Номер провадження: 22-ц/813/5185/23

Справа № 522/17173/22

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Склярська І. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Склярської І.В.,

суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,

секретар         Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року (повний текст якого складено 05 січня 2023 року) під головуванням судді Свяченої Ю.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та як законного представника малолітньої ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як орган опіки та піклування про видачу обмежувального припису,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Та в своїх інтересах звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі від якого мають спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.12.2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

На час звернення до суду, заявниця ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Заявниця зазначає, що її колишнім чоловіком та його батьком вчиняється насильство по відношенню до неї та її дітей, економічного, психологічного характеру, що полягає у відключенні газового постачання до квартири, та створення не сприятливих умов для проживання заявників, погрозами щодо виселення з квартири, яка з 2011 року є єдиним місцем проживання дітей та заявниці та вселення у яку відбулося за нотаріально посвідченою згодою власника квартири ОСОБА_5 .

У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 просила видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси  від 22.12.2022 у  задоволенні заяви  ОСОБА_2 , як законного представника малолітньої  ОСОБА_3 , а також як законного представника неповнолітнього  ОСОБА_4 , за участю заінтересованих осіб  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як орган опіки та піклування про видачу обмежувального припису – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі апелянт, посилається на те, що розглядаючи справу, суд дійшов помилкового висновку про існування спору щодо нерухомого майна, а покладання на ОСОБА_5 заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності , порушує його право користування цією квартирою і такий захід н6е може бути визнаний пропорційним за даних обставин. Заявниця не ініціювала жодного спору щодо нерухомого майна, а посилалася на ті обставини що колишній чоловік, який є батьком їх спільних дітей та дідусь дітей, який є власником квартири, яка є єдиним місцем проживання заявниці та дітей та в якій дідусь не проживав та не проживає вчинили щодо заявниці та неповнолітніх дітей домашнє психологічне та економічне насильство обставини якого вона довела суду першої інстанції, проте суд надав їм неправильну оцінку.

(2) Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів, посилаючись на норми матеріального права та судову практику, доводи скарги не визнав, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Фактичні обставини

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі від якого мають спільних дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 13.12.2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.

       Також з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_2 та діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 ( а.с.19-21), яка є єдиним для них житлом (а.с. 27-29) та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 17).

З листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 22.11.2022 №03-б-3311 вбачається, що з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 була проведена психодіагностична робота. У дітей було діагностовано стан стресового розладу, який спричинено складними сімейними обставинами та подіями накопичення стресу, страх залишитися без даху над головою, психологічний тиск, який чинить батько та дідіусь, погрожуючи виселенням з житла, відсутність в квартирі гарячої води з підстав відключення її від газу. З часом такий психоемоційний стан призвів до страху та бажання уникнути подібного у майбутньому. Рекомендовано продовжити психологічну роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для корекції постравматичного розладу та психофізичного стану, а саме гармонізації емоційно-вольової сфери (а.с. 30-36).

У повідомленні заступника начальника відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеської області від 11.10.2022 №605-12782,13107 на ім`я ОСОБА_1 зазначено, що за результатами поданою нею заяви було встановлено, що неправомірних дій у вигляді економічного або психологічного домашнього насильства зі сторони батька ( ОСОБА_4 , та (дідуся) ОСОБА_5 не встановлено (а.с. 37).

За результатами розгляду заяви адвоката стосовно захисту житлових прав дітей та проявів насилля з боку батька дітей ОСОБА_6 служба у справах дітей Одеської міської ради листом від 12.10 2022 №8625 повідомила наступне: у присутності матері та уповноважених осіб діти повідомили:

- що 30.08.2021, коли син був вдома один, батько прийшов до квартири із представниками АТ “Одесагаз” та квартиру було від`єднано від газопостачання шляхом встановлення пломби;

- 21.09.2022 до квартири приїхали дідусь та бабуся з боку батька та погрожували виселенням їм та ОСОБА_2 , посилаючись на право власності на житло;

- у результаті конфлікту вони потребували медичної допомоги, у зв`язку з чим була викликана карета швидкої допомоги та наряд міліції;

- батько зневажливо ставиться до них та до їх матері, що вони бояться свого батька, діда та баби (а.с. 38-39).

У акті оцінки потреб сім`ї (а.с. 40-49) та висновку оцінки потреб сім`ї Служби у справах дітей Одеської міської ради (а.с. 50-52) зазначено, що основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, у яких опинились діти, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є домашнє насильство психологічного та економічного характеру.

Лист КНП “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради” від 28.09.2021 №1593 свідчить , що 21.09.2022 здійснений працівниками поліції виклик, на час прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги пацієнтам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( встановлено попередній діагноз — стан після гострої реакції на стрес ( а.с.53)

Відсутність з 30.08.2022 у квартирі проживання заявниці та дітей газопостачання внаслідок його відключення за заявою власника ОСОБА_5 підтверджується листом АТ “Одесагаз” (а.с. 61-63).

ОСОБА_4 працює в ГУНП в Одеській області оперуповноваженим (а.с. 84).

В провадженні Приморського районного суду міста Одеси знаходиться на розгляді цивільна справа №522/15146/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд виходив з відсутність підстав для її задоволення, пославшись на недоведення вимог заяви, зазначивши, що покладення на ОСОБА_5 заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цієї квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3,4, 6, 8, 14,15,17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 (провадження № 61-7349св22) зазначено, що:

«Справи про домашнє насильство неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду. У справі № 404/5203/19 Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій, зазначив, що доводи заінтересованої особи відносно того, що він не набув статусу «кривдника», оскільки не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства, попри наявні факти звернень до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім`ї, зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт того, що особа не притягалась до юридичної відповідальності, не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

[…] Відповідно до преамбули Закону про запобігання домашньому насильству його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19.

[…] У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що:

«обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що:

«обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».

       Щодо заборони відповідачам наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання заявниці та дітей за адресою : АДРЕСА_2 - слід оцінити ризики для заявниці та дітей наближення ОСОБА_5 , як власника квартири, дідуся дітей та ОСОБА_6 , як батька дітей до місця їх проживання.

Наведені заявницею дії ОСОБА_5 , який у квартирі не проживає, за твердженням заявниці полягають у економічному та психологічному насильстві, а саме відключення уповноваженими особами АТ “Одесагаз” за заявою ОСОБА_5 , нібито у зв`язку з його виїздом з квартири, газопостачання, що зумовило позбавлення дітей та заявниці гарячої води та приготування їжі на газовій плиті та психологічному впливу на дітей щодо неможливості їхнього проживання в його квартирі, аналогічні дії здійснені ОСОБА_4 у присутності якого здійснювалося припинення газопостачання у квартирі та яким здійснювався психологічний тиск на доньку щодо їх виселення з квартири.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачів підтвердив бажання діда ОСОБА_5 звільнити квартири від проживання в ній онуків та колишньої дружини його сина, не заперечуючи, що власник квартири в ній ніколи не проживав та не проживає, діти та їх мати були вселені за його згодою в установленому законом порядку. Підтримана ця позиція і відповідачем ОСОБА_4 з посиланням на те, що між колишнім подружжям виникли вкрай негативні відносини, обурення якими у нецензурній формі було висловлено відповідачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що свідчить про нестриманість поведінки відповідача у середовищі.

Пояснення ОСОБА_4 про наявність заборгованості по комунальним платежам з часу проживання в ній заявниці з дітьми, яка ним не доведена в частині часу виникнення, не може бути підставою для умисного позбавлення дітей та заявниці в отриманні послуг, які є життєво важливими.

Наявність заподіяння діями відповідачів психологічного насильства у вигляді залякування щодо виселення з житла підтверджена вищенаведеними доказами, належну оцінку яким суд першої інстанції не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування обмежувального припису проте на період -3 місяців. Таким чином, заява про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню частково щодо терміну видачі обмежувального припису.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право  скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є доведеними та обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису, а отже ухваленням нового рішення яким заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 на строк до трьох місяців.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 травня 2023 року.

Головуючий  І.В. Склярська

Судді Л.В.Базіль

                                        Л.П. Воронцоів