір в розмірі 790,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк», в інтересах якого діє представник - адвокат Омельченко Є.В., оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.07.2022 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що, посилання Деснянського районного суду міста Києва в судовому рішенні на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах не повинні прийматись до уваги, так як відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення із Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись із змінами до них, викладеними на сайті банку.

Крім того, користування відповідачем кредитом свідчить про ознайомлення із Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку.

Також вказує на помилковість висновків суду щодо неврахування Паспорту споживчого кредиту, в якому зазначено всі умови кредитування, строки, процентна ставка та інше.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо неврахування Паспорту споживчого кредиту на підтвердження укладення кредитного договору та стягнення процентів за користування кредитом, вказує на підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відзив на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк», від ОСОБА_1 не надходив.

Рішення Деснянського районного суду міста від 14.07.2022 року в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а відтак не є предметом апеляційного перегляду, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк», виходячи з наступного.

При розгляді справи, Деснянським районним судом міста Києва встановлено, що 29.12.2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

У Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник якого згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. (а.с.6).

Позивач доводив, що на підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачу надано кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, на підтвердження чого, надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи.

З довідки про видачу карток вбачається, що ОСОБА_1 за договором від 29.12.2019 року відкрито рахунок та надано картку № НОМЕР_1 зі строком дії до грудня місяця 2024 року.

Згідно з довідкою за лімітами, відповідачу - 29.12.2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн., який згодом був зменшений, та станом на 29.03.2020 року становив 13 147,00 грн.

З виписки по банківському рахунку, підтверджується факт того, що ОСОБА_1 , за період з 01.01.2019 року по 12.07.2021 року використано кредитних коштів на суму 33 573,20 грн., натомість, внесено на кредитний рахунок грошових коштів на суму 25 480,00 грн. (а.с. 55-58).

За наданим банком розрахунком, станом на 11.04.2021 року, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 29.12.2019 року становить 23 234,73 грн. та складається із заборгованості за кредитом - 17 424,79 грн., а також заборгованості за відсотками - 5 809,94 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.12.2019 року, процентна ставка не зазначена, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Суд також вказав у рішенні, що наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту не підтверджує укладення договору про споживчий кредит та не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитом.

Стягнувши заборгованість за тілом кредиту частково - в сумі 8 093,20 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до виписки по банківському рахунку, різниця між сумою використаних кредитних коштів та сумою, внесеною відповідачем на кредитний рахунок, становить 8 093,20 грн. (33 573,20 грн. - 25 480,00 грн.), тому позивач безпідставно списав вказану різницю в рахунок погашення заборгованості за неузгодженими процентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В редакції частини 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків, застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ "Акцент-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За правилами ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів, встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

Згідно із частиною 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, уразі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Акцент-Банк» зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.12.2019 року, ОСОБА_1 , підписавши Анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

На підтвердження своїх вимог, банк до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 29.12.2019 року, копію Анкети-заяви, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», довідку про відкриття рахунку і видачу картки, довідку за лімітами та виписку з особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 .

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», вказана заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. У вказаній Анкеті-заяві не зазначено даних про умови кредитування, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту тощо.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, банк посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна».

Витягом з вказаних Тарифів визначені, в тому числі: розмір обов`язкового щомісячного платежу, комісії за зняття власних та кредитних коштів, штраф за несвоєчасне погашення кредиту, ефективна процентна ставка, базова процентна ставка та інше.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати відсотків.

Не може бути належним доказом і роздруківка із сайту позивача, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано банком при розгляді справи.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.ua/green.tarrifs) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із даним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги про стягнення відсотків є необґрунтованими, обґрунтованими є лише вимоги банку щодо стягнення тіла кредиту, оскільки банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Стягуючи заборгованість за тілом кредиту частково - в розмірі 8 093,20 грн., суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідачем за період з 01.01.2019 року по 12.07.2021 року використано кредитних коштів на суму 33 573,20 грн., натомість, внесено на кредитний рахунок грошових коштів на суму 25 480,00 грн. (а.с. 55-58) і оскільки позивач безпідставно списав різницю між сумою використаних кредитних коштів та сумою, внесеною на кредитний рахунок, в рахунок погашення заборгованості за неузгодженими процентами, тому, зазначена різниця є заборгованістю із тіла кредиту.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.07.2022 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів, з врахуванням підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 29.12.2019 року, на думку колегії суддів не підлягають врахуванню.

Так, виходячи з вимог цивільного законодавства України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини 1 ст. 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 ст. 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 ст. 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі, кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них, укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами, першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай, правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів).

Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту.

Отже, ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту (умовами кредитування), його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Зазначене відповідає правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.05.2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20, а також у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 313/181/21.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, колегія суддів відмічає і те, що в Паспорті споживчого кредиту вказано інформацію щодо кредитування за трьома кредитними картками, а саме, «Універсальна», «Універсальна голд», «Зелена», однак, даних про те, який саме вид кредитування погодив відповідач в паспорті не зазначено, в матеріалах справи таких даних також немає.

Слід зазначити, що наведена у паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2020 року, в той час, коли заборгованість банком розрахована по 11.04.2021 року. Окрім того, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Недоведеними позивачем є доводи щодо підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження використання відповідачем електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права висновків суду не спростовують, на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, у справі не виявлено, тому, апеляційний суд приходить висновку про залишення апеляційної скарги АТ "Акцент-Банк" без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у частині 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар