Справа № 453/1494/22

№ провадження 2/453/139/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

з участю: представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним

ОСОБА_1 - адвоката Степаненко А.Т.;

відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом

ОСОБА_2 , її представника - адвоката Цимбалюк О.В.;

та представника третьої особи Служби у справах дітей Сколівської міської ради

Львівської області - Коциби Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Сколівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Сколівської міської ради, про визначення способів участі батька у вихованні дитини,-

в с т а н о в и в :

18.11.2022 року позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Степаненко А.Т., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Сколівської міської ради, в якій просить:

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не блокувати та надати для зв`язку стосовно спільної дитини постійно діючий номер мобільного телефону;

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідкувати за станом мобільного телефону їх спільної дитини;

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не змушувати дитину, а самостійно повідомляти його про термін від`їзду за межі, чи зміну постійного або тимчасового місця проживання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом письмового повідомлення або у телефонному режимі не пізніше ніж за 5 днів перед від`їздом;

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не змушувати дитину, а самостійно повідомляти його в телефонному режимі про стан здоров`я, розвиток, навчання та проживання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше трьох разів на тиждень до досягнення дитиною 14-річного віку (дитина є малолітня, має інвалідність та самостійно і в повному обсязі не може надати вищевказану інформацію стосовно себе);

- визначити такі способи участі його як батька у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1. батько має право на побачення та спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , три дні на тиждень (п`ятниця, субота, неділя), з урахуванням відвідування шкільного закладу, на території фактичного проживання батька або на його розсуд, з можливою ночівлею;

2. батько має право на побачення та спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час літніх шкільних канікул, строком не менше чотирьох тижнів, враховуючи бажання та інтереси дитини, також враховуючи відпустки та вихідні батька;

3. батько має право на побачення та спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час весняних, осінніх та зимових шкільних канікул строком не менше однієї другої терміну вказаних канікул, враховуючи бажання та інтереси дитини, а також враховуючи відпустки та вихідні дні батька;

4. батько має право на побачення та спілкування зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будь-який окремий будній або святковий день, з урахуванням відвідування шкільного закладу, які визначаються домовленістю між позивачем та відповідачем, окремо засобами телефонного зв`язку;

5. батько має право на спілкування зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами телефонного зв`язку, з урахуванням відвідування шкільного закладу у будь-який час;

- заборонити гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивозити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі кордону без його дозволу;

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , питання щодо навчання, хвороби, виховання, та інші подібні питання стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішувати тільки спільно з ним;

- стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи в суді, а саме 992 грн. 40 коп. судового збору та 7 000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 25.11.2022 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого провадження.

Позовна заява обгрунтована тим, що сторони спільно проживали з 2012 року, але свої фактичні шлюбні відносини не реєстрували. За час їх спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 , яка являться особою з інвалідністю та потребує особливого догляду. Також, за весь час спільного проживання позивача та відповідачки з ними проживала старша донька останньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після оголошення воєнного стану в Україні та у зв`язку з тим, що на території Харківської області почалися активні бойові дії, 05.03.2022 року позивач ОСОБА_1 задля безпеки життя і здоров`я своїх рідних, доправив їх на залізничний вокзал м. Харкова та посадив до евакуаційного потяга, а саме ОСОБА_2 , свою матір ОСОБА_5 , старшу доньку цивільної дружини та їх спільну доньку ОСОБА_3 , де з часом їх забезпечили соціальним житлом для внутрішньо переміщених осіб, внаслідок чого вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Перші дні відповідачка спілкувалася з позивачем по телефону, розповідала як справи у них та безпосередньо у їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , але на початку червня 2022 року повідомила позивача про те, що не хоче більше з ним спілкуватися, буде проживати окремо від нього, а можливо навіть виїде за кордон разом з їх спільною донькою ОСОБА_3 . В подальшому позивачу стало відомо, що відповідачка зустріла іншого чоловіка, однак обставини, що виникають із особистого життя відповідачки, жодним чином не цікавлять позивача і будь-які перешкоди в цьому плані він не вчиняв та вчиняти не планує. Позивач прохав ОСОБА_2 повідомляти його безпосередньо про стан здоров`я, фізичний і духовний розвиток та навчання їхньої спільної дитини, проте відповідачка відхилила дані прохання та заблокувала номер телефону позивача та можливість надсилати її повідомлення у тому числі у месенджерах та соціальних мережах у себе, а також у своєї неповнолітньої старшої доньки ОСОБА_4 , тим самим позбавила можливості позивача спілкуватися зі своєю рідною дитиною та дізнаватися про стан її здоров`я.

Зі слів матері позивача - ОСОБА_5 , яка на той час перебувала разом з відповідачкою та їхніми дітьми, та яка безпосередньо була свідком всіх подій, що коїлись за місцем їхнього тимчасового перебування, пояснила, що у якийсь час поведінка ОСОБА_2 помітно змінилася, а саме вона стала дуже дратівлива, по відношенню до дітей стала байдужа, дуже часто допізна її не бувало вдома, ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, що виражалося у неодноразовому залишенні дітей самих вдома як у денний, так і у пізній вечірній час, вихованням дітей вона не займалася взагалі, а була заклопотана влаштуванням свого особистого життя. Крім того, мати позивача, як і всі інші мешканці цього закладу, в якому вони проживали, була свідком того, що відповідачка постійно спілкується і запрошує до своєї кімнати якогось невідомого чоловіка, не звертаючи уваги навіть на те, що в кімнаті знаходяться її малолітні діти. З вищезазначеного приводу мати позивача - ОСОБА_5 зверталася за місцем знаходження до органу опіки та піклування при Сколівській міській раді Львівської області, звідки приходили уповноважені особи та проводили профілактичну бесіду з відповідачкою, але на усні зауваження вона жодним чином не реагувала та продовжувала вести неприйнятний спосіб життя. Оскільки мати позивача була поселена та проживала разом з відповідачкою та дітьми в одній кімнаті, а отже була свідком всіх подій, що там відбувались, ОСОБА_2 згодом разом з дітьми перейшла в іншу (сусідню) кімнату № НОМЕР_1 , до своєї нової на той час товаришки ОСОБА_6 , для того, щоб мати позивача не мала жодної інформації стосовно неї та їхніх дітей, а також не була свідком її особистого життя, де і проживали до моменту, коли мати позивача була змушена повернутися до дому в Харківську область, так як в силу свого віку вже не могла все це терпіти. До 21 червня 2022 року позивач мав хоч якусь змогу дізнаватися про стан здоров`я та життя своєї малолітньої доньки від своєї матері ОСОБА_5 , а після її від`їзду повністю втратив таку можливість. В зв`язку з тим, що відповідачка обмежила участь у спілкуванні позивача з дитиною, останній неодноразово звертався до поліції. Проте за результатами розглядів його звернень відповідачку не було притягнуто до будь-якої відповідальності, звернення в поліцію на поведінку відповідачки будь-яким чином не вплинуло, остання продовжувала ігнорувати намагання позивача приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дитиною.

Крім того, на підтвердження факту, що позивач є відповідальним люблячим батьком, який дійсно бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною та надавати їй матеріальну, фінансову допомогу, свідчать чеки на купівлю товарів та оплату послуг для дитини за попередні роки. У дитини наявний мобільний телефон, який деякий час працював і позивач мав хоч якусь можливість час від часу спілкуватися з дитиною, проте в якийсь момент телефон вийшов з ладу. Зі своєї сторони відповідачка, як матір дитини та відповідальна за дитину особа, будь-яких дій щодо усунення несправностей в телефоні дитини з незрозумілих причин не прийняла, хоча мала таку можливість, оскільки отримує на дитину допомогу як внутрішньо переміщена особа в розмірі 3000 грн., а також дитину з інвалідністю, більше 2000 грн., крім того працює в дистанційному режимі та отримує заробітну платню. Неможливість зв`язатися з дитиною в телефонному режимі підтверджується наявними скріншотами з мобільного телефону позивача.

Позивач дуже стурбований, адже в країні оголошено воєнний стан та проводяться військові дії, та ще більше стурбований станом здоров`ям дитини, оскільки така має інвалідність і потребує догляду, а відповідачка, в свою чергу, ігнорує та порушує батьківські права позивача, не надає жодної інформації позивачу стосовно їхньої малолітньої дитини.

З приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною позивач намагався налагодити контакт мирним шляхом через домовленість з відповідачкою, однак це не дало жодного позитивного результату. У зв`язку з такими обставинами позивач був змушений звернутися до Служби у справах дітей Сколівської міської ради. Згідно Рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області № 388 від 14.07.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зобов`язано повідомляти в телефонному режимі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про стан здоров`я, навчання, проживання, фізичний та розумовий розвиток дитини, термін від`їзду та зміну місця постійного проживання їхньої спільної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із вказаним рішенням відповідачка була ознайомлена, проте умисно ігнорує таке та не виконує покладених на неї зобов`язань стосовно дитини, а саме змінила власні номери телефонів, в результаті чого додзвонитися до неї немає можливості. Починаючи з 14.07.2022 року відповідачка надіслала на телефон позивача всього кілька повідомлень стосовно дитини. Відповідачка, ігноруючи рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області № 388 від 14.07.2022 року, без повідомлення позивача відірвала дитину від навчального процесу та вивезла її з постійного місця проживання у невідомому напрямку якраз тоді, коли позивач мав намір приїхати (з 30.09.2022 року по 02.10.2022 рік), щоб побачити та відвідати дитину, так як на той час позивач вже не бачив свою доньку більше ніж 6 місяців, а раніше не мав змоги приїхати у зв`язку із роботою та загальним становищем в Україні. З даного приводу позивач змушений був вкотре звернутися до поліції, а ще додатково подав заяву на урядову гарячу лінію.

Згідно відповіді відділення поліції Стрийського РУП ГУНП в Львівській області, за результатами розгляду звернення, зареєстрованого до ЖЄО № 4430 від 30.09.2022 року, ОСОБА_2 пояснила, що з 28.09.2022 року по 05.10.2022 року їздила на відпочинок до своїх друзів в Київську область та не знала, що в цей час приїде ОСОБА_1 . Однак, всупереч вищенаведеному, відповідно до відповіді Сколівської міської ради Львівської області № 570/02-09 від 17.10.2022 року, ОСОБА_2 пояснила, що виїхала з постійного місця перебування у зв`язку із хворобою дитини. Тобто, з приводу однієї і цієї ж ситуації відповідачка надала абсолютно різні пояснення. Крім того, ні співробітниками поліції, ні працівниками Сколівської міської ради не було надано значення тому, що ОСОБА_2 , проігнорувала вимоги рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області № 388, та не повідомила заявника хоча б в телефонному режимі про тимчасовий виїзд із постійного місця проживання разом із дитиною - ОСОБА_3 , тим самим порушуючи права позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною та обов`язок щодо виконання такого рішення.

З 28.09.2022 року по 05.10.2022 року, коли ОСОБА_2 із спільною з позивачем донькою ОСОБА_3 були відсутні за місцем їхнього проживання як внутрішньо переміщені особи, інша малолітня донька відповідача - ОСОБА_4 , була залишена сама за місцем проживання відповідачки.

30.09.2022 року позивач приїхав до місця тимчасової реєстрації відповідачки, де безпосередньо бачився зі старшою донькою останньої - ОСОБА_4 та намагався з нею поспілкуватись, після чого зрозумів, що дитина упереджено налаштована проти нього, оскільки без жодних пояснень та по незрозумілій причині відмовилась взагалі спілкуватись. Як з`ясувалося пізніше, 12.10.2022 року, неповнолітня дитина від першого шлюбу ОСОБА_2 , переїхала на постійне місце проживання від відповідачки до свого батька ОСОБА_7 в м. Харків, що свідчить про те, що відповідачка недбало та безвідповідально відноситься до своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, а лише переймається влаштуванням свого власного особистого життя.

З 28 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року позивач вкотре приїздив, щоб відвідати та побачити свою дитину. Спершу дитина була дуже розгублена, залякана мамою, проте дуже зраділа їхній зустрічі, адже давно вже чекала на батька і бажала спілкуватися з ним. Однак з незрозумілих для позивача причин, 30 жовтня 2022 року відповідачка почала встановлювати обмеження в часі у їхніх з дочкою зустрічах, а саме спочатку вимагала повернути дитину до 18 год. 00 хв., а згодом взагалі повідомила, що до 14 год. 00 хв. дитина повинна бути вдома, хоча об`єктивних підстав для цього не було. Станом на теперішній час позивач придбав дитині нову сім-картку у її мобільний телефон та налаштував його, але стурбований тим, що відповідачка навмисно не буде слідкувати за станом мобільного телефону та його справністю, а навпаки - буде навмисно робити все для того, щоб позивач не мав змоги спілкуватися зі своєю донькою. З цього стає зрозумілим, що відповідач повністю контролює дитину по відношенню до її рідного батька, та, швидше за все, наказує дитині «як» та «коли» можна спілкуватися з позивачем.

Крім цього, 31.10.2022 року дитині була проведена операція по видаленню грижі, а вже 01.11.2022 року дитина була вдома, та зі слів тутешніх мешканців, без нагляду відповідачки, самостійно гралася у дворі. Хоча дитині після проведення операції були заборонені будь-які фізичні навантаження та був необхідний особливий догляд, а відповідач взагалі стосовно цього не турбується. Після проведення операції дитині, з 01.11.2022 року відповідачка знову ігнорує повідомлення позивача, свій телефон досі не розблокувала та не надає жодної інформації про стан здоров`я дитини, що є порушенням прав позивача. Про свій стан здоров`я дитина самостійно розповісти не може в силу свого віку. Незважаючи на те, що в телефоні дитини вже наявний добрий зв`язок, до дитини все одно важко додзвонитися, що виражається у постійному скиданні викликів.

ОСОБА_8 , що позивач ОСОБА_1 має постійну роботу і відповідно постійний дохід, забезпечений житлом. Відповідно до службової характеристики характеризується позитивно, алкогольними напоями не зловживає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має гарний стан здоров`я, до кримінальної відповідальності не притягувався, сім`я позивача на обліку у службі у справах дітей не перебуває. Щодо місця проживання дитини, станом на теперішній час батько не заперечує щодо проживання доньки разом із матір`ю та не має на меті відривання дитини від навчального процесу або будь-якого іншого негативного пливу на дитину.

На думку позивача, відповідачка умисно чинить перешкоди у спілкуванні та його участі у вихованні дитини, в зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду із вимогами про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, що відповідають чинному законодавству.

09.01.2023 року на адресу суду за вх. №116 надійшов до суду відзив відповідачки ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначає, що з 2014 року спільно проживала з позивачем без здійснення державної реєстрації шлюбу. За час спільного проживання народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється особою з інвалідністю. Також відповідач зазначила, що має старшу доньку від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У травні 2021 року, у зв`язку з постійними конфліктами позивача з нею, які виникали з ініціативи позивача з причини різних та відмінних поглядів на сумісне життя, а також все більш зростаючим негативним та агресивним відношенням позивача до неї та її доньок, на яких він постійно сварився, ображав, психологічно та морально тиснув на них, принижував її перед дітьми, вона була вимушена разом з дітьми переїхати від позивача до своїх батьків в інший населений пункт, в якому молодша донька пішла у школу. Враховуючи військову агресію РФ проти України, оголошення воєнного стану, активні бойові дії на території Харківської області, посилення обстрілів, вона разом з дітьми та своїми близькими вирішили виїхати з міста Харкова до смт. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області. Позивач звернувся до неї та попросив взяти з собою його матір - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мала намір виїхати до своїх родичів, що мешкали поблизу м. Сколе. Але, коли відповідачка з доньками розмістилася у тимчасовому гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб у кімнаті АДРЕСА_2 , то мати позивача залишилась проживати разом з нею та її доньками.

Зазначає, що з часом мати позивача почала намагатись контролювати її, поширювати плітки про неї, постійно сварилась з її старшою донькою та повідомляла позивачу про численні сварки та конфлікти, перекручуючи та вигадуючи причини і обставини конфліктів. Позивач, в свою чергу, почав в телефонному режимі тиснути на неї, ображати та принижувати її як матір, як жінку, з використанням нецензурної лайки. Своїми телефонними дзвінками у будь-який час дня і вночі та образами доводив її до морального, фізичного та психічного виснаження. Позивач став використовувати молодшу доньку, як засіб тиску на неї, змушував її розповідати про неї замість того, щоб дізнатись про стан доньки, її потреби, дозвілля, навчання тощо. ОСОБА_9 вже сама не хотіла піднімати слухавку та спілкуватись з позивачем, бо відчувала його агресію та байдужість до неї. Вказує, що жодного разу не примушувала ОСОБА_9 не відповідати на дзвінки позивача, з її боку жодних перешкод для спілкування позивача з ОСОБА_9 не здійснювалось. Всі викладені позивачем обставини у позовній заяві є штучними та надуманими. Саме безглузді звинувачення її позивачем призвели до рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області № 388 від 14.07.2022 року, яке вона вирішила не оскаржувати, оскільки, по-перше, враховуючи виключно інтереси своєї доньки, завжди усвідомлює і адекватно розуміє, що батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою; батько також зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати їй належні умови для розвитку, поважати гідність дитини, а по-друге, жодних перешкод у спілкуванні позивача з донькою вона не створювала, не збирається у подальшому створювати. По-третє, вказане рішення, як документ, несе декларативні, узагальнені вимоги щодо її дій. Як висновок, фактично порушити таке рішення не можливо, а отже, підстава звернення до суду позивача, така як невиконання нею рішення виконавчого комітет Сколівської міської ради Львівської області № 388 від 14.07.2022 року, об`єктивно відсутня.

При розгляді справи по суті просить врахувати те, що її донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється особою з інвалідністю з дитинства і саме вона здійснює за дитиною постійний догляд, знає всі її вади розвитку та попередні симптоми стану її здоров`я, які вказують на виникнення небезпеки для доньки або впливу негативних наслідків на її здоров`я. Позивач не має досвіду догляду за дитиною-інвалідом, не проводив з донькою стільки часу, скільки вона. Психологічний стан доньки, з причин тривалої агресивної поведінки позивача щодо неї, з причин неадекватних вчинків і байдужого ставлення до інтересів та потреб доньки, став приводом до небажання ОСОБА_9 спілкуватися з батьком. Існування на цей час фактів постійних активних обстрілів та наявності мінної небезпеки на всій території Харківської області призводить до неможливості у спілкуванні та вихованні дитини батьком за місцем його фактичного проживання. Робочий режим роботи позивача, якого можуть у будь-який час викликати на робоче місце, а отже він буде змушений терміново переривати своє спілкування і виховання дитини та полишити її або на деякий час залишити доньку своїй матері, яка в силу свого віку та стану здоров`я не зможе належним чином доглянути дитину, що є неприпустимим. Фактичну відсутність протягом тривалого часу постійного спілкування позивача з донькою, існування на цей час між ними непорозуміння, вказує на існування між батьком та дитиною стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні. Протягом тривалого часу батько самостійно не цікавиться і не з`ясовує стан здоров`я дитини та не приймає участь у навчально-виховному процесі, замінюючи свій особистий обов`язок вимогами надавати йому майже щоденні звіти та поодинокими дзвінками до школи.

Зазначені обставини вказують на необхідність встановлення судом адапційного періоду до закінчення дії воєнного стану на території України. Тобто, на час встановлення судом терміну адапційного періоду спілкування та виховання дитини повинно здійснюватися позивачем лише в межах території населеного пункту, в якому мешкає дитина разом з мамою.

Враховуючи загальний зміст «доводів» позовної заяви, наведені у позові нормативні обгрунтування, встановлюється, що предметом судового розгляду у цій справі є усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Отже з викладеного вбачається, що позовні вимоги, викладені позивачем, не відповідають і суперечать предмету судового розгляду у цій справі і тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. відповідач зазначає наступне.

Частинами 3 та 4 статті 137 ЦПК України, передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Просить звернути увагу суду, що з умов Договору про надання правової допомоги № 27/22 від 23.09.2022 р. , умов Додатку № 1 від 23.09.2022 р. до Договору про надання правової допомоги № 27/22 від 23.09.2022 р. та з тексту Акту приймання передачі наданих послуг № 1 від 08.11.2022 р. неможливо встановити їх причетність та прямий зв`язок до фактичного надання правової допомоги адвокатом по захисту прав позивача у Сколівському районному суді Львівської області з питання усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Предметом Договору про надання правової допомоги № 27/22 від 23.09.2022 року є надання адвокатом консультацій позивачу і по кримінальному, і по господарському, і по адміністративному, і по податковому праву; захист прав і інтересів позивача у судах всіх інстанцій, органах державної влади, на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, в правоохоронних органах та контролюючих органах. Додаток № 1 до Договору, Акт приймання передачі наданих послуг теж не уточнюють предмет правової допомоги. Такі документи позивача, як Договір № 27/22 від 23.09.2022 р., Додаток № 1 до Договору, Акт приймання передачі наданих послуг, Квитанція № 1-27/22 від 07.10.2022 р., Прибутковий касовий ордер № 1-27/22 від 07.10.2022 р. можуть бути причетні та використані в будь-якому провадженні. Наприклад і в господарському і в адміністративному. Ордер АР № 1102264 від 25.10.2022 р. виписаний адвокатом вже після отримання від позивача суми в розмірі 7000 грн.

Отже на підставі викладених обґрунтувань та враховуючи узагальнений опис наданих адвокатом правових послуг, відповідач вважає, що документально неможливо стверджувати що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. сплачені лише за надання правової допомоги адвокатом по захисту прав позивача у Сколівському районному суді Львівської області з питання усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Сколівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини залишити без задоволення в повному обсязі.

09.01.2023 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Сколівської міської ради, в якій просить:

- з метою відновлення та налагодження стосунків між позивачем за первісним позовом та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити адапційний період для ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), для спілкування та виховання дитини до закінчення дії воєнного стану на території України;

-під час адапційного періоду встановити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожної 1-ої та 3-ої суботи місяця з 13-00 до 16-00 год. в межах території населеного пункту в якому мешкає дитина разом з мамою;

-після закінчення адапційного періоду надалі встановити наступний спосіб та графік побачень і участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1. кожні вівторок та четвер місяця, після закінчення навчального процесу і відвідування позашкільних та медичних закладів до 19-00 год.;

2. кожної 1-ої та 3-ої суботи місяця з 11-00 до 19-00 год.;

-під час літніх канікул з 15.07до 30.07 без супроводу матері;

-заборонити ОСОБА_1 під час побачень з донькою залишати її під будь-яким приводом третім особам, у тому числі і матері позивача ОСОБА_5 ;

-стягнути з відповідача витрати на розгляд справи в суді, а саме судовий збір в розмірі 992 грн. 00 коп. та розмір витрат на правову допомогу адвоката 10 000 грн.

Згідно норм статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 09.02.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , з визначенням дати підготочого засідання.

Зустрічний позов обгрунтований тим, що 2014 року ОСОБА_2 спільно проживала з ОСОБА_1 без здійснення державної шлюбу. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_3 , яка є дитиною-інвалідом. Також, у позивачки від першого шлюбу є старша донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У травні 2021 року, у зв`язку з постійними конфліктами між нею та позивачем за первісним позовом, які виникали з ініціативи такого з причини різних та відмінних поглядів на сумісне життя, а також все більш зростаючим негативним та агресивним відношенням такого до неї та її доньок, на яких він постійно сварився, ображав, психологічно та морально тиснув, принижував її перед дітьми, вимушена була разом з дітьми переїхати від до своїх батьків в інший населений пункт, в якому молодша донька пішла у школу.

5.3.2022року, враховуючи військову агресію РФ проти України, оголошення воєнного стану, активні бойові дій на території Харківської області, позивачка за зустрічним позовом разом з дітьми та своїми близькими (рідною сестрою та племінником) виїхали з міста Харкова до смт. Верхнє Синьовидне, Стрийського району, Львівської області. Позивач за первісним позовом звернувся до неї та попросив взяти з собою його матір, яка мала намір виїхати до своїх родичів, що мешкали поблизу м. Сколе. Але коли вона з доньками розмістилася у гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб у кімнаті АДРЕСА_2 , то мати позивача залишилась проживати разом з нею та її доньками. З часом мати позивача за первісним позовом почала намагатись контролювати її, поширювати плітки, постійно сварилась з її старшою донькою та повідомляла сину про сварки та конфлікти, перекручуючи та вигадуючи причини і обставини конфліктів.

Численні звернення позивача за первісним позовом до поліції та їх реагування стали фактичним доказом безпідставності вигадок такого щодо «залишення дітей без догляду, її безвідповідального ставлення до своїх батьківських обов`язків, приховування доньки від побачення, тощо.

При розгляді справи по суті позивачка за зустрічним позовом просить врахувати те, що її донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється особою з інвалідністю з дитинства і саме вона - матір, здійснює за дитиною постійний догляд, знає всі її вади розвитку та попередні симптоми стану її здоров`я, які вказують на виникнення небезпеки для доньки або впливу негативних наслідків на її здоров`я. Позивач не має досвіду догляду за дитиною-інвалідом, не проводив з донькою стільки часу скільки вона. Психологічний стан доньки, з причин тривалої агресивної поведінки позивача щодо неї, з причин неадекватних вчинків і байдужого ставлення до інтересів та потреб доньки, став приводом до небажання ОСОБА_9 спілкуватися з таким. Існування на цей час фактів постійних активних обстрілів та наявності мінної небезпеки на всій території Харківської області призводить до неможливості у спілкуванні та вихованні дитини батьком за місцем його фактичного проживання. Робочий режим роботи позивача, якого можуть у будь-який час викликати на робоче місце, а отже він буде змушений терміново перервати своє спілкування і виховання дитини та полишити її або на деякий час залишити доньку своїй матері, яка в силу свого віку та стану здоров`я не зможе належним чином доглянути, що є неприпустимим. Фактичну відсутність на протязі тривалого часу постійного спілкування позивача з донькою, існування на цей час між ними непорозуміння, вказує на існування між батьком та дитиною стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні. На протязі тривалого часу батько самостійно не цікавиться і не з`ясовує стан здоров`я дитини та не приймає участь у навчально-виховному процесі, замінюючи свій особистий обов`язок вимогами надавати йому майже щоденні звіти та поодинокими дзвінками до школи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 14.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 - адвокат Степаненко А.Т. вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі та просив такі задовольнити в повному обсязі, щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував та просив відмовити у задоволенні таких.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Цимбалюк О.В. вимоги зустрічної позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили такі задовольнити в повному обсязі, щодо вимог первісного позову заперечували та просили відмовити у задоволенні таких.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області - Коциба Р.Б. в судовому засіданні просив при вирішенні справи врахувати висновок Служби у справах дітей Сколівської міької ради Львівської області №569/02-07 від 03.05.2023 року про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що її син - позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є відповідальним та люблячим батьком, який бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_3 , однак мати дитини ОСОБА_2 обмежила участь у спілкуванні батька з дитиною, умисно чинить перешкоди.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що її дочка - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 , жодних перешкод у спілкуванні батька з дочкою не створювала, всі обставини, викладені ОСОБА_1 , є надуманими та вигаданими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 19.01.2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області (актовий запис №59), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2012 року до початку оголошення воєнного стану в Україні перебували у фактичних шлюбних відносинах.

