Постанова

Іменем України

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 676/1449/17

провадження № 51-1303 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017240070000107 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривчани Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргоюзасудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він приблизно о 20 год. 23 хв. 18 січня 2017 року, керуючи автомобілем УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою по вул. Огієнка в напрямку від вул. Соборної до вул. Уральської в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, при проїзді нерегульованого перехрестя вул. Огієнка та Князів Коріатовичів, як водій в порушення вимог п.1.5, п. 2.3 б); п. 2.3 д); п. 12.2), п. 16.3; п. 16.11 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перед виїздом з другорядної дороги на головну не дотримався вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не зупинився перед виїздом на головну дорогу і не переконався у відсутності небезпеки для руху, не надав дороги автомобілю Mercedes Benz ML 320 реєстраційний знак НОМЕР_2 під керуванням невстановленого водія, який рухався головною дорогою по вул. Князів Коріатовичів в напрямку до вул. Гагаріна і мав перевагу в русі, де допустив з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 отримала тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху водія автомобіля УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та виправдано на підставі п.3 ч. 1 ст.373 КПК України за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався. Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні. Цивільний позов не заявлявся.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є сумнівними, непереконливими, неналежними і недопустимими, а інших беззаперечних доказів, які б без будь-якого сумніву доводили вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, стороною обвинувачення не надано.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.

Провівши судове слідство у даному кримінальному провадженні за клопотанням прокурора, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, а ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, при наступних обставинах.

18 січня 2017 року, приблизно о 20 годині 23 хвилини, в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою по вул. Огієнка, в напрямку від вулиці Соборної до вул. Уральської, при проїзді нерегульованого перехрестя вулиць Огієнка та князів Коріатовичів, в порушення вимог п. 1.5; п. 2.3 б); п. 2.3 д); п. 12.2); п.16.3; п.16.11 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перед виїздом з другорядної дороги на головну не дотримався вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не зупинився перед виїздом на головну дорогу і не переконався у відсутності небезпеки для руху, не надав дороги автомобілю Mercedes Benz ML 320 реєстраційний знак НОМЕР_2 під керуванням невстановленого водія, який рухався головною дорогою по вул. Князів Коріатовичів в напрямку до вул. Гагаріна і мав перевагу в русі, де допустив з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 отримала тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху водія автомобіля УАЗ-3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалив свій, який обґрунтував суперечливими, недопустимими та неналежними доказами. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколом огляду диску від 25 січня 2017 року записів камер відеоспостереження за 18 січня 2017 року, оскільки на вказаному диску неможливо ідентифікувати автомобіль; висновком судово-медичної експертизи № 40 від 01 лютого 2017 року, який не підтверджує вину Чорпіти, а лише констатує наявність тілесних ушкоджень у потерпілої; протоколом огляду місця події від 18 січня 2017 року, який було визнано судом першої інстанції недопустимим доказом, який сам по собі ніяким чином не підтверджує чи спростовує вину ОСОБА_6 .

Вказує на те, що апеляційним судом надана невірна оцінка висновкам експертиз по справі, покладено в основу вироку недопустимі докази, зокрема, висновок судово-автотехнічної експертизи № 49а від 10 березня 2017 року, безпідставно не прийняті до уваги докази, які доводять невинуватість ОСОБА_6 , та порушено принцип безпосередності судового розгляду.

Стверджує, що вирок апеляційного суду постановлений з порушеннями вимог статей 370, 91, 94, 412 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого. Вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Як передбачено ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд у результаті судового провадження, частково дослідивши докази, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, дійшов висновку,що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, досліджені в судовому засіданні, з точки зору допустимості, достовірності та належності.

Колегія суддів апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду встановила, що обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України доведене. Під час дослідження доказів в апеляційному суді встановлено, що вони отримані у встановленому законом порядку.

Одним із обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України є причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла за участю декількох водіїв, наявність чи відсутність у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки, передбачені ст. 286 КК України, настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суд повинен з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також те, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм у зв`язку з їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.

Водночас, перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.

При ухваленні обвинувального вироку апеляційний суд у результаті судового провадження, обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протокол огляду місця події від 18.01.2017 року, висновок судово-медичної експертизи №40 від 01.02.2017 року,висновок автотехнічної експертизи №25А від 06.03.2017 року, висновок автотехнічної експертизи №26А від 07.03.2017 року, висновок судово-автотехнічної експертизи №49а від 10.03.2017 року та протокол огляду диску від 25.01.2017 року.

Зокрема, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №49а від 10.03.2017 року, в заданій дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes-Benz ML 320 державний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.2., п.12.3., п.12.4. ПДР України, а водій автомобіля УАЗ-3962 державний номер НОМЕР_1 у відповідності до вимог п.12.2., п.12.4., п.16.3., п.16.11. та вимог знаку пріоритету «2.1. - Дати дорогу» Правил Дорожнього руху України. При вказаних обставинах водій автомобіля Mercedes-Benz ML 320, державний номер НОМЕР_2 , не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем УАЗ-3962, державний номер НОМЕР_1 , який перетинав проїзну частину дороги автомобіля Mercedes-Benz, як шляхом зупинки керованого транспортного засобу до місця зіткнення, так і шляхом надання водію автомобіля УАЗ-3962 державний номер НОМЕР_1 вийти за межі небезпечної зони, при своєчасному застосуванні екстреного гальмування, з моменту виникнення небезпеки для його руху, появи в полі зору водія (т.1 а.с.211-214).

Саме вказані висновки експертиз апеляційний суд взяв до уваги, оскільки такі проведені на підставі тих вихідних даних, які в повній мірі відображають параметри деформацій транспортних засобів, з урахуванням всіх протоколів оглядів місця події, в тому числі план-схеми та фототаблиць до протоколу.

Підстав уважати, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та суперечать іншим доказам, дослідженим у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного суду не встановила. Свідок ОСОБА_13 повідомив суду лише ті обставини, що відбувались після ДТП. Також дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав сумнівними показання свідка ОСОБА_12 .

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком колегії суддів апеляційного суду про те, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано визнав неналежними та недопустимими доказами протокол огляду місця події від 18.01.2017 та додатковий протокол огляду місця події від 06.02.2017, які були проведені та складені слідчим з дотриманням вимог статей 214, 223, 237 КПК України, а тому вказані докази є належними та допустимими.

Із даних листа Департаменту ЖКГ Кам`янець-Подільської міської ради від 03.06.2021 року №593/01-19, який підписаний завідуючим відділу благоустрою та дорожнього господарства ОСОБА_14 , вбачається, що інформація про частину дороги по вул. Коріатовичів від Новопланівського мосту до вул. Огієнка різниться з даними протоколу огляду місця події від 06.02.2017 року, при цьому у листі зазначено, що у Департаменті ЖКГ плани та інформація щодо поздовжнього ухилу по вул. Кн. Коріатовичів відсутня і не зазначено станом на який час зроблені зазначені виміри. У суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 підтвердив, що належна видимість на вищезазначеному перехресті, для автомобіля УАЗ, з правого боку по руху через друге перехрестя вул. Огієнка та Кн. Коріатовичів, не обмежувалась кущами «Самшиту».

Апеляційний суд вірно зазначив про те, що висновок судово-медичної експертизи №40 від 01.02.2017 доводить у своїй сукупності з іншими доказами, наявність в діях обвинуваченого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки з згідно з цим висновком потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Надаючи оцінку висновку автотехнічної експертизи №25А від 06.03.2017, суд апеляційної інстанції дійшов переконливого висновку, що водій УАЗ не в достатній мірі переконався в безпечності руху при перетині перехрестя вул. Кн. Коріатовичів та Огієнка, що стало наслідком ДТП. Вказані дії водія УАЗ перебувають в прямому причинно наслідковому зв`язку із вказаною ДТП.

У висновку автотехнічної експертизи №26А від 07.03.2017 зазначені ті несправності, які були до моменту ДТП в автомобілі УАЗ-3962, у вигляді порушення герметичності картера рульового механізму, збільшеному сумарному люфті рульового керування, що також не враховано судом першої інстанції.

Щодо протоколу огляду диску від 25.01.2017, на якому містяться записи з камер спостереження по вул. Кн. Коріатовичів в м. Кам`янці-Подільському за 18.01.2017, то правомірність та процесуальний спосіб отримання вказаного речового доказу сторонами та судом під сумнів не піддавалась.

Колегія суддів апеляційного суду правильно вказала про те, що суд першої інстанції помилково розцінив витяг з ЄРДР №12017240070000107, як документ який має доводити вину. Стороною обвинувачення вказаний доказ долучено з метою підтвердження правомірності проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Також, суд задовольняючи клопотання сторони захисту з приводу проведення слідчого експерименту, під час судового розгляду за участі обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 та проведення автотехнічної експертизи, на підставі отриманих слідчих експериментів, не врахував наслідки у вигляді спотворення першочергових та об`єктивних даних, здобутих на стадії досудового розслідування та можливість ОСОБА_6 уникнути відповідальності.

Апеляційний суд встановив, що дослідженими доказами підтверджується недотримання ОСОБА_6 вимог п. п. 12.2, 16.3, 16.11 та вимог знаку пріоритету «2.1-Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, що перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП, в результаті якої потерпілій заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Порушення обвинуваченим ОСОБА_6 п.12.4 ПДР, на що є посилання у висновку експерта №49А, не ставиться йому у вину, оскільки виходить за межі його обвинувачення. Порушення обвинуваченим п.п.1,5, 2.3б, 2.3д не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП.

Колегія суддів прийшла до обґрунтованого висновку, що при проїзді зазначеного перехрестя, ОСОБА_6 не врахував дорожню обстановку, що склалася на момент здійснення маневру. Його дії були неправильними, оскільки він, перед виїздом з другорядної дороги на головну, не дотримався дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не зупинився перед виїздом на головну дорогу і не переконався у відсутності небезпеки для руху та не надав дороги автомобілю Mercedes Benz ML 320, реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням невстановленої особи, який наближався по головній дорозі і мав перевагу в русі, чим створив аварійну ситуацію. Водій автомобіля Mercedes Benz ML 320 не зобов`язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР іншим водієм, він не передбачав і не зобов`язаний був та не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_6 не дасть дорогу, не зупиниться перед виїздом на головну дорогу на вимогу знаку і не пропустить його автомобіль. Тому в причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали перебувають дії водія ОСОБА_6 .

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про недопустимість висновку судово-автотехнічної експертизи № 49а від 10 березня 2017 року, то вони є необґрунтованими.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 286 КК України, був наданий після проведення слідчого експерименту.

За доводами касаційної скарги не вбачається процесуальних порушень при дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про доведеність наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та закриття кримінального провадження щодо нього не знаходить.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3