Справа № 2-926/09

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

13 травня 2009 року                                                                                           місто Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді  Михайлова В.Є., при секретарях - Холод Н.М., Земляній Т.Є.,  за участю позивача -ОСОБА_1, представника  позивача - ОСОБА_2,                  відповідачки -ОСОБА_3, представника відповідачки - ОСОБА_4, відповідача - ОСОБА_5, представника  відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2про розподіл майна, яке є спільною власністю подружжя, а також до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень та зустрічний позовОСОБА_3 доОСОБА_1 про розподіл майна, придбаного у шлюбі, при визнання майна особистою власністю подружжя, за позовом ТОВ Туристичне агентство „МІДА” до ОСОБА_2, третя особа - ПП ОСОБА_7 про визнання договору оренди приміщення недійсним та заборону вчиняти певні дії, за позовом ОСОБА_4 доОСОБА_2про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності,

В с т а н о в и в:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОСОБА_3, уточнивши та доповнивши в подальшому свої позовні вимоги і просив суд розподілити спільно нажите майно, мотивуючи свої вимоги тим, що з 06.04.1990 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкоюОСОБА_3 За період спільного життя сторонами було нажите майно: квартири АДРЕСА_1, нежиле приміщення по АДРЕСА_2 автомобіль марки „Мерседес Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_1, побутова техніка та меблі, які знаходяться у квартиріАДРЕСА_2торговельний інвентар та товари, що знаходяться у магазині „Ткані” по АДРЕСА_1 нежиле приміщення по АДРЕСА_3 торговий інвентар та товари, які знаходяться у магазині „Ханг Тен” по АДРЕСА_1. Сімейні відносини між сторонами припинено і позивач вважає, що майно, придбане сторонами за час шлюбу підлягає розподілу між сторонами у рівних частках.  Також позивач звернувся до суду з позовом доОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу нежилих приміщень (квартир №№31,32) по АДРЕСА_1 від 26.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та від 17.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8., мотивуючи дані вимоги тим, що дані приміщення нажиті в період шлюбу позивача таОСОБА_3, однак його було відчужено відповідачкою без відома та згоди позивача.                

      ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом доОСОБА_1 про розподіл майна, придбаного у шлюбі та визнання майна особистою власністю подружжя, доповнивши в подальшому свої вимоги та просила суд розподілити спільно нажите майно між нею таОСОБА_1 відступивши від рівності часток на її користь, оскільки з нею проживають неповнолітні діти, вихованням та утриманням яких займається вона, при цьому позивачка за зустрічним позовом зазначила про те, що квартира АДРЕСА_1 автомобіль марки „Мерседес Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_1 та приміщення магазину „Ткані”  по АДРЕСА_2 було придбано у період фактичного припинення між нею та відповідачем шлюбних відносин і дане майно, а також меблі та побутову техніку у квартиріАДРЕСА_2 вона просить визнати її особистою власністю, а також включити у перелік майна, яке підлягає розподілу меблі та оргтехніку у філіалі ТОВ „Туристичне агентство „Міда” уАДРЕСА_3 на суму 80000 грн.,  меблі та оргтехніку у філіалі ТОВ „Туристичне агентство „Міда” у АДРЕСА_5 на суму 105500 грн., меблі та оргтехніку у офісі в аеропорту м. Донецька на суму 20000 грн., меблі та оргтехніку у офісному приміщенні по АДРЕСА_1 на суму 180000 грн., квартири АДРЕСА_1 вартістю 1000000 грн., а також майно, яке придбано за період шлюбу за межами України: автомобіль „Корола-Тойота”, вартістю 30000 доларів США - 150900 грн., кооперативну квартиру-дачу у районі Дератеа під м. Дамаском (Сірія), вартістю 10000 доларів США - 503000 грн, майно, придбане в Об'єднаних арабських Еміратах: автомобіль марки „Лексус”, 2004 року випуску, вартістю 251500 грн., мікроавтобус марки „Хюндай”, 2004 року випуску, вартістю 150000 грн., автомобіль марки „Корола”, 2004 року випуску, вартістю 90540 грн., обладнання та меблі в офісі у АДРЕСА_3  на суму 100000 грн., депозитний внесок на ім'яОСОБА_1 у департаменті по туризму у м. Дубай, зроблений на Фірсу „Міда” для здійснення діяльності по відкриттю віз на суму 20000 доларів США - 100600 грн., депозитний внесок у м. Шарджа для здійснення діяльності по транзиту багажу через м. Дубай на суму 13500 доларів США - 67905 грн., нежиле приміщення  по вАДРЕСА_1- 1307141 грн., суму кредиту у розмірі 235000 доларів США. Також позивачка за зустрічним позовом просила включити до переліку майна, яке підлягає розподілу автомобіль марки „Ауді А8 4.2.”, реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобіль марки „Тойота Камрі 2.01”, реєстраційний номер НОМЕР_2 автомобіль марки „Пежо 407”, реєстраційний номер НОМЕР_3 Позивачка просила виділити їй квартири АДРЕСА_1, нежилі приміщення офісу-магазину по АДРЕСА_3 автомобіль „Тойота-Корола”, меблі та оргтехніку, які знаходяться у квартирах АДРЕСА_1, в офісному приміщенні АДРЕСА_3, в офісі в аеропорту у м. Донецьку на загальну суму 2786181 грн., а відповідачеві  ОСОБА_2  просила виділити майно, яке перебуває за межами України на загальну суму 2288810 грн. та автомобілі марки „Ауді А8 4.2.”, реєстраційний номер НОМЕР_1 „Тойота Камрі 2.01”, реєстраційний номер НОМЕР_2 „Пежо 407”, реєстраційний номер НОМЕР_3

        Крім того, ухвалою суду від 07.04.2008 року в одне провадження з даною справою було об'єднано цивільну справу за позовом ТОВ Туристичне агентство „Міда” до ОСОБА_2, третя особа - ПП ОСОБА_7 про визнання договору оренди приміщення недійсним. ТОВ Туристичне агентство „Міда” просить визнати недійсним договір оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 укладений 01.01.2008 року між фізичною особоюОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_10та заборонитиОСОБА_3 вчиняти дії, спрямовані на передачу даної будівлі в оренду та суборенду іншим особам, а також дії, які перешкоджають нормальному проведенню господарської діяльності ТОВ Туристичне агентство „Міда”. Позовні вимоги    мотивовані тим, що  співзасновниками даного турагенства єОСОБА_1 таОСОБА_3 01.05.2007 року між турагенством та відповідачкою за даним позовом було укладено договір позички, згідно до умов якого відповідачкою позивачеві було передано у безкоштовне користування спірну будівлю строком на 11-ть місяців. Однак відповідачкою 01.01.2008 року достроково було розірвано даний договір і укладено інший - оренди з правом передачі в суборенду з приватним підприємцем ОСОБА_10Однак даний договір не спрямований на настання правових наслідків, оскільки не містить умови, які є обов'язковими для даного виду договорів і дії відповідачки спрямовані на підрив роботи агентства „Міда” та незаконне видворення позивача із будівлі, яка є спільною власністю подружжя та предметом судового спору.

       Ухвалою суду від 13.01.2009 року з матеріалами даної справи  також було об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 доОСОБА_2про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, визнання права власності. Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що 02.07.2007 року між ним та відповідачкою було укладено договір займу грошових коштів у розмірі 350000 грн. строком на три місяці. При укладанні даного договору сторони обумовились, що у разі неможливості відповідачкою повернення боргу, вона не буде заперечувати проти звернення стягнення на її нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1  в рахунок погашення боргу.    

      У ході судового засідання позивачОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 уточнені та доповнені позовні вимоги мотивовано підтримали. Зустрічні позовні вимогиОСОБА_3 визнали частково та не заперечували проти виділення у власність відповідачці квартири АДРЕСА_1 побутової техніки та меблів, які знаходяться у даній квартирі, торгового інвентарю та товарів, які знаходяться у приміщенні магазину „Ханг Тен” та автомобілів „Мерседес Бенц” та „Тойота Корола”. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 доОСОБА_3 просили відмовити з тих підстав, що при відчуженні майна на користь ОСОБА_5 сторони знали про те, що дане майно перебуває у спільній сумісній власності і відносно даного майна існую спір, однак вони без згодиОСОБА_1 здійснили його відчуження  у власність ОСОБА_5         

       Позивачка за зустрічним позовомОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 свої зустрічні позовні вимоги, доповнені в подальшому про розподіл майна, придбаного у шлюбі, при визнання майна особистою власністю подружжя підтримали за мотивами, викладеними у позові. При цьому ними було уточнено зустрічні позовні вимоги і вони просили суд розділити майно і виділитиОСОБА_3 2/3 частки спільно нажитого майна з урахуванням інтересів дітей, автомобіль марки «Мерседес Бенц» просили визнати роздільно нажитим майном, а також розділити пополам кредит в ВТБ Банку, визнавши заОСОБА_1  суму боргу у розмірі 1 100 000 грн. Позовні вимогиОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна визнали частково, позов ТОВ Туристичне агентство „Міда” про визнання договору оренди приміщення недійсним та заборону вчиняти певні дії не визнали, позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення суми боргу визнали та пояснили, що дану суму було взято в борг за проханнямОСОБА_1 і відчуження спірного майна було здійснено за згодою останнього.   

       Відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6свої позовні вимоги доОСОБА_3 про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності підтримали у повному обсязі за мотивами, викладеними у позові, позовні вимогиОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих по АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_7, не визнали, просили відмовити у задоволенні даних вимог.

       Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8. та третя особа ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином та в строк, від відповідача ОСОБА_8. надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, при цьому у своїй заяві відповідач зазначив про те, що позовні вимогиОСОБА_1 він не визнає з тих підстав, що право власності на спірне майно він набув на законних підставах і є добросовісним набувачем і просив відмовити у задоволенні позову про визнання право чинів купівлі-продажу спірного приміщення недійсними. Причини неявки відповідачки ОСОБА_7 суду не відомі, при цьому слід зазначити про те, що остання неодноразово викликалася до судових засідань, шляхом направлення судових повісток і телеграм та через друковані засоби масової інформації шляхом поміщення оголошення, однак поштові повідомлення поверталися на адресу суду без вручення адресату судових повісток та телеграм, у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Дане свідчить про те, що ОСОБА_7 навмисно ухиляється від явки до суду.   

        Причини неявки у судове засідання третьої особи ОСОБА_8, який також належним чином та неодноразово сповіщався судом про час та місце розгляду справи,  не відомі.

        За таких обставин суд розглянув справу за відсутністю нез'явившихся  відповідачів та третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.    

       Заслухавши поясненняОСОБА_1,ОСОБА_3, їхніх представників, пояснення відповідача ОСОБА_5 та його представника, пояснення представника ТОВ Туристичне агентство „Міда” -ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №1-156/08 за обвинуваченням ОСОБА_6. за ч.2 ст. 368 КК України,   суд вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 частково обґрунтовано та підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимогиОСОБА_3 частково обґрунтовані і також підлягають частковому задоволенню. Позовні вимоги ТОВ „Туристичне агентство „Міда” суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_5 доОСОБА_3 суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

      Судом встановлено, щоОСОБА_1 таОСОБА_3 з 06.04.1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

      Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 29.07.2008 року  шлюб між сторонами розірвано.

      При ухваленні рішення про розірвання шлюбу міжОСОБА_1 таОСОБА_3 судом було встановлено, що фактичні шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинено з листопаду 2007 року.

       Зазначене рішення набрало законної сили, а тому обставини, встановлені ним у відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України  доказуванню не підлягають.

       З вказаного можна зробити висновок про те, що, перебуваючи у шлюбі, зареєстрованому 06.04.1990 року до фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин - листопада 2007 року, сторони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.   

       За час спільного проживанняОСОБА_1 таОСОБА_3 було придбано наступне майно: нежиле приміщення по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу об'єкту приватизації від 27.12.1996 року, право власності на яке зареєстровано заОСОБА_3 (том №1 а.с. 20-26),  квартира АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2001 року, квартири  АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано заОСОБА_3 на підставі  договорів купівлі-продажу від 06.08.2002 року та від 18.06.2003 року відповідно (том №1 а.с. 8-13). Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради від 07.03.2007 року за №633 було затверджено акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінчених реконструкцією квартир АДРЕСА_3 для розміщення офісу (том №1 л.д.18-19), а також нежиле приміщення, розташоване по АДРЕСА_3 право власності на яке зареєстровано заОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2004 року (том №1 а.с. 79).

       У період спільного проживання сторонами також було придбані автомобілі марок „Ауді А8”, реєстраційний номер НОМЕР_1 „Тойота „Камрі”, реєстраційний номер НОМЕР_2 „Пежо”, реєстраційний номер НОМЕР_4, які згідно до даних  УДАІ ГУ МВС України в АР Крим було зареєстровано заОСОБА_1 (том №1 а.с. 181),  автомобіль марки „Мерседес Бенц”, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано заОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію від 12.06.2007 року (том №1 а.с. 31) та автомобіль марки „Тойота „Корола”, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'яОСОБА_3   

       На час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства вищезазначене майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2

       По даній справі на підставі ухвали суду від 12.05.2008 року було проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно до висновків якої ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 930 398 грн. (том №1 а.с. 209-214), ринкова вартість нежилого приміщення домоволодіння АДРЕСА_2 складає 677 344 грн. (том №1 а.с. 237-250), ринкова вартість нежилого приміщення домоволодіння №АДРЕСА_2складає 1 186 850 грн. (том №1  а.с. 260-273), ринкова вартість нежилого приміщення офісу-магазину домоволодіння АДРЕСА_4  складає 877 724 грн. (том №1 а.с. 287-299). Таким чином загальна вартість нерухомого майна, придбаного за час спільного проживання сторін складає 3 672 316 грн.   

       З  матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що автомобіль марки „Пежо”, реєстраційний номер НОМЕР_4 було продано у час спільного проживання сторін - 02.08.2006 року (том №1 а.с. 181), а транспортний засіб марки „Ауді А8”, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до довідок Ворошиловського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, було угнано 01.10.2006 року, у зв'язку з чим порушено кримінальну справу  за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України. Виходячи з викладеного, у спільній сумісній власності сторін на час виникнення спору про розподіл майна перебувають автомобілі марок „Тойота „Камрі”, „Мерседес Бенц” та „Тойота „Корола”.    

       Крім того, у спільній сумісній власності сторін перебувають торговий інвентар та товари, розташовані у приміщеннях магазинів „Ткані” та „Ханг Тен”, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін. Приблизна вартість даного майна, згідно до пояснень позивача, складає 1 000 000 грн., зазначену суму вартості вказаного майна не оспорювала і відповідачка у ході судових засідань.     

       Меблі та побутова техніка, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 також є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

       Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.     

       Відповідно до вимог ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.     

       Судом також було встановлено, що за час спільного проживання  відповідачкоюОСОБА_3 укладено кредитний договір з ВАТ ВТБ Банк про надання грошових коштів (кредиту ) на суму 235 000 доларів США з виплатою 13% річних (том №1 а.с. 81-87).

       Згідно до довідки КФ ВАТ ВТБ Банк за №1981 від 27.11.2007 року, позичкова заборгованістьОСОБА_3 за кредитним договором станом на 27.11.2007 року  складає 204 019, 04 доларів США.

       За час перебування у шлюбіОСОБА_1 взяв в борг суму у розмірі 180 000 доларів США та суму у розмірі 120 000 доларів США, що підтверджується розписками і до теперішнього часу зазначені суми ним не повернені. Загальна сума боргу складає 300 000 доларів США.

       Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім'ї.

       Виходячи з положень зазначено норми Закону, суд вважає, що борги подружжя, яки виникли у період спільного проживання, необхідно враховувати при вирішення питання про розподіл майна, оскільки дані борги виникли в інтересах сім'ї, а саме: уОСОБА_3 для придбання автомобілю,ОСОБА_1 на реконструкцію та ремонт квартир.       

       Ухвалюючи рішення про розподіл спільно нажитого майна, суд не приймає до уваги та знаходить такими, що не підлягають задоволенню вимоги відповідачки щодо наявності у них спільного майна за межами України, зазначені нею у зустрічному позові, окрім автомобілю марки „Тойота „Корола”,  а також щодо наявності та належності сторонам майна - меблів та оргтехніки у м. Одесі та м. Донецьку, а також вимоги щодо визнання роздільною власністю квартириАДРЕСА_1 автомобілю марки „Мерседес-Бенц” та приміщення магазину „Ткані” по АДРЕСА_2 її роздільної власністю, оскільки дані вимоги не підтверджені жодними доказами, окрім особистих пояснень відповідачки, а автомобіль та вказані приміщення було придбано за час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства.

       Таким чином, розподілу між сторонами підлягає майно, яке встановлено судом, як спільно нажите у період шлюбу подружжям ОСОБА_7 з урахуванням боргових зобов'язань  сторін.   

       Розподіляючи майно міжОСОБА_1 таОСОБА_3 суд виходив з наступного.

       Як встановлено, позивачОСОБА_1 з 1996 року з сім'єю -ОСОБА_3 та дітьми, виїхав на постійне місце проживання в Об'єднані арабські Емірати.

       З наданого позивачем свідоцтва про виїзд або в'їзд, виданого Міністерством внутрішніх справ ОАЕ вбачається, щоОСОБА_3 у 1997 року в'їхала в ОАЕ з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і проживала до 2006 року з періодичним виїздом до України.

       Згідно до пояснень позивача та матеріалів справи, в ОАЕ він здійснював трудову діяльність,ОСОБА_3 за час перебування в ОАЕ не працювала і була домогосподаркою.

       Дану обставину не заперечувала у ході судових засідань іОСОБА_3   

       У  період перебування  в ОАЕ сторонами було придбано нерухоме майно на території України, яке вказувалося вище.

       Таким чином, грошові кошти на придбання майна, яке на даний час є спільною сумісної власністю подружжя більшою мірою було одержано за рахунок здійснення трудової  діяльності позивачем.

       Крім того, позивач у 2003 році  взяв у борг суму у розмірі 300 000 доларів США на реконструкцію та ремонт квартир АДРЕСА_4

       Згідно до акту державної приймальної комісії квартири АДРЕСА_1 були реконструйовано для розміщення офісу ТОВ „Туристичне агентство „Міда”.  

       Суд вважає, що приміщення по АДРЕСА_1 вартістю  1 186 850 грн. необхідно передати у власність позивача, оскільки у даному приміщенні розташоване ТОВ „Туристичне агентство „Міда”, засновником та генеральним директором якого є позивач.

       Як вказувалася вище реконструкція даного приміщення здійснювалася за замовленням ТОВ „Туристичного агентства „Міда” для розміщення у ньому офісу.

       Крім того, суд також вважає за необхідне передати у власність позивача офіс-магазин поАДРЕСА_1 вартістю 877 724 грн. та нежиле приміщення по АДРЕСА_2 вартістю 677 344 грн., а також автомобіль марки „Тойота „Камрі” приблизною вартістю 100 000 грн.

      Загальна вартість майна, яка переходить у власністьОСОБА_1 складає приблизно 2 841 918 грн.     

       Квартиру АДРЕСА_2 вартістю 930 398 грн., а також побутову техніку та меблі, які знаходяться у даній квартирі приблизною вартістю 100 000 грн., суд вважає за необхідне виділити у власність відповідачки, оскільки у даній квартирі остання проживала та проживає на даний час разом з дітьми, що вбачається із довідки КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та пояснень сторін.

       Автомобілі марок „Мерседес-Бенц”, приблизною вартістю 415 000 грн. та „Тойота „Корола” приблизною вартістю 100 000 грн. суд також вважає за необхідне передати у власністьОСОБА_3

       Крім того, з матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа - підприємець (том №1 а.с. 102) і здійснює торгівлю у магазинах «Ткані» та «Ханг Тен» і отримує прибуток за здійснення даного виду господарської діяльності.

       У  зв'язку з чим суд вважає, що торговий інвентар та товари, розташовані у приміщеннях даних магазинів приблизною вартістю 1 000 000 грн., доцільно передати у власність відповідачки.

       Загальна вартість майна, яка переходить у власністьОСОБА_3 складає приблизно 2 445 398 грн.     

       Розподіляючи майно між сторонами, суд вважає за необхідне припинити на нього право спільної сумісної власності у відповідності до вимог до ч. 3 ст. 372 ЦК України, згідно до якої у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

       Ухвалюючи дане рішення суд приймає до уваги ту обставину, що зОСОБА_3 проживають двоє дітей, однак не знаходить підстав для застосування положень ст. 70 СК України   про збільшення її частки майна при його розподілі, у зв'язку з проживанням з нею дітей.

       Суду відповідачкою надано документи про навчання сина ОСОБА_10 в українсько-американському гуманітарному інституті «Вісконський Міжнародний Університет  (США) в Україні» та про вартість навчання.

       Однак проживання дітей з відповідачкою та їх утримання нею не є підставою для збільшення її частки майна при його розподілі, оскільки, як було встановлено судом, відповідачка здійснює господарську діяльність і отримує з неї прибуток. Крім того, у разі недостатнього рівня матеріального забезпечення дітей, відповідачка мала можливість звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на їх утримання та навчання.

       Що стосується позовних вимог ТОВ «Туристичне агентство «Міда» доОСОБА_3 про визнання договору оренди приміщення недійсним та заборону вчиняти певні дії, то дані вимоги суд також вважає за можливе задовольнити з наступних підстав.

       Встановлено, що 01.04.2007 року міжОСОБА_3 та ТОВ «Туристичне агентство «Міда» укладено договір позички нерухомого майна по АДРЕСА_1  строком до 28.02.2008 року (том №2 а.с. 6), згідно до якого відповідачка передала позивачеві у безкоштовне користування спірне приміщення.

      Згідно до п. 4.1, 4.2 Договору позички строк його дії складає 11 календарних місяців з моменту її передачі , остаточною датою користування позичкою вважається 28 лютого 2008 року.   

Як було встановлено, зобов'язання  за договором позички позивачем виконувалися належним чином.

     08.01.2008 року відповідачка письмово повідомила ТОВ „Туристичне агентство „Міда” про дострокове розірвання даного договору у зв'язку зі зміною умов господарювання та сімейного статусу (том №2 а.с. 12) і 08.01.2008 року уклала договір оренди спірного приміщення з приватним підприємцем ОСОБА_11 (том №2 а.с. 7) з правом передачі спірного приміщення в суборенду.

      На час розгляду справи було встановлено,  що 25.01.2008 року договір оренди від 08.01.2008 року було розірвано за взаємною згодою сторін договоруОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_11, у зв'язку з неможливістю звільнити орендоване приміщення, що підтверджується Додатком №2 до Договору оренди №1 від 25.01.2008 року (том №2 а.с. 33).

      Однак у зв'язку з  тим, що ТОВ „Туристичне агентство  „Міда”  звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, суд вважає за необхідне дати правову оцінку діям сторін спірного договору.

      Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.    

      Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Статтею 834 ЦК України передбачено перелік підстав, при виникненні яких позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі.   

      Зміна умов господарювання та сімейного статусу, на що посиліється відповідачка при розірванні договору позички, не може бути підставою для його розірвання, оскільки дане не передбачено законом.

      Крім того, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.     

     Необхідно також зазначити, що при укладанні договору оренди, відповідачкою не надано до суду акту прийому-передачі майна спірного приміщення ОСОБА_9 або іншого документу, який свідчить про передачу майна в користування на виконання договору оренди.

     Суд приймає до уваги ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 14.04.2009 року, яким залишено без змін рішення Залізничного суду м. Сімферополя від 06.10.2008 року. Згідно до вказаного рішення суд частково задовольнив позовні вимогиОСОБА_3 та ОСОБА_4. до ТОВ „Туристичне агентство „Міда”  про зобов'язання звільнити приміщення, стягнення збитків та моральної шкоди, а саме: зобов'язав ТОВ „Туристичне агентство „Міда” звільнити приміщення по АДРЕСА_1.

    Однак при цьому вважає, що договір оренди спірного приміщення, укладений відповідачкою з приватним підприємцем ОСОБА_11 підлягає визнанню недійсним, оскільки його не було спрямовано на реальне настання правових наслідків.

     На момент розірвання договору позички та укладання спірного договору між подружжямОСОБА_2 існував спір про спільно нажите майно, до складу якого входить і нежиле приміщення по АДРЕСА_1 У період шлюбу та ведення спільного господарства подружжям було засноване ТОВ „Туристичне агентство „Міда”, генеральним директором якого єОСОБА_1 і у цей же період було укладено договір позички. Крім того, ТОВ „Туристичне агентство „Міда”, розміщуючись у спірному приміщенні здійснювало господарську діяльність і реконструкцію спірного приміщення було здійснено на замовлення ТОВ „Туристичне агентство „Міда” для розміщення у ньому офісу.

     Після того, якОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розподіл спільно нажитого майна, через незначний проміжок часу,ОСОБА_3 розриває договір позички спірного приміщення і укладає договір оренди з іншою особою - ОСОБА_11, який до того ж є рідним братом відповідачки.

     Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що укладання даного договору не спрямовано на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим вважає за можливе його розірвати та зобов'язати відповідачку не вчиняти дії, спрямовані на передачу даної будівлі в оренду та суборенду, а також дії , які перешкоджають нормальному веденню господарської діяльності позтвача.

      Як вказувалося вище, до матеріалів даної справи в одне провадження було об'єднано позовні вимоги ОСОБА_5 доОСОБА_3 про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності.

 Розглядаючи справу, встановлено, щоОСОБА_3 написала власноруч розписку, у якій зазначила про те, що вона одержала від ОСОБА_5 350 000 грн. за договором позики 02.07.2007 року та зобов'язалася повернути вказану суму до 01.11.2007 року ( Том 4 а.с. 5).

ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах вказує, що між ним таОСОБА_3 було укладено договір займу на зазначену у розписці суму зі строком повернення боргу до 01.11.2007 року. У зазначений строк відповідачка гроші не повернула. Позивач також зазначив, що при укладанні договору позики сторони обумовилися про можливість звернення стягнення на нерухоме майно відповідачки, розташоване по АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу, про що остання вказала у розписці.

Проти задоволення даних вимог у ході судового засідання не заперечувала й самаОСОБА_3

Однак суд вважає позов ОСОБА_5 таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у ході розгляду даної справи було встановлено, що даний позов було пред'явлено на момент існування спору про розподіл спільно нажитого майна міжОСОБА_1 таОСОБА_3 - 04.02.2008 року.  До складу майна, що підлягає поділу,ОСОБА_1 було включено нежиле приміщення по АДРЕСА_1.

 Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.02.2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 доОСОБА_3 про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності задоволено і на підставі зазначеного рішення у власність ОСОБА_5 перейшло нежиле приміщення по АДРЕСА_1 (том №4 а.с. 25-26).

Однак ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 04.11.2008 року рішення суду першої інстанції від 18.02.2008 року скасовано і справу направлено на новий розгляд ( том №  4 а.с. 59).

Підставами для скасування даного рішення було те, що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, а саме -ОСОБА_1

Крім  того, судом також встановлено, що слідчим відділом СМУ ГУ МВС України в АР Крим порушено кримінальну справу № 10809040118 за фактом шахрайських дій по заволодінню майномОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

На підставі постанови старшого слідчого РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим   Хусточкина Д.В. про провадження виїмки з матеріалів даної справи було проведено виїмку оригіналу розписки, написаноїОСОБА_2 . (том №4 а.с. 70-71).

Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_5 відносно того, що при зверненні ним до суду з даним позовом йому не було відомо про наявність спору міжОСОБА_1 таОСОБА_3 про розподіл майна, оскільки у ході судового засідання від пояснив, що є зятем ОСОБА_8, який, в свою чергу, є рідним братом відповідачки.

Вважає такими, що не заслуговують уваги, суд і поясненняОСОБА_3 відносно того, щоОСОБА_1 було відомо про наявність боргу у неї і більш того, що грошові кошти нею бралися в борг у ОСОБА_5 на проханняОСОБА_1, оскільки дані пояснення не доведено будь-якими доказами.   

Крім того, слід зазначити, що згідно до висновку експерта ринкова вартість спірного приміщення становить 1 186 850 грн. Відповідачка ж дає згоду на відчуження даного майна за суму боргу у розмірі 350 000 грн., що є третьою часткою від реальної його вартості.   

Судом у ході судового засідання було досліджено матеріали кримінальної справи   №1-156/08 за обвинуваченням ОСОБА_6. за ч.2 ст. 368 КК України про одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи не виконання  в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням хабара.

Вироком суду від 14.04.2008 року, який набрав законної сили, встановлено, що до державного виконавця ОСОБА_6.  звернулася родичка власниці магазину „Ткані” ОСОБА_10 з проханням не опечатувати приміщення магазину. ОСОБА_6.  став вимагати  у якості хабара 500 доларів США  і зазначив, що не буде накладати арешт на залишившеся майно: нежиле приміщення  по АДРЕСА_2, цінні речі, які знаходяться у приміщення даної квартири, торговий інвентар та товари, які знаходяться у магазині „Ханг Тен”.

При зверненніОСОБА_1 до суду з позовом про розподіл майна, судом на підставі ухвали від 27.12.2007 року було накладено арешт на спірне майно. Копію даної ухвали  було направлено також і в Центральний ВДВС Сімферопольського МУЮ для виконання.

Однак у зв'язку з тим, що державним виконавцем не було в повному обсязі виконано ухвалу суду, спірне приміщення №АДРЕСА_2було відчужено рішенням суду на користь ОСОБА_5 за його позовом.       

З матеріалів даної кримінальної справи також вбачається, що заяву про порушення кримінальної справи відносно державного виконавця було подано ОСОБА_10, яка була зацікавлена у проведенні виконавчих дій по виконанню ухвали суду про накладення арешту,   а пояснення у останньої у зв'язку з зверненням з даною заявою, відбирав ОСОБА_7 (кримінальна справа №1-156/08 а.с. 12), який перебуває у родинних відносинах зі ОСОБА_10, що спростовує його доводи про те, що він не знав про існування спору про розподіл майна, а також про те, що приміщення по АДРЕСА_1 є предметом даного спору.

Крім того, слід також зазначити, що позов ОСОБА_9 було пред'явлено до суду після порушення 09.01.2008 року кримінальної справи відносно державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ за ч.2 ст. 368 КК України.

Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що, можливо, вказану розписку було написаноОСОБА_3 значно пізніше, ніж її датовано з метою ухилення від розподілу майна, яке перебувало у спільній сумісній власності її таОСОБА_1, і також можливо припустити, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не виникало зобов'язальних відносин і фактично договір позики між сторонами не укладався, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5   

ОСОБА_1 також  заявив позовні вимоги доОСОБА_3,ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_4. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1.           

Дані вимоги суд знаходить такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено,  ОСОБА_7 став власником спірного майна на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.02.2008 року, яке в подальшому було скасовано і направлено на новий розгляд.

При відчужені нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, в ідповідачкоюОСОБА_3 було порушено вимоги ст. 65 СК України , оскільки його було відчужено без згодиОСОБА_1, з яким остання на момент передачі нерухомості у власність ОСОБА_5 перебувала у шлюбі і згода якого на відчуження даного майна є обов'язковою.   

Відповідно до ч.2 ст. 65 СК  України при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.     

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна є підставою для визнання недійсним правочину.    

Вище судом зазначалося та було встановлено, що ОСОБА_4. на момент звернення з позовом про стягнення боргу було відомо про існування спору про розподіл майна подружжяОСОБА_2 і на момент звернення стягнення на спірне майно і передачу його у власність ОСОБА_5ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі і його згоди на відчуження майна не було.

Після одержання у власність спірного майна, ОСОБА_7 відчужує його за договором купівлі-продажу ОСОБА_7, а остання  відчужує його ОСОБА_4. також за договором купівлі-продажу і на даний час право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_4.   

Таким чином, спірне майно перейшло у власність ОСОБА_5 незаконно і суд   відмовляє ОСОБА_4. у задоволенні його позову про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності, то усі подальші правочини, вчинені зі спірним майном, підлягають визнанню недійсними.

        Витрати, пов'язані з розглядом даної справи суд вважає за необхідне стягнути у відповідності до ст. 88 ЦПК України зОСОБА_3 на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. за позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди та заборону вчиняти певні дії, з відповідачівОСОБА_2  ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4., а саме: витрати за сплату судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7 грн. 50 коп. за  вимоги про визнання недійними правочинів купівлі-продажу, а також витрати, пов'язані з викликом відповідачів до суду, а саме за розміщення оголошень у печатних засобах масової інформації та відправлень телеграм на ім'я відповідачів у розмірі 3702 грн. 03 коп., а усього 3717 грн. 03 коп. ЗОСОБА_3 підлягає стягненню сума у розмірі 976 грн. 25, з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4., підлягає стягненню сума у розмірі 929 грн. 25 коп.    

    На підставі ст.ст. 57, 60-63, 65, 67, 68-72 СК України, ст.ст. 203, 215-216, 369, 372, 834 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:   

       Позовні вимоги ОСОБА_1 доОСОБА_2про розподіл майна, яке є спільною власністю подружжя та зустрічний позовОСОБА_3 доОСОБА_1 про розподіл майна, придбаного у шлюбі, визнанні майна особистою власністю подружжя - задовольнити частково.

      Розподілити майно, яке є спільною власністюОСОБА_1 таОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: нежиле приміщення по АДРЕСА_1, вартістю 1 186 850 грн.,  офіс-магазин по АДРЕСА_3 вартістю 877 724 грн., нежиле приміщення по АДРЕСА_2, вартістю 677 344 грн., автомобіль марки „Тойота „Камрі”, реєстраційний номерНОМЕР_2.

      Припинити право спільної сумісної власностіОСОБА_2на нежиле приміщення по АДРЕСА_1, офіс-магазин по АДРЕСА_3 нежиле приміщення по АДРЕСА_2, автомобіль марки „Тойота „Камрі”, реєстраційний номерНОМЕР_2.

     Визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 930 398 грн.,  побутову техніку та меблі, розташовані у квартирі АДРЕСА_1 автомобіль марки „Мерседес Бенц”, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, торговий інвентар та товари, розташовані у приміщеннях магазинів „Ткані” та „Ханг Тен”, автомобіль марки „Тойота „Корола”, 2004 року випуску.         

       Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 930 398 грн.,  побутову техніку та меблі, розташовані у квартирі АДРЕСА_1 автомобіль марки „Мерседес Бенц”, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, торговий інвентар та товари, розташовані у приміщеннях магазинів „Ткані” та „Ханг Тен”, автомобіль марки „Тойота „Корола”, 2004 року випуску.

       Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень - офісу АДРЕСА_1, укладений  26.03.2008 року між ОСОБА_3 таОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Симаченко С.Л., реєстровий №460.   

       Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень - офісу АДРЕСА_1, укладений  17.06.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурьяновою Л.Г., реєстровий №3597.   

       Припинити право власності ОСОБА_6 на нежиле приміщення - офіс (квартири АДРЕСА_1

       В іншій частині у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та зустрічних позовних вимогОСОБА_3 - відмовити.        

       Позов ТОВ Туристичне агентство „Міда” доОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_10про визнання недійсним договору оренди приміщення та заборону вчиняти певні дії - задовольнити.     

       Визнати недійсним договір оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 укладений 01.01.2008 року між фізичною особоюОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3

       ЗаборонитиОСОБА_3 вчиняти дії, спрямовані на передачу нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в оренду, суборенду іншим особам та дії, які перешкоджають нормальному ведінню господарської діяльності ТОВ Туристичним агентством „Міда”.

      У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 доОСОБА_2про стягнення суми боргу, звернення стягнення на майно, припинення права власності та визнання права власності - відмовити.    

      Стягнути зОСОБА_2на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 976 (дев'ятсот сімдесят шість) гривень 25 копійок.

      Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 25 копійок.

      Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 25 копійок.

      Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 25 копійок.   

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: