Справа № 2-1295/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.10 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

при секретарі Самойленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі про перерахування та проведення виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус "дитини війни" і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни". На підставі ст. 6 вищевказаного Закону їй повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2009 році така допомога виплачувалась їй лише в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., від 27.11.2008 р., рішення Європейського суду з прав людини, та зважаючи на положення ст. ст. 19, 22 Конституції України, позивач просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачене їй як дитині війни підвищення до пенсії за 2009 рік.

В судове засідання позивач не з’явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.

Відповідач в судові засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність його представника. Мотивував свою позицію тим, що в законодавстві не передбачено поняття "соціальної допомоги дітям війни", а є поняття "підвищення до пенсії дітям війни". Крім того, розмір мінімальної пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, і відповідно, не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсій дітям війни. Також, відповідач зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України, при цьому посилається на ухвалу Конституційного Суду від 19.05.2009 р. № 27-у/2009, де вказано, що прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, що полягають у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, має заповнити законодавець. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що діяв виключно у межах своїх повноважень відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами "Про Державний бюджет України" на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530. Посилаючись на ч. 3 ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України та ч. 2 ст. 176 ЦК України, відповідач вважає, що саме держава, а не юридичні особи, створені нею, зобов'язана відповідати перед позивачем і проводити виплати з Державного бюджету.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 01 травня 1945 року, а тому є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Статус її як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням.

Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі.

Дане управління є органом Пенсійного фонду України, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи в 2009 році позивач отримала підвищення до пенсії як дитина війни, але у меншому розмірі, ніж встановлено законом (а саме: не 30%, а 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): по 49 грн. 80 коп. кожного місяця..

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Законом "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не вносились зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За вказаних обставин, вимоги позивача про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 30%, а не 10% прожиткового мінімуму – є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на визначення розміру підвищення, яке встановлено в п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать нормі статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч. 4 ст. 8 ЦПК України.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності самого поняття мінімальної пенсії за віком та законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, з метою реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідно до ч. 9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому, з урахуванням зазначеного, при обчисленні підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 8, 9 ст. 8 ЦПК України, посилання відповідача на те, що управління Пенсійного фонду не відповідає за зобов'язаннями держави, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" саме управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було порушено право позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі неправомірно не нараховувало і не виплачувало їй підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Виходячи з вимог ст. 16 ЦК України та зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду України, суд з метою захисту прав та інтересів позивача вважає необхідним задовольнити її вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй суму недонарахованого і недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії 10% у 2009 році за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у загальній сумі 45 грн. 50 коп. (судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ у розмірі 37 грн.), підлягають стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06.11.2009 року, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. з урахуванням вже отриманих позивачем сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 сплачені нею 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя