ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2017/21 Суддя першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Оксененка О.М., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, установлених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано відповідача здійснити такі нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії.

14 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження, водночас судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами підпункта 1 пункту 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Своєю чергою Кодекс адміністративного судочинства України містить розділ IV під назвою «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

У цьому розділі є стаття 382 «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Частиною 1 наведеної правової норми закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд має надати правову оцінку доводам позивача, зокрема, щодо невиконання відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили.

Додатково суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким дій зобов`язального характера, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Таким чином, завершення виконавчого провадження не виключає правових підстав для застосування судового контролю, оскільки його головна мета полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №611/26/17.

Однак під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.

Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Утім положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення.

Оскільки рішення по суті спору ухвалено Чернігівським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.М. Оксененко

Л.Т. Черпіцька