УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/1099/22                         Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія в порядку КПК України        Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого – судді                                         ОСОБА_2

суддів:                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря                                                         ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора                                                         ОСОБА_6 ,

                                                       (в режимі відеоконференції)

захисника                                                         ОСОБА_7 ,

                                                       (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30.05.2023 року, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту, заборонивши йому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вказує, що обвинувачений не вчиняв жодних дій, які б давали підстави вважати, що ним здійснюється перешкоджання досудовому розслідуванню, переховування, тиск на свідків чи потерпілих. Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Посилається на те, що ОСОБА_8 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки. Звертає увагу, що обвинувачений не вчиняв дій, спрямованих на залишення місця події злочину, затримання відбулось без очевидних ознак втечі чи бажання переховуватись. Вказує, що обвинувальний акт не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковим. Зазначає, що з моменту попереднього продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існує необхідність нової оцінки наявності ризиків та обґрунтованості підозри. Додатково зазначає, що ОСОБА_8 є соціально адаптованою особою, тому не збирається вчиняти інші злочини чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; не має потреби незаконно впливати на потерпілих чи свідків, яких під час судового розгляду уже допитано.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30.05.2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.07.2023 включно.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу і на даний час не зникли, виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, 30 травня 2023 в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

З журналу судового засідання вбачається, що судом була вислухана думка обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, захисником було долучено клопотання про зміну запобіжного заходу, а також думка прокурора, який просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування (продовження) вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, є реальними й продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що свідчить про реальний ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_8 з метою уникнення покарання матиме реальну можливість негативно впливати на потерпілу та свідка, які ще не допитані судом; обвинувачений ніде не працює; не має міцних соціальних зв`язків; негативно характеризується за місцем проживання.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість злочину та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, існування обґрунтованих ризиків щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Доводи, на які посилається захисник, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки були враховані судом при прийнятті ухвали по даній справі, в зв`язку з чим обвинуваченому продовжено строк дії запобіжного заходу, який на думку колегії суддів співмірний з існуючими ризиками та даними про його особу, підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, колегія суддів не знаходить.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону, та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів, -

                                        п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30.05.2023 року щодо ОСОБА_8 – без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: