ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3232/23 Справа № 173/708/22 Суддя у 1-й інстанції - Новіченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року в цивільній справі номер 173/708/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.02.2022 року відповідачка звернулась до голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, директора Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ректора Дніпровського державного аграрно-економічного університету зі скаргою на незаконні дії позивача, як в.о. директора Коледжу, зазначивши, що він з 2016 року систематично застосовує до відповідачки психологічне та економічне насильство, а також створює нестерпне робоче середовище. Крім того, 04.04.2022 року відповідачка звернулась до голови профспілкового комітету Коледжу із заявою аналогічного змісту.

У скарзі від 22.02.2022 року та заяві від 04.04.2022 року відповідачка просила вивчити викладені в скаргах факти, гарантувати йому захист від насильства та письмово повідомити про результати їх розгляду.

У подальшому, 12.04.2022 року, 23.05.2022 року, 20.06.2022 року, 23.06.2022 року відповідачка зверталась до Дніпропетровської обласної прокуратури та органів Національної поліції із заявами про вчинення (на її думку) позивачем дій, в яких містяться ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, 185, 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме:

- 12.04.2022 року заява відповідачки пов`язана з тим, що в.о. директора Коледжу ОСОБА_1 систематично, починаючи з 2016 року, здійснює відносно неї психологічне, економічне насильство та створює нестерпне робоче середовище (кримінальне провадження №42022040000000148 від 18.05.2022 року);

- 23.05.2022 року заява відповідачки пов`язана з тим, що її не допустили до робочого місця в Коледжі і були викрадені її особисті речі з аудиторії, де вона викладала учбові дисципліни

(кримінальне провадження № 12022046430000092 від 13.06.2022 року);

- 20.06.2022 року заява відповідачки пов`язана з вимаганням у студентів Коледжу грошових коштів в сумі 100,00 грн. за проведення екзамену без присутності особи, яка перевіряє;

- 23.06.2022 року заява відповідачки пов`язана з тим, що в.о.директора Коледжу Зелений В.М.,

зловживаючи службовим становищем, заволодів особистим майном відповідачки, а саме речами, які вона купувала для свого кабінету (штори, карнизи та інші побутові речі), а тому в діях позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Позивач вважає, що розповсюджена відповідачкою у вказаних вище заявах негативна інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача як керівника учбового закладу та депутата місцевої ради. Крім того, розповсюдженням недостовірної інформації відповідачка завдавала позивачу моральну шкоду, яка оцінена ним у розмірі 80000,00 грн.

Позивач, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд:

визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену відповідачкою у:

- скарзі до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровського державного аграрно-економічного університету від 22.02.2022 року;

- заяві голові профспілкового комітету Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» від 04.04.2022 року;

- заяві до Дніпропетровської обласної прокуратури по кримінальному провадженню №42022040000000148 від 18.05.2022 року;

- заяві до ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області по кримінальному провадженню №12022046430000092 від 13.06.2022 року;

- заяві до ВП №3 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області по кримінальному провадженню від 20.06.2022 року щодо організації збору коштів на кваліфікаційний іспит;

- заяві до ВП №3 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області по кримінальному провадженню від 23.06.2022 року щодо заволодіння особистим майном відповідача внаслідок зловживання своїм службовим становищем.

Стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду в сумі 80000,00 грн.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену відповідачем у скарзі до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровського державного аграрно-економічного університету від 22.02.2022 року; заяві голові профспілкового комітету Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» від 04.04.2022 року; заяві до поліції від 18.05.2022 року, за якою відкрито кримінальне провадження №42022040000000148; заяві до поліції від 13.06.2022 року, за якою відкрито кримінальне провадження №12022046430000092; заяві до поліції від 23.06.2022 року; стягнути з відповідачки моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в сумі 80000,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом першої інстанції не з`ясовано обставини, згідно з якими всі скарги та заяви в поліцію

ОСОБА_2 щодо незаконності професійної діяльності позивача та які є підставами позовної заяви, залишені різними органами державної влади без задоволення через не підтвердження фактів, які були викладені в скаргах та заявах відповідачки.

Судом залишено поза увагою висновки, викладені в ухвалі Верхньодніпровського районного

суду від 04.07.2022 року по справі №173/808/22 за скаргою ОСОБА_2 , в протоколі зборів профкому ВСП «Верхньодніпровський фаховий коледж ДДАЕУ» від 05.04.2022 року №10, та той факт, що кримінальні провадження №42022040000000148 та №12022046430000092 за заявами відповідачки закриті у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

В судових засіданнях суду першої інстанції не було підтверджено факт, що позивач діяв без достатніх правових підстав, що могло б стати підставою для оскарження або критичного реагування з боку суспільства. Позивачем було надано всі докази та залучено свідків, які підтверджують наявність в усіх скаргах та заявах відповідачки завідомо неправдивих відомостей.

Судом не прийнято до уваги, що всі скарги та заяви в поліцію ОСОБА_2 щодо професійної діяльності позивача та, нібито, вчинення ним злочинів, подані з одних і тих же підстав після того як попередні звернення з цього приводу були розглянуті належним чином.

Позивач вважає, що зазначені скарги надсилалися для створення у нього максимальної нервової напруги. Носили характер цькування, переслідування, а також мали на меті перешкодити проходженню ним атестаційної процедури.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не визначив характер інформації, яку поширювала в своїх заявах та скаргах ОСОБА_2 , та не з`ясовував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року по справі №757/72390/17-ц.

Усі скарги та заяви відповідачки, які стали підставою для позовної заяви, були подані нею у період атестації в.о. директора ОСОБА_1 як керівника закладу освіти. Внаслідок чого про скаргу ОСОБА_3 від 22.02.2022 року згадується як у атестаційній характеристиці ОСОБА_1 від 31.03.2022 року так і в атестаційному листі Зеленого від 21.04.2022 року.

У атестаційної комісії склалося негативне уявлення про особисті та професійні якості ОСОБА_1 . Той факт що в зазначених документах йдеться про скаргу ОСОБА_2 підтверджується тим, що інші скарги в лютому 2022 року не надходили.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Позднякова В.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідачка та її представник просять апеляційний суд залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Зазначає, що з тексту апеляційної скарги не вбачається в чому саме суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга містить лише оціночну позицію позивача та обґрунтована лише незадовільним рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване та мотивоване.

Так, в силу положень статті 81 ЦПК України позивач повинен довести факт не тільки поширення інформації відповідачкою, а й факт її недостовірності, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Звертаючись до відповідних уповноважених органів і посадових осіб щодо дій керівника закладу освіти, відповідачка реалізувала своє право, передбачене Конституцією і Законами України на звернення до таких органів і посадових осіб із повідомленням, інформацією про неналежні, на її переконанням, дії та поведінку позивача з метою їх перевірки та правової оцінки відповідно до компетенції цих органів і посадових осіб. Такі дії відповідачки є правомірними, а тому не можуть кваліфікуватися як поширення недостовірної інформації.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Поздняков В.Г. доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити

без змін.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 22.02.2022 року відповідачка звернулась до голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, директора Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ректора Дніпровського державного аграрно-економічного університету зі скаргою на незаконні дії виконуючого обов`язки директора ВСП «ВФК ДДАЕУ» Зеленого В.М. (а.с. 13-13зв., том 1).

Листом №1524/0/211-22 від 21.03.2022 року Департамент освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації передав скаргу відповідачки від 22.02.2022 року на розгляд керівництва Дніпровського державного аграрно-економічного університету за належністю (а.с 66, том 1).

29.04.2022 року Міністерство освіти і науки розглянуло звернення ОСОБА_2 від 22.02.2022 року стосовно діяльності керівника ВСП «ВФК ДДАЕУ» ОСОБА_1 на листом надало відповідь по суті її питання (а.с.65-65зв., том 1).

25.03.2022 року в.о. директора ВСП «ВФК ДДАЕУ» Зелений В.М. направив на ім`я ректора Дніпровського державного аграрно-економічного університету службову записку №59 з приводу поданої відповідачем скарги від 22.02.2022 року, в якій надав пояснення по суті викладених у скарзі обставин, та зазначив, що відповідачка свідомо допустила спотворення фактичних обставин та неправдиві твердження (а.с. 14-14зв., том 1).

31.03.2022 року заступником директора Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації складено характеристику професійної діяльності позивача, в якій, серед іншого, зазначено, що до департаменту освіти та науки облдержадміністрації неодноразово надходили звернення та скарги від співробітників Коледжу (остання - лютий 2022) щодо організації освітнього процесу та трудової діяльності ОСОБА_1 . Під час розгляду одного з таких звернень було утворено робочу групу (із залученням співробітників департаменту освіти і науки облдержадміністрації та Дніпровського державного аграрно-економічного університету) для розгляду скарги. Робочою групою встановлено ряд порушень щодо організації освітнього процесу в закладі, зокрема недостатня організація виробничої практики здобувачів освіти та незадовільний контроль з організації практичної підготовки. В результаті проведеної перевірки ОСОБА_1 було надано рекомендації стосовно покращення практичної підготовки здобувачів освіти, а також щодо необхідності утворення комісії з трудових спорів закладу освіти, з метою їх належного та всебічного розгляду (а.с. 22-22зв., том 1).

З атестаційного листа позивача від 21.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано для зарахування до кадрового резерву на посаду директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету». Також в атестаційному листі зазначено, що до департаменту освіти та науки облдержадміністрації неодноразово надходили звернення та скарги від співробітників Коледжу (остання - лютий 2022) щодо організації освітнього процесу та трудової діяльності в.о. ОСОБА_1 . Під час розгляду одного з таких звернень було утворено робочу групу (із залученням співробітників департаменту освіти і науки облдержадміністрації та Дніпровського державного аграрно-економічного університету) для розгляду скарги. Робочою групою встановлено ряд порушень щодо організації освітнього процесу в закладі, зокрема недостатня організація виробничої практики здобувачів освіти та незадовільний контроль з організації практичної підготовки. У результаті проведеної перевірки ОСОБА_1 було надано рекомендації стосовно покращення практичної підготовки здобувачів освіти, а також щодо необхідності утворення комісії з трудових спорів закладу освіти, з метою їх належного та всебічного розгляду (а.с. 24-25, том 1).

29.04.2022 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки зі скаргою, в якій просив скасувати вищевказане рішення атестаційної комісії, зобов`язати виключити з характеристики та атестаційного листа необґрунтовані формулювання, в тому числі щодо поданих скарг (а.с. 26-27зв., том 1).

05.07.2022 року відповідачка зверталась до позивача з заявою про надання відповідних документів про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати (а.с. 141-141зв., том 1).

04.08.2022 року листом №178 ВСП «ВФК ДДАЕУ» надано відповідь на заяву від 05.07.2022 року (а.с. 142-142зв., том 1).

10.02.2022 року позивач звертався з поданням на отримання попередньої згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 (а.с. 146, том 1).

10.02.2022 року протоколом №3 зборів комітету профспілки працівників Верхньодніпровського коледжу ДДАЕУ надано відповідь на подання позивача від 10.02.2022 року, з якої вбачається, що члени профкому не дійшли згоди щодо порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни та про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (а.с. 147-147зв., том 1).

До матеріалів справи долучено накази про визначення робочого місця №88-О від 01.09.2015 року, №104 від 28.08.2017 року, №78-О від 27.08.2018 року, №64-О від 26.08.2019 року, №76-О від 31.08.2021 року, наказ №40 про надання доступу до веб-ресурсів (а.с.148-149,150-150зв.,151-151зв.,152-152зв, 153-153зв., 154-154зв., том 1).

З заяви від 04.04.2022 року вбачається, що відповідачка звернулась до голови профспілкового комітету Коледжу з проханням захистити її від постійного психологічного насильства (утиску) з боку в.о. директора Коледжу Зеленого В.М., який проти неї систематично (з 2016 року) здійснює психологічне, економічне насильство та створює нестерпне робоче середовище (а.с. 15-15зв., том 1).

05.04.2022 року профспілковим комітетом прийнято резолюцію, оформлену протоколом № 10 від 05.04.2022 року, відповідно до якої факти, зазначені у заяві ОСОБА_2 від 04.04.2022 року не знайшли підтвердження в ході вивчення пояснень. Профспілковий комітет не може гарантувати захист у зв`язку з тим, що відсутні факти будь-якого насильства (а.с. 18-21, том 1).

Відповідно до службової записки заступника директора з НВР Т.О. Ніколаєвої від 23 травня 2022 року за результатами перевірки і рецензування керівниками практики, зокрема, звіт ОСОБА_2 оціненений - успішність 42%, якісний показник - 0%, середній бал 1,3 (а.с. 155-155зв., том 1).

12.04.2022 року ОСОБА_2 , звернулась з заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій зазначала, що в.о. директора коледжу ОСОБА_1 систематично, починаючи з 2016 року, здійснює відносно неї психологічне, економічне насильство та створює нестерпне робоче середовище (кримінальне провадження № 42022040000000148 від 18.05.2022) (а.с. 178-179)

23.05.2022 року ОСОБА_2 , звернулась з заявою до відділення поліції №3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, та зазначала, що її не допустили до робочого місця у ВСП «ВФК ДДАЕУ», де знаходяться її особисті речі (кримінальне провадження № 12022046430000092 від 13.06.2022);

Відповідно до витягу з ЄРДР 18.05.2022 року відкрито кримінальне провадження №42022040000000148 за заявою адвоката Бровко О.М., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 172 КК України, провадження закрито за п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України (а.с. 108, 162, том 1).

Відповідно до витягу з ЄРДР 13.06.2022 року відкрито кримінальне провадження №12022046430000092 за заявою адвоката Бровко О.М., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, провадження закрито за п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України (а.с. 109, 163, том 1).

З ухвал від 08 червня 2022 року, 04 липня 2022 року Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області вбачається, що за скаргами адвоката Бровко О.М., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , зобов`язано відділення поліції №3 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяв ОСОБА_2 від 23.06.2022 року та 20.06.2022 року (а.с. 182-183, 184-185, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності належних підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та нормам закону.

Відповідно із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Такий же висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року в справі №904/4494/18.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого

немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Положеннями статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зверталась з заявами та скаргами до відповідних органів, реалізуючи своє право на звернення. При цьому нею не допущено вживання образливих слів чи порівнянь, перебільшень тощо.

Як правильно зазначив суд першої інстанції звернення скеровувалися з метою перевірки дій позивача як в.о. директора Коледжу, стану справ у навчальному закладі та подальшого виправлення недоліків, що відповідає нормам законодавства, так і суті положень Закону України «Про освіту», за сукупністю яких члени педагогічного колективу не можуть бути позбавлені права звертатися у встановленому порядку до органу управління освітою, до інших державних органів і посадових осіб по вирішення питань, що виникають у діяльності навчального закладу.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог, вказуючи на те, що у випадку, коли особа звертається до компетентних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Жодних доказів того, що вказаними діями відповідачкою було завдано шкоди немайновим правам чи інтересам позивача матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 травня 2023 року.

Судді: