Провадження № 3/760/2110/23

Справа № 760/3894/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Макуха А.А., за участі прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Лисенка Я.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту стратегічних розслідувань управління стратегічних розслідувань в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 172-8 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №160 від 17.02.2023 року, ОСОБА_1 перебуваючи з 04.10.2016 по 13.10.2022 на посаді детектива Національного антикорупційного бюро України, будучи згідно підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закону №1700-VII) суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, маючи доступ до конфіденційної інформації та іншої інформації з обмеженим доступом, у порушення вимог частини 1 статті 43 Закону №1700-VII, здійснив розголошення в інтересах близької особи - ОСОБА_2 (свого батька) інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, що стала йому відома 23.05.2022 у період часу з 13.41 по 14.23 год. у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-8 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винною себе не визнав і, не спростовуючи обставини викладені в протоколі, пояснив, що таку інформацію може взяти будь-яка фізична особа.

Адвокат Лисенко Я.О., який захищає інтереси ОСОБА_1 , в судовому засіданні просив провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП закрити в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з підстав зазначених в запереченні. Також зазначив, що з протоколу №160 слідує, що ОСОБА_1 обвинувачується в розголошенні в інтересах близької людини інформації з судових процесуальних рішень, які не є засекреченими і є джерелами про реалізацію права в Україні. Тобто в протоколі прямо не вказано яку саме інформацію ОСОБА_1 міг розголосити. Тому таки дії не утворюють складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП.

Вислухавши, доводи прокурора, який вважає, що в діях ОСОБА_1 мається склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП, дослідивши представлені докази прихожу до такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.

Частина 1 статті 172-8 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.

Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв`язку з виконанням нею службових повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових повноважень (формальний склад).

Об`єктивна сторона правопорушення може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.

Суб`єкт даного правопорушення є спеціальним, ним є особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).

Відповідно до статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.

При цьому обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

У статті 9 вказаного Закону визначено, щодо до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».

Отже, відповідальність за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного (тобто у спосіб, прямо заборонений Законом) розголошення або використання в інший спосіб особою виключно у своїх власних інтересах інформації з обмеженим доступом, що стала їй відома у зв`язку з безпосереднім виконанням своїх службових повноважень, а не отримання та використання будь-якої інформації, яку особа сприймає в процесі здійснення службової діяльності.

Подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Однак, відповідно до матеріалів справи, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, (форми вини, мети, мотиву) не встановлена особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення

Протокол про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 не містить даних про форму його вини, яка, виходячи із визначення зазначеного у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.

Відтак, відсутність у діях ОСОБА_1 мети на задоволення своїх інтересів, а відтак і відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, свідчать про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб`єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.

Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (п. 39 постанови).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь

Таким чином, дослідивши надані матеріали, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 172-8, 247, 280, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 172-8 КУпАП стосовно ОСОБА_1 з підстав ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя : А.А. Макуха