Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023

Справа № 331/3757/23

Провадження № 2-о/331/428/2023

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Фісун Н.В., за участю секретаря Грицаєнко І.О., розглянувши цивільну справу за заявою

Адвоката Розума Олександра Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ, Запорізької області помер батько заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть № 581 від 10.05.2023, виданого тимчасово окупованим закладом з назвою «Бюро судебно-медицинской экспертизы».

На час смерті померлий був зареєстрований за адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

На території міста Бердянськ Запорізької області офіційно встановлений особливий правовий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому отримати свідоцтво про смерть матері заявник не має можливості.

Просить встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце народження: м. Бердянськ, Запорізької обл. Україна. Місце проживання: АДРЕСА_1 , Україна. Який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце смерті: м. Бердянськ, Запорізька області. Україна. Причина смерті: Шок гиповолемичний. Кровотеча внутрішньо шлункове. Аневризма аорти розірвання.

Представник заявника до суду не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності, на задоволенні заяви наполягає.

Представник заінтересованої особи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії паспорту, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.

Факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.06.1985 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.10.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ, Запорізької області помер батько заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть № 581 від 10.05.2023, виданого тимчасово окупованим закладом з назвою «Бюро судебно-медицинской экспертизы».

Отже, отримати свідоцтво про смерть заявник не може, оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій рф території.

Указом Президента України В. Зеленського за №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану було продовжено і наразі згідно Указу Президента України В. Зеленськогоза №757/2022 від 07листопада 2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 року №2738-ІХ, строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб, а саме до 19.02.2023 року. Надалі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Бердянський район Запорізької області входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі "Cyprus v. Turkey" (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96)."

Надані суду медичні документи, які видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

Враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті свого батька у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.,81,263-265,273,293,315-319 ЦПК України, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд,

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Розума Олександра Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце смерті: м. Бердянськ, Запорізька область, Україна. Місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізької апеляційного суду.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення виготовлений 13 червня 2023 року.

Суддя Н.В.Фісун