На даний час батько дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 проживає за місцем своєї реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . Також, разом з ним за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З пояснень позивача за первісним позовом та відповідачем за зустрічним встановлено, що після оголошення воєнного стану в Україні та у зв`язку з тим, що на території Харківської області почалися активні бойові дії, 05.03.2022 року він, задля безпеки життя і здоров`я своєї дружини - ОСОБА_2 , з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах, їх спільної доньки ОСОБА_3 , доньки дружини від першого шлюбу ОСОБА_4 та своєї матері - ОСОБА_5 , доправив їх на залізничний вокзал м. Харкова, звідки такі потягом евакуювалися до Львівської області, де з часом їх забезпечили соціальним житлом для внутрішньо переміщених осіб, та які на даний час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

З початку червня 2022 року, після фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин, і до теперішнього часу відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, не відповідає на телефонні виклики, блокує телефонний номер позивача за первісним позовом у своєму мобільному телефоні та телефоні своєї старшої доньки.

Як встановлено в судовому засіданні, між батьками дитини склались неприязні відносини, які спричинили суперечки щодо визначення участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В якості доказів чинення відповідачкою за первісним позовом та позивачкою за зустрічним перешкод перешкод позивачу за первісним позовом у спілкуванні з дитиною та її вихованні, такий додав до позову:

- рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області №388 від 14.07.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька з дитиною», відповідно до якого вирішено зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляти в телефонному режимі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про стан здоров`я, навчання, проживання, фізичний та розумний розвиток дитини, термін від`їзду та зміну місця постійного проживання їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-відповідь начальника ХРУП №3 ГУ Національної поліції відповідю заступника Харківській області Е. Коваленко, відповіді начальника ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області В. Марочканич, з яких вбачається, що ОСОБА_1 звертався в органи поліції як за місцем реєстрації ОСОБА_2 , так і за місцем її тимчасового перебування як внутрішньо переміщеної, щодо невиконання останньою батьківських обов`язків щодо виховання дітей;

-матеріали по факту телефонного повідомлення гр. ОСОБА_1 на службу 102, з приводу неправомірних дій дружини, яка не дозволяє бачитися з донькою (ЖЄО №4430);

-відповідь заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів П. Полянського на адвокатський запит адвоката Гончарова Олександра Миколайовича - Степаненка А.Т., з якої вбачається, що за інформацією, отриманою від державної установи «Урядовий контактний центр», звернення ОСОБА_1 від 03 жовтня 2022 року №ГО-14628000, подане за допомогою засобів телефонного зв`язку, надіслане Центром для розгляду Львівській облдержадміністрації;

-повідомлення заступника голови Сколівської міської ради №570/02-09 від 17.10.2022 року, згідно якого на звернення гр. ОСОБА_1 від 03.10.2022 року реєстраційний номер ГО-14628000 та доповнення до звернення ГО-14628365, надано інформацію про те, що 04.10.2022 року комісією у складі працівників служби у справах дітей Сколівської міської ради, інспекторів сектору ювенальної превенції відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, було здійснено відвідування по місцю проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 .

Після припинення фактичних шлюбних відносин сторін та ситуації яка склалася в державі, а саме вторгення РФ на територію України, їхня спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилася проживати з матір`ю за місцем проживання такої, як внутрішньо переміщеної. Спору між сторонами про місце проживання дитини на даний час немає.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеного спеціалістом ССДС Пісочинської селищної ради Новіковою І.О. та фахівцем із соціальної роботи ССДС Пісочинської сільської ради Субаєвою В.О., та проведеного на підставі заяви останнього за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що для перебування дитини у батька є створені усі умови.

Згідно довідки Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій №163 від 29.06.2022 року, ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів відділення навчальної спеціальної техніки групи забезпечення навчального процесу Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 01 жовтня 2020 року.

Відповідно до довідки про доходи, виданої 17.10.2022 року Міжрегіональним центром гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій за №27, водію автотранспортних засобів ОСОБА_1 за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року нарахований дохід в розмірі 146 776 грн. 86 коп.

Згідно службової характеристики працівника ОСОБА_1 - водія групи гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, останній за період служби зарекомендував себе позитивно, має достатню теоретичну та практичну підготовку, сумлінно виконує свої службові обов`язки, якісно та ефективно реалізовує на службі свої потенційні можливості. Стан здоров`я задовільний, фізично підготовлений, здатний стійко переносити психофізичні навантаження та труднощі служби, відданий справі служіння Українському народові.

Згідно довідки начальника служби у справах дітей та сім`ї Харківського району Харківської області Н. Андрєєвої №01-20/121 від 13.10.2022 року, родина ОСОБА_1 не перебуває на обліку служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради.

Згідно довідок КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» №1578 від 17.10.2022 року та №1143 від 18.10.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває та на протязі 5 років до лікаря-психатра ОПНД не звертався.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Харків, на території України станом на 11.10.2022 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивачка та одночасно відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 всі викладені позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом вимоги заперечує, оскільки такі, на її думку, є штучнми, вигаданими та є суб`єктивним тлумаченням позивача конфліктної ситуації, ініціатором та створювачем якої став він сам. Жодних перешкод у спілкуванні такого з дитиною не створоювала, а рішення виконавчого комітету Склівської міської ради №388 від 14.07.2022 року взагалі не містить порядку, термінів (строків), обсягів тощо, щодо обов`язкового вчинення нею певних дій, крім того не враховує реалій воєнного часу, наявності сталого мобільного зв`язку, тощо.

Зазначає, що її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється особою з інвалідністю з дитинства і саме вона здійснює за донькою постійний догляд, знає всі її вади розвитку та попередні симптоми стану її здоров`я, які вказують на виникнення небезпеки для такої або впливу негативних наслідків на її здоров`я.

Згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_3 №7167, такій 01.11.2022 року було проведено оперативне втручання.

Як встановлено з медичного висновку №46 від 03.04.2017 року, індивідуальної програми реабілітації інваліда, форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, неповнолітня ОСОБА_3 являється особою з інвалідністю та потребує реабілітації.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Солоницівський ліцей №2» Солоницівської селищної ради, ОСОБА_3 , 2015 року народження, дійсно з 01.09.2021 року по 24.02.2022 року навчалася у 1-му класі Комунального закладу «Солоницівський ліцей №2» Солоницівської селищної ради.

Згідно довідки відділу освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради Сколівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. №3, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 2-му класі Сколівського ЗЗСО І-ІІІ ст. №3 Сколівської міської ради Львівської області.

Згідно характеристики класного керівника Сколівського ЗЗСО І-ІІІ ст. №3, ОСОБА_3 завжди добре підготовлена до уроків, володіє навчальним матеріалом, додаткові завдання виконує сумлінно. Батьки цікавляться її навчанняи та поведінкою. Мама приділяє належну увагу вихованню донечки, систематично відвідує школу, бере активну участь у батьківських зборах, долучається до вирішення організаційних питань класу. Батько ОСОБА_9 цікавится навчанням та поведінкою донечки в телефонному режимі, двічі приїжджав та спілкувався з вчителем.

Відповідно до талонів-повідомлення єдиного обліку №2608 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ВП №3 Стрийського РУП зареєстрована заява гр. ОСОБА_2 про те, що її цивільний чоловік погрожує їй фізичною розправою та обзиває нецензурними словами.

Згідно листів начальника ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області В. Марочканич, по зазначених вище фактах працівниками поліції було проведено повну, об`єктивну і всебічну перевірку та матеріали здано в архів, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення.

Згідно довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС», ОСОБА_2 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» м. Харкова фахівцем по роботі з клієнтами з 15.06.2018 року (Наказ №1403-к від 15.06.2018 року) по теперішний час та дохід за період з 01.06.2022 року по 30.11.2022 року складає 67 169 грн. 48 коп.

Згідно характеристики з місця праці, ОСОБА_2 по роботі характеризується позитивно, без порушень виконує свої посадові обов`язки, правила внутрішнього трудового розпорядку, правила та норми роботи з клієнтами, кваліфікована, компетентна, в колективі користується повагою.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» №3380/12 від 16.12.2022 року, ОСОБА_2 за час роботи в Товаристві перебувала на лікарняному у наступні періоди: з 23.10.2018 року по 26.10.2018 року (причина непрацездатності - догляд); з 27.05.2019 року по 05.06.2019 року (причина непрацездатності - догляд); 12.08.2019 року по 16.08.2019 року (причина непрацездатності - догляд); 03.02.2020 року по 10.02.2020 року (причина непрацездатності - догляд); 11.02.2020 року по 14.02.2020 року (причина непрацездатності - догляд).

Згідно судового наказу Сколівського районного суду Львівської області з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

За змістом положень ч.ч.7,8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі -СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

За приписами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За змістом цих норм права, той з батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з яким проживає дитина не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Частинами 1,2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства`дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З матеріалів справи та пояснень учасників процесу вбачається, що між сторонами існують тривалі напружені конфліктні відносини, які носять особистий характер, у зв`язку з даними обставинами загострились взаємовідносини і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну із сторін, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, дані конфліктні відносини вочевидь не сприяють позивачу за первісним позовом та відповідачем за зустрічним у реалізації можливості регулярно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. При цьому суд враховує, що батько піклується про доньку, любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально-забезпеченою людиною, має належні житлові умови, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати і інтересам дитини.

Суд вважає, що конфліктні відносини сторін не повинні бути перепоною в спілкуванні дитини з батьком, і в даному випадку сторони повинні діяти в інтересах дитини та поводити себе гідно, показуючи приклад своїй дитині.

Слід зазначити, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, тобто запропоновані сторонами графіки, враховуючи викладені обставини справи, можуть призвести до порушення прав дитини, а тому в повній мірі вони не можуть бути задоволені.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування з дитиною, а також беручи до уваги наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимог статей 157,158 СК України, суд, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня, дійшов висновку про часткове задоволення як первісного так і зустрічного позову та визначення судом способу спілкування батька з дитиною, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини наступним чином, а саме:

- зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З врахуванням висновку Органу опіки та піклування Сколівської міської ради №569/02-07 від 03.05.2023 року, встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-після закінчення навчального процесу з п`ятниці по неділю включно, за можливістю батька, за попереднім повідомленням матері дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області;

-під час літніх канікул три тижні без супроводу матері;

-побачення та спілкування з донькою у будь-який будній або св`ятковий день з урахуванням відвідування шкільного закладу, враховуючи бажання та інтереси дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області;

-матері дитини сприяти у спілкуванні батька з дитиною.

Слід зазначити, що вимоги позивача за первісним позовом щодо проведення побачення та спілкування з донькою на території фактичного його проживання, з можливою ночівлею, на даний час є неможливим, оскільки в Україні досі діє воєнний стан, та перебування дитини за місцем проживання батька, де ведуться активні бойові дії, є вкрай небезпечно.

Щодо заборони матері вивозити дитину за межі кордону без дозволу батька, то суд зазначає наступне.

На підставі ст. 313 ЦК визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Так, в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Таким чином суд дійшов висновку про те, що заборонити ОСОБА_2 вивозити дитину за межі кордону України без дозволу батька ОСОБА_1 на даний час в умовах воєнного стану не представляється можливим.

Визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із донькою, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Слід також роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

До того ж, суд вважає за необхідне встановити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров`я дитини, не настроювати її один проти одного, дотримуватись графіку дитини, що сприятиме розвитку дитини. Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Щодо вимог позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1,3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно норм ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, між позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та адвокатом Степаненко Артемом Тарасовичем укладено договір про надання правової допомоги № 27/22 від 23.09.2022 року, згідно умов якого адвокат бере на себе зобов`язання щодо виконання функцій представлення інтересів клієнта у дані цивільній справі, а клієнт за надання названої правової допомоги зобов`язується оплачувати послуги адвоката в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підставі договору про надання правової допомоги, ведення справи позивача за первісним позовом та вчинення усіх необхідних для цього дій доручено адвокату Степаненко А.Т., для чого видано ордер від 25.10.2022 року.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги №27/22 від 23.09.2022 року, акта приймання передачі наданих послуг №1 по договору про надання правової допомоги №27/22 від 23.09.2022 року, на виконання умов вказаного договору адвокат Степаненко А.Т. надав позивачу за первісним позовом наступні послуги: усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав ОСОБА_1 - 1 000 грн.; підготовка та надсилання адвокатських запитів - 1 000 грн.; підготовка процесуалних документів для подачі в суд: роздруківка та копіювання додатків до позовної заяви, аналіз судової практики з розгляду подібних позовних заяв в умовах воєнного стану, розробка та роздруківка позовної заяви, заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката з відповідача, клопотання про виклик свідка, подача документів до суду - 5 000 грн., що разом становить - 7 000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1-21/22 від 07.10.2022 року, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 оплачено послуги адвоката Степаненко А.М. за надання правничої допомоги в сумі 7 000 грн.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, між позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 та адвокатом Цимбалюк Олегом Васильовичем укладено договір про надання правової допомоги від 20.12.2022 року.

Згідно акту №1 від 12 травня 2023 року до Договору щодо наданої професійної правничої допомоги (правової послуги) б/н від 20.12.2022 року, на виконання умов вказаного договору адвокат Цимбалюк О.В. надав позивачу за зустрічним позовом наступні послуги: аналіз матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 та складання відзиву - 5 000 грн.; аналіз та вивчення доводів та доказів клієнта, підготовка та складання зустрічної позовної заяви - 3 000 грн.; складання інших процесуальних документів, представництво та захист інтересів клієнта по даній справі у суді (судові засідання) - 2 000 грн., що разом становить 10 000 грн.

Згідно прибуткового касового ордера № 1 від 28.04.2023 року, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 оплачено послуги адвоката Цимбалюк О.В. за надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Здійснивши аналіз обґрунтувань вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу з урахуванням поданих доказів, суд приходить до висновку, що витрати позивача за зустрічним позовом та витрати позивача за зустрічним позовм на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та те що первісний та зустрічний позови задоволені частково, а саме на 50%, тому з відповідачки за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно частці задоволених вимог підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі - 3 500 грн., а з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом - 5 000 грн.

Позивачем за первісним позовом при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Позивачкою за зустрічним позовом при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Враховуючи те, що судом було задоволено частково позовні вимоги первісного позову, та позовні вимоги зустрічного позову, тобто у однаковому відсотоковому розмірі, тому суд вважає за необхідне в даному випадку питання судового збору не вирішувати.

Керуючись ст. ст. 7, 19, 56, 110, 112, 141, 161, 163, 170 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 81, 89, 90, 95, 193, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, до ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд -

у х в а л и в :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справа дітей Сколівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини та зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Сколівської міської ради про визначення способів участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Зобов`язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкоди гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у спілкуванні та вихованні їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З врахуванням висновку Органу опіки та піклування Сколівської міської ради №569/02-07 від 03.05.2023 року, встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-після закінчення навчального процесу з п`ятниці по неділю включно, за можливістю батька, за попереднім повідомленням матері дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області;

-під час літніх канікул три тижні без супроводу матері;

-побачення та спілкування з донькою у будь-який будній або св`ятковий день з урахуванням відвідування шкільного закладу, враховуючи бажання та інтереси дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області;

-матері дитини сприяти у спілкуванні батька з дитиною.

В решті позовних вимог первісного позову та зустрічного позову відмовити.

Стягнути з відповідачки за первісним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6 , адреса фактичного проживання як ВПО: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п"ятост) грн.

Стягнути з відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6 , адреса фактичного проживання як ВПО: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п"ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , адреса фактичного проживання як ВПО: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первісним та зустрічним позовом: Служба у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, м. Сколе, м-н. Незалежності, 1.

Повний текст рішення складено 18.05.2023 року.

Суддя