№ 323/3723/21

провадження № 2/336/1444/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

"05" червня 2023 року                                                        м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря                                Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення, -

ВСТАНОВИВ:

       30.12.2021 р. представник позивача звернулась до суду із вищевказаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 з 20.09.2007 р. перебуває у трудових відносинах з Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», у якому працює у структурному підрозділі «Запорізька дирекція Залізничних перевезень» станція Запоріжжя 1 філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді складача поїздів 5 розряду.

За місцем роботи позивачем надавалась медична довідка про проходження періодичного медичного огляду, згідно з якою ОСОБА_1 придатний до роботи за професією за ДК 003:2005 складач поїздів, яка діє до 20.08.2023 р.

У жовтні 2021 р. позивач зіткнувся із грубим порушенням його конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало у тому, що у нього постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від короновірусної хвороби COVID-19, а також почали обмежувати право працівника щодо повноцінної роботи.

Згодом позивача було повідомлено про нібито обов`язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19.

У грудні 2021 р. відповідачем видано наказ від 10.12.2021 р. за № 120/ОС про відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 11.12.2021 р. без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілатичних щеплень проти COVID-19.

Позивач вважає, ані в трудовому контракті, ні в колективному договорі, ані в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення відсутнє. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю.

За позовом представник позивача просить скасувати наказ структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» станція Запоріжжя 1 Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відсторонення ОСОБА_1 від роботи; зобов`язати Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та 908 грн. судового збору.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 13.01.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.03.2022 р. справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, та ухвалою від 23.03.2023 р. прийнято до провадження і призначено судове засідання на 28.04.2023 р.

28.04.2023 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2023 р. на підставі п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України для витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (а.с.65-77).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с.41-44) та додаткових поясненнях (а.с.139-142), також подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.178-179).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.2007 р. перебуває у трудових відносинах з Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», де працює у структурному підрозділі «Запорізька дирекція Залізничних перевезень» станція Запоріжжя 1 філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді складача поїздів 5 розряду (а.с.11-13).

Наказом № 120/ОС від 10.12.2021 р. структурного підрозділу «Запорізька дирекція Залізничних перевезень» станція Запоріжжя 1 Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 відсторонений від роботи з 11.12.2021 р. без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19 (форма № 028-1/о). Підстава: лист-ознайомлення № 1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфексійних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. № 2153, п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (а.с.17).

11.12.2021 р. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 10.12.2021 р. № 120/ОС «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника» (а.с.17).

Наказом Структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» станція Запоріжжя І АТ «Українська залізниця» № 4-ОС від 28.02.2022, на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, ОСОБА_1 допущено до самостійної роботи з 01 березня 2022 р. у зв`язку з введенням воєнного стану (а.с. 159).

Відповідно до ч. 1ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За приписами ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

При цьому, вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Згідно з Переліком об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, таким підприємством є АТ «Українська залізниця».

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Переліку № 2153, при розгляді справи встановлено, наявність обов`язку у позивача, як працівника відповідного підприємства, включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, мати профілактичне щеплення від COVID-19.

Однак, ОСОБА_1 відмовився надавати відповідачу будь-які документи для підтвердження існування профілактичного щеплення чи протипоказань для цього.

Позивач мав можливість не робити відповідне щеплення за наявності в нього медичних протипоказань, однак існування таких обставин не встановлено та відповідні медичні висновки суду не надано.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2»(згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення«Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Відповідач, який видав оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідає вимогам п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 в оновленій редакції.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З огляду на викладене, суд вважає, що при відстороненні позивача від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, і підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування немає.

Відповідно, відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки вказані позовні вимоги є похідними.

Між тим, в національному законодавстві відсутня норма, яка прямо дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації чинне законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 року рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява N 47621/13) наголосив таке: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], N N 28859/11і 28473/12, § 167, 15.112016 року, з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Не може прийматись до уваги посилання позивача на обмеження його прав у зв`язку з відмовою від обов`язкового щеплення, оскільки індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників установи, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Також не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що оспорюваним наказом відповідача порушено його конституційне право на працю та доступ до професії, з огляду на таке.

Відповідно дост.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не праця, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Стосовно порушення прав на працю ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Щодо твердження позивача про незаконність вимоги надати медичний висновок про протипоказання від щеплення суд зауважує, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України 02 листопада 2021 року № 2394 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Так, відповідно до Інструкції у пункті 1 вказуються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) пацієнта, якому видається форма № 028-1/о, у пункті 2 вказується дата народження пацієнта, у пункті 3 зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) лікаря, що видає форму № 028-1/о, у пункті 4 лікар вказує висновок щодо наявності у пацієнта протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, їх вид (абсолютні протипоказання або застереження) та тривалість (постійні чи тимчасові). За наявності тимчасових протипоказань у пункті 5 зазначаються рекомендації лікаря щодо можливості вакцинації, наприклад, через визначений термін часу. У пункті 6 зазначається термін дії форми № 028-1/о: постійно або термін її дії. Анамнестичні дані та/або встановлений діагноз, що визначають протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначаються у додатку до форми No 028-1/о. Додаток до форми No 028-1/о не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою. Форма No 028-1/о видається пацієнту для надання за місцем вимоги.

Таким чином, висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 по формі 028-1/о, що надається за вимогою не містить інформації про діагноз, відомості одержані при медичному обстежені, методи лікування та інші анамнестичні дані що повністю спростовує твердження позивача про порушення відповідачем статей 391 Основ законодавства про охорону здоров`я, ст. 286 ЦК України.

Доводи про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

       З наведеного вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, суд залишає за позивачем. Враховуючи відсутність підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, судом не перевіряється їх співмірність та інші обставини, визначені ст.137 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 червня 2023 року.

Суддя                                                                        О.В.Дмитрюк