Справа № 288/1211/23

Провадження № 2-а/288/15/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю  секретаря судових засідань  - Колодяжної Н.В.,

представника позивача – Лук`янчука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Житомирській області (далі – відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,  в якому вказує, що 19 березня 2023 року він повертаючись додому побачив, що люди спалюють листя на газоні у населеному пункті, що є адміністративним проступком ст. 77-1 КУпАП. Після відмови припинити здійснювати правопорушення, позивач вирішив звернутись до поліції та здійснив виклик за номером «102».

До приїзду працівників поліції правопорушники погасили вогонь та залишили місце скоєння правопорушення, проте поліцейські бачили ще тепле згарище.

Після огляду місця події працівники поліції поїхали не складаючи жодних документів.

17.04.2023 року до позивача підійшов сусід та передав конверт, який він отримав у листоноші. У конверті знаходилась постанова ГАБІ № 532251 по справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2023 року, складена на позивача за ст.ст. 183, 178, 175-1 КУпАП.

Позивачу поштою постанова не надходила, за отримання листа останній не розписувався.

З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки вона не відповідає дійсності, а є вимислом інспектора СРПП ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича.

Позивач був впевнений у тому, що викликає поліцію для припинення правопорушення, але інспектор Плетенецький О.В. взагалі не з`ясував обставини ситуації, а склав оскаржувану постанову з власних міркувань після того, як позивач вже пішов з місця події.

19.03.2023 року інспектор Плетенецький О.В. не повідомляв позивача про складання чи намір складання оспорюваної постанови.

У даному випадку працівниками поліції не було доведено, на підставі належних та допустимих доказів наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не доведено факт здійснення правопорушення.

На підставі вищевикладеного, позивач просить скасувати постанову серії ГАБІ № 532251 по справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2023 року відносно нього, закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та стягнути судові витрати.

Відповідно до ухвали суду від 18 травня 2023 року по справі відкрито провадження за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, 06.06.2023 року надала до суду відзив на позовну заяву в якому просить розгляд справи здійснювати без їх участі та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, також надала копію рапорту та відеодиск /а.с. 43-50/.

02 червня 2023 року на адресу суду від Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшов рапорт інспектора – чергового Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 01.06.2023 року де заявник вказаний ОСОБА_1 та відеозапис /а.с. 40, 41/.

Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України,  неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

Відповідно до  частини  5 статті  262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини 5 статті 262 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судовому засіданні оглядались відеозаписи, надані Відділенням поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та ГУНП в Житомирській області з записом події, яка відбулась 19 березня 2023 року, з яких вбачається, що на вулиці, поряд житлового будинку, працівники поліції розмовляють з ОСОБА_1 , який палить цигарку, також поряд стоїть невідома жінка. ОСОБА_1 повідомляє, що коли їхав на автомобілі то на вулиці було задимлено та погана була видимість. Він та дана жінка сперечались, він також пояснював, що це вона спалювала сміття, а вона звинувачувала його, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. На іншому відео зафіксовано, як позивач в житловому будинку сидить на кухні, палить цигарку та розмовляє з працівниками поліції. Він пояснює, що сусідка спалювала листя, було багато диму і тому він викликав працівників поліції. Працівники поліції повідомляють, що вогонь не горить, що виклик був неправдивий, також запитують у позивача на якому транспортному засобі він їхав і в якому стані він перебував. Позивач відповів, що їхав на автомобілі та був тверезий.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оглянувши відеодиски, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що інспектором СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Плетенецький Олександром Васильовичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 532251 від 19 березня 2023 року, відповідно до якої 19 березня 2023 року о 11.59 годині в селі Почуйки по вулиці П`ята Сотня, Житомирського району, Житомирської області, ОСОБА_1 перебуваючи у п`яному вигляді, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувавши на лінію «102» та повідомив про те, що сусіди палять сміття, доказів цього факту насправді не було та курив тютюнові вироби, де це заборонено Законом України, за що позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 183, частиною 1 статті 178, частиною 1 статті 175-1 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень 00 копійок /а.с. 8/.

Згідно рапорту інспектора – чергового Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 01.06.2023 року, 19.03.2023 року о 11.59 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.03.2023 року о 11.58 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник повідомив, що на даний час його сусіди (дані не знає) спалюють сміття на території свого домоволодіння. Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 40, 48-49/.

Частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбачених статтею 175-1, частиною 1 статті 178, статтею 183 КУпАП.

Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно статті 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з частини 1 статті 175-1 КУпАП куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 статті 178 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за появу в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частина 3 статті 62 Конституції України наголошує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, який би підтвердив факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятих ним постанов.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що вчинення особою адміністративних правопорушень, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

В постанові по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказано, що позивач порушив вимоги ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Судом встановлено, що з наданих працівниками поліції відеозаписів неможливо визначити чи перебував позивач ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння не проводився, відповідної довідки матеріали справи не містять. Так само відсутні будь-які інші належні та допустимі докази (пояснення свідків, рапорти працівників поліції, тощо), які б підтверджували вину позивача, а саме: перебування в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці.

Також суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст.178 КУпАП наступає у випадку не просто перебування особи в стані сп`яніння, а коли особа в такому стані своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом ображає людську гідність і громадську мораль.

З відеозаписів вбачається, що позивач розмовляє з невідомою жінкою, вони сперечаються та вона звинувачує його у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Позивач доводить їй, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та пояснював, що викликав працівників поліції тому, що вона спалювала листя і було багато диму.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд відзначає, що з наявних у ній доказів не вбачається, які саме конкретні фактичні дії, що свідчили б про непристойність поведінки позивача та ображання людської гідності і громадської моралі у громадському місці, вчиняв позивач.

Отже, доказів того, що позивач порушив приписи ч. 1 ст. 178 КУпАП, матеріали справи не містять.

Також, в постанові вказано, що позивач курив тютюнові вироби де це заборонено Законом України,  чим порушив норми ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.

Частина 1 статті 175-1 КУпАП передбачає відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Отже, законодавством України визначено два випадки визначення місць, у яких заборонено куріння - місця, які забороні законом та місця, які заборонені рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів:

1) у ліфтах і таксофонах;

2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;

4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

6) у приміщеннях об`єктів культурного призначення;

7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування;

8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

10) у приміщеннях гуртожитків;

11) на дитячих майданчиках;

12) у місцях загального користування житлових будинків;

13) у підземних переходах;

14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі;

15) на вокзалах та станціях;

16) на зупинках громадського транспорту.

Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.

Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, що дане місце, де курив позивач цигарки, заборонене Законом або рішенням сільської ради.

Отже, виходячи з вищевказаного, суд зазначає, що в порушення вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.

Також, надані відеодиски за фактом складання адміністративної постанови відносно позивача в частині ст. 183 КУпАП не мають підтверджень завідомо неправдивого виклику поліції.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Отже, дана постанова про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не виконано свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178, ст. 183 КУпАП.

Отже, у матеріалах справи про адміністративні правопорушення відсутні будь-які докази провини правопорушника, окрім копії постанови про адміністративне правопорушення, що розцінюється судом як односторонність та неповнота при складанні вищевказаної постанови.

Суб`єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані – на користь відповідача чи навіть позивача.

Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку він отримав, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак відповідач, отримавши повістку в суд і матеріали адміністративного позову і ознайомившись з їх змістом, не з`явився в суд і не довів свою правомірність, а тому суд вважає, що відповідач при такій своїй поведінці погодився з вимогами позивача. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем зазначених адміністративних правопорушень, при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

