Справа № 751/3114/22 Головуючий у 1 інстанції Ченцова

Провадження № 33/4823/312/23

Категорія - ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2025 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

Головуючого – судді Демченка О.В.,

захисника – Шолох О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника  Шолох О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року,

                                     у с т а н о в и в :

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Стягнуто з нього судовий збір на користь держави в сумі 496 грн 20 коп.

Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що  він 04.08.2022 року, о 17 год. 40 хв., по АДРЕСА_1 , вчинив стосовно свого батька – ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою, чим завдав йому психологічних страждань, унаслідок чого могло бути завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі  захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає висновок суду необґрунтованим, оскільки судом не надано належної оцінки обставинам і матеріалам справи, судом не з`ясовано чи дійсно має місце склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також вважає порушеним його право бути присутнім  при розгляді справи та вказує, що в порушення ст. 285 КУпАП судом не було надіслано копію постанови. Зазначає, що про оскаржувану постанову він дізнався тільки 17.03.2023 року, тому пропущений строк на оскарження постанови суду вважає таким, що підлягає поновленню. На думку сторони захисту, суд встановив вину лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , інших доказів про  те, що він виражався нецензурною лайкою та ображав потерпілого матеріали справи не містять. Зазначає, що батько ОСОБА_1 таким чином намагається позбавити сина житла, а саме по АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований та якому належить 6/25 квартири, у зв`язку з чим він викликає поліцію. Наголошує на відсутності по справі доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 будь-яких умисних дій психологічного спрямування з метою нанести йому шкоду фізичному чи психічному здоров`ю.

У засіданні апеляційного суду захисник підтримала вимоги апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП  провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався в судове засідання (а.с. 9,11), шляхом направлення судових повісток за адресою, яка вказана у протоколі, проте згідно довідки про причини повернення вона не була вручена у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором (а.с.1) було зазначено адресу особи, стосовно якої складався протокол.

ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також ознайомлено його із самим протоколом та надано примірник протоколу,  про що свідчать відповідні особисті підписи.

Жодних зауважень з приводу неповноти чи будь-яких уточнень особою при складанні протоколу зазначено не було.

Крім того, достеменно знаючи про наявність протоколу про адміністративне правопорушення, особа відносно якої він був складений, знехтувала своїми процесуальними обов`язками щодо прискорення процедури розгляду порушеного в протоколі питання.

Так, вірно акцентував на цій позиції і районний суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, тому доводи апелянта щодо його неналежного повідомлення слід відхилити.

З метою доступу до правосуддя та враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи, поновити строк захиснику  Шолох О.В. на апеляційне оскарження постанови суду.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

З матеріалів провадження вбачається, що суд при розгляді провадженні вказаних вимог закону дотримався.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність особи за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Відповідно до Закону України “Про попередження насильства в сім`ї” насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру  (застосування фізичного  насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також невиконання захисного припису особою, щодо якої він винесений, не проходження колекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Обов`язковими ознаками складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є: особою, потерпілою від насильства в сім`ї може бути лише член сім`ї; діяння повинно бути протиправним; діяння призвело або могло призвести до порушень прав члена сім`ї.

Отже, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення  серії ВАВ № 335806 від 10 серпня 2022 року (а.с. 1), ОСОБА_1 04.08..2022 року, о 17 год. 40 хв., по АДРЕСА_1 , вчинив стосовно свого батька – ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою, чим завдав йому психологічних страждань, унаслідок чого могло бути завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 підписав протокол власноруч та в поясненнях додав, що “конфлікт виник з батьком на побутовому підґрунті”.

Крім того, до матеріалів справи долучено  рапорт помічника чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 04.08.2022 (а.с. 2), заяву ОСОБА_2 від 04.08.2022 (а.с. 3), форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.08.2022 (а.с. 4).

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство по відношенню до свого батька, а саме, вчинив дії психологічного характеру, висловлювався в його бік нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33, ст.36 КУпАП, в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,  

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику  Шолох О.В. в інтересах ОСОБА_1 на строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року.

Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Шолох О.В. в інтересах ОСОБА_1 , а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП – залишити без змін.

   Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Демченко