Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 185/5909/22

провадження № 61-3765св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Богданівська сільська рада Дніпропетровської області,

треті особи: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В.,

Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області), Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - Первинна профспілкова організація КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області),

в якому просила:

- визнати протиправним і незаконним пункт 2 рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області

від 17 січня 2018 року № 474-27/VII «Про затвердження штатного розпису Комунального закладу «Павлоградський районний центр первинної

медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області) та скорочення працівників» з додатком № 28 «Перелік посад КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, які підлягають скороченню з 01 квітня 2018 року».

- скасувати пункт 6 додатку № 28 «Перелік посад КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, які підлягають скороченню з 01 квітня 2018 року», і виключити із вказаного переліку посаду «інструктор із санітарної освіти».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 09 грудня 2022 року (у складі судді Перекопського М. М.) позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , залишив без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачці та її представниці було відомо про два останні судові засідання, призначені на 23 листопада та 09 грудня 2022 року, однак до суду позивачка не з`явилась і заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала. Тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 223, 257 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , оскаржила її в апеляційному порядку.

Дніпровський апеляційний суд своєю ухвалою від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана її представницею за довіреністю - ОСОБА_2 , проте немає відомостей, що остання є адвокатесою, тобто апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої

статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини другої

статті 60 ЦПК України є можливість представництва інтересів позивачки у суді у справі № 185/5909/22 під час розгляду спору, що виник з трудових відносин, особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність. Спір у даній справі стосується захисту трудових прав, оскільки вимога про визнання окремого положення рішення сільської ради незаконним і протиправним та скасування рішення частково направлена на захист конституційного права на працю від незаконного звільнення з роботи. Отже, інтереси позивачки може представляти представник за довіреністю.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд своєю ухвалою від 27 березня 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував цивільну справу.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд своєю ухвалою від 25 квітня 2023 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 24 вересня 2021 року відкрив провадження у справі

№ 185/7759/21 за позовом ОСОБА_1 до КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: керівник

КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області Смеловська Л. В., Богданівська сільська рада, Павлоградський міськрайонний центр зайнятості, Управління Державної казначейської служби України у місті Павлограді Дніпропетровської області (далі - УДКСУ місті Павлограді Дніпропетровської області), про поновлення на роботі, скасування наказів щодо переведення і звільнення, виплату різниці в заробітку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

15 вересня 2022 року представниця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду клопотання про зупинення провадження до вирішення іншої справи.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

своєю ухвалою від 15 вересня 2022 року клопотання представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнив. Зупинив провадження

у справі № 185/7759/21 до розгляду цивільної справи № 185/5909/22

на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, Первинна профспілкова організація КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, в якому просила:

- визнати протиправним пункт 2 рішення Богданівської сільської ради

від 17 січня 2018 року № 474-27/VII «Про затвердження штатного розпису

КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області та скорочення працівників» з додатком № 28 «Перелік посад Павлоградського РЦПМСД, які підлягають скороченню

з 01 квітня 2018 року»;

- скасувати пункт 6 додатку № 28 «Перелік посад Павлоградського РЦПМСД, які підлягають скороченню з 01 квітня 2018 року» та виключити з цього переліку посаду «інструктор із санітарної освіти».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю ухвалою

від 03 грудня 2021 року провадження у адміністративній справі

№ 160/24080/21 закрив.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня

2021 року у справі № 160/24080/21 змінив, доповнив реченням абзац другий резолютивної частини ухвали, в якому роз`яснив ОСОБА_1 , що справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. В решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, Первинна профспілкова організація КНП «ЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області), про визнання окремого положення рішення сільської ради незаконним і протиправним та скасування рішення частково (справа

№ 185/5909/22).

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрив провадження у справі

№ 185/5909/22 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 09 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2, залишив без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2, оскаржила її в апеляційному порядку.

Дніпровський апеляційний суд своєю ухвалою від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має відповідних повноважень на її підписання.

Встановивши, що апеляційна скарга подана та підписана представницею ОСОБА_1 за довіреністю, документів на підтвердження того, що представниця є адвокатом не надано, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2, підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду з огляду

на таке.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Частиною третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 01 січня 2018 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Підпунктом 18 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України, визначено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Отже, з 01 січня 2018 року представництво у судах апеляційної інстанції у справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами. Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, представництво у судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.

Тлумачення підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), до визначення початку «вирішення спору», свідчить, що цей підпункт повинен застосовуватися як до тих проваджень, в яких постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, так і до тих, в яких постановлено ухвалу про повернення позовної заяви.

Звертаючись до суду з позовом у серпні 2022 року, ОСОБА_1 зазначила, що її представницею є ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 13 травня 2021 року, посвідченої секретарем Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Скотаренко Т. В. та зареєстрованої в реєстрі за № 266.

Як на підставу своїх порушених прав, ОСОБА_1 вказала, що вона оскаржує, зокрема, протиправність пункту 2 рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 17 січня

2018 року № 474-27/VII «Про затвердження штатного розпису

КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області та скорочення працівників» з додатком № 28 «Перелік посад КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, які підлягають скороченню з 01 квітня

2018 року», посилаючись на положення статей 43, 55 Конституції України та статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Отже, у цій справі між сторонами дійсно існує спір щодо захисту трудових прав ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, предметом позову є вимоги немайнового характеру, а саме:

- визнання протиправним і незаконним пункту 2 рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області

від 17 січня 2018 року № 474-27/VII «Про затвердження штатного розпису

КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області та скорочення працівників» з додатком № 28 «Перелік посад КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, які підлягають скороченню з 01 квітня

2018 року».

- скасування пункту 6 додатку № 28 «Перелік посад КЗ «Павлоградський РЦПМСД» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, які підлягають скороченню з 01 квітня 2018 року», і виключення із вказаного переліку посади «інструктор із санітарної освіти».

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведений у статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута

будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, справ, що виникають з трудових відносин.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті зазначені в ньому справи є малозначними в силу закону, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, а зазначені в пункті 2

частини шостої цієї статті справи можуть бути віднесені до категорії малозначних судом, виходячи з його дискреційних повноважень.

Суд першої інстанції справу розглянув у спрощеному провадженні, оскільки суд визнав справу малозначною, так як справа є незначної складності та стосується захисту трудових прав.

Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів

та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними

чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником

у суді може бути адвокат або законний представник.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Отже, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до Загальних положень, що містяться в Главі 1 КЗпП України, матеріальний зміст трудових відносин включає в себе трудові відносини безпосередньо, так і пов`язані з ними відносини (відносини, що передують трудовим, ті, що супроводжують їх або випливають з них).

Таким чином, Верховний Суд вважає, що спір у цій справі виник із трудових відносин, тому вказана справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають цивільну процесуальну дієздатність.

За наведених обставин, Верховний Суд вважає, що апеляційна скарга підписана та подана уповноваженою особою.

Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 60 ЦПК України знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2023 року не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук