ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/67/13-а

11:02

          Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання –Матвійчук О.М.;

представника позивача –не з'явився (заява про розгляд без його участі),

представника відповідача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі про зобов"язання вчинити певні дії, а саме включення в акт звірки,-

СУТЬ СПОРУ:

Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадів на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії та державну адресну допомогу по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень-листопад 2012 року в сумі 2556,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Вижницькому районі були підготовлені списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме громадянинові ОСОБА_2 за вересень-листопад 2012 року в сумі 2556,00 грн. та витрат на доставку державної адресної допомоги. Однак, відповідачем дані суми не відшкодовані, та до заліку за вересень-листопад 2012 року не включені.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечував. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що механізм відшкодування відповідачем пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами позивача та відділеннями відповідача звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа місяця наступного за звітним.

Поданий позивачем акт помісячної звірки відповідачем був підписаний, відшкодування виплачених пенсій на централізованому рівні проведене, тобто на думку відповідача виконані вимоги п. 7 зазначеного Порядку.

Також відповідач не погоджується з позицією позивача, про включення до актів помісячних звірок виплаченої щомісячної державної адресної допомоги, оскільки в Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, чітко визначені суми які підлягають відшкодуванню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ОСОБА_2 щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень-листопад 2012 року, управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі включило до відшкодування суми виплаченої адресної допомоги ОСОБА_2 на загальну суму 2556,00 грн., яка включає і основну суму виплаченого підвищення, і витрати з його виплати та доставки.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі відмовилось зарахувати до відшкодування суми витрат на адресну допомогу, понесених протягом вересня-листопада 2012 року на зазначену вище суму у зв’язку з відсутністю для цього законних підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 р. “Про деякі питання пенсійного забезпечення” встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з п. 4 вищезазначеної постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Статтею 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом (ч. 2 ст. 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

Підстави відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України видатків Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлені у Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (ст. 24 цього Закону).

Порядок відшкодування визначений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4.

Згідно з п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, п. 4 Порядку визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 (Додаток 3 до Порядку), і не передбачає включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов’язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальним послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Виплати адресної допомоги введені з 1 квітня 2008 р. Станом на час підписання актів звірки спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не приймалися, відповідні зміни до Порядку №5-4/4 не вносилися.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача –відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вижницькому районі –відсутні повноваження щодо самостійного врегулювання включення витрат на виплату і доставку адресної допомоги до щомісячних актів звірки з Управлінням Пенсійного фонду України у Вижницькому районі.

Порядком №5-4/4 також не передбачено способу врегулювання спірних відносин, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки витрат розраховано на відсутність спору.

Таким чином, вбачається, що у разі незгоди на підписання актів зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України спірні суми підлягають відшкодуванню за додатковим погодженням на централізованому рівні між страховиками або в судовому порядку шляхом зобов’язання до відшкодування та стягнення спірних коштів з Фонду.

Разом з тим, питання відшкодування адресної допомоги між двома страховиками –Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків –у передбаченому Законом порядку не врегульовано, тому і законних підстав проводити відповідні відшкодування (включення до актів звірки витрат, стягнення коштів) немає.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача, щодо відшкодування відповідачем витрати за виплачену позивачем пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання ОСОБА_2, який отримав ушкодження здоров'я на території іншої держави у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”№1788 від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788) іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Відповідно до ст. 5 Угоди “Про гарантії права громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 року, вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановленні або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Відповідно до ст. 3 даної Угоди усі витрати пов'язанні із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе Держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Однак, діючим національним законодавством не передбачено порядку відшкодування шкоди потерпілим, яким заподіяно шкоду за часів СРСР на території інших союзних республік, крім території колишньої УРСР.

Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”№1105 набрав чинності 23.09.1999 року.

З часу набрання чинності Законом №1105 виплату пенсій по інвалідності повинен здійснювати страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків, при цьому, страхових здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування.

Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону №1105 ст.10, а страхувальниками відповідно до ст.6 Закону №1105 є роботодавці - резиденти та нерезиденти, чия діяльність здійснюється в Україні.

Потерпілі, які ушкодили здоров'я на підприємствах інших держав не є застрахованими в Україні, тому не мають права на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону №1105.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.5 статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Однак суд встановив, що відповідач жодних документально підтверджених витрат не поніс, а тому суд не здійснює їх компенсацію за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 11, 18, 23, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі виготовлена 06 лютого 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко