Судове рішення #48526074

          

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

26 липня 2010 р.                     Справа № 49/43-10

           Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Істоміна О.А. , суддя Шевель О. В. при секретарі Цвірі Д.М.


за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 1 від 15.03.2010 р.,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс», м. Харків, (вх. № 1968 Х/3 від 02.07.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2010 р. у справі № 49/43-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафор-Центр», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс», м. Харків

про стягнення 19 155,00 грн.,           

встановила:

26.07.2010 р. Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2010 р. у справі № 49/43-10 про стягнення 19 155,00 грн.

За результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс»залишено без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

Аналізуючи матеріали даної справи та матеріали скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач всупереч вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України зловживає наданими йому процесуальними правами, а вчинені ним дії/бездіяльність спрямовані на затягування строків розгляду господарської справи, що суперечить, зокрема, вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасницею якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Про зазначене свідчить наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.05.2010 р. Даною ухвалою зобов’язано відповідача надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї правової позиції.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

Однак, як свідчать матеріали справи, витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву відповідач не надав, в судове засідання 11.05.2010 р. свого повноважного представника не направив (хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, копію ухвали від 23.04.2010 р. отримав, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №06597835/3, 11.05.2010 р. надав суду заяву про відкладення розгляду справи ні інший день. Суд задовольнив клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 02.06.2010 р.

В судове засідання 02.06.2010 р. відповідач свого представника знову не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини його неявки в суд не повідомив, відзив на позовну заяву та докази в підтвердження своєї правової позиції не надав, тому господарський суд розглянув справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України та прийняв рішення про задоволення позову.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 26.07.2010 р. відповідач також не направив свого уповноваженого представника, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №06839022.

Вищезазначене свідчить про те, що відповідно до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарськими судами першої та апеляційної інстанцій сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але відповідачем не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, оскільки неявка у судові засідання суду першої інстанції, неподання витребуваних місцевим господарським судом доказів свідчить про недобросовісне використання відповідачем процесуальних прав з метою штучного затягування судового процесу, крім того, вищевказані дії є проявом неповаги до суду.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи можуть розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 4 статті 129 Конституції України за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

До того ж, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, за загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Разом з цим, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Під час розгляду апеляційної скарги у даній справі колегією суддів встановлено, що позивач в якості обґрунтування позову надав видаткові накладні, в яких підписи осіб, що отримали товар, не співпадають з підписами уповноважених на отримання матеріальних цінностей осіб, які містяться в довіреностях.

Відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»№ 99 від 16.05.1996 р. сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем в обґрунтування позову надано довіреності за всіма поставками товару. Отже, ці документи є належними доказами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару за спірним договором в розумінні ст. 34 ГПК України.

Колегія суддів вивченням матеріалів справи встановила, що видаткові накладні, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, містять посилання на довіреності, факт видачі яких відповідачем не заперечуєтсья, та які містять узгоджену з видатковими накладними інформацію стосовно товару щодо найменування, кількості та одиниці виміру.

Крім того, на думку колегії суддів, сам факт посилання у видаткових накладних на номер і дату видачі довіреності, свідчить про отримання уповноваженими представниками відповідача товару, оскільки відповідно до п. 4 вказаної вище Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві, а отже, тільки ці особи могли передати інформацію про дату та номер довіреності, які вказані у видаткових накладних наданих позивачем.

Відповідно до п.6 згаданої Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа найменування цінностей у бланку довіреності), наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Згідно з п.7 зазначеної Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Відповідно до п.12 вищевказаної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами, а згідно з п.15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Дії сторін по фактичній передачі матеріальних цінностей свідчать про порушення відповідачем вимог вказаної Інструкції.

Вищевказані обставини є підставою для висновку про недотримання сторонами вимог статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо неналежного оформлення договірної документації, неналежне ведення обліку та відсутність належного контролю за фінансовими документами, а також наявність недоліків в роботі відповідальних за правову роботу (юридичне супроводження даної справи), що призводить до спірних ситуацій та необхідності звернення до судових органів і, як наслідок, є підставою для винесення окремої ухвали, якою керівника Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс»має бути повідомлено про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Керуючись статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила :

Окрему ухвалу надіслати керівнику Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс», м. Харків.

Повідомити керівника Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс»про вказані недоліки в роботі відповідальних за правову роботу (юридичне супроводження даної справи) та за бухгалтерський облік посадових осіб для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про вжиття вказаних заходів повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.


Головуючий суддя                     Погребняк В. Я.


Суддя           Істоміна О.А.


Суддя           Шевель О.В.





Примітка: відповідно до статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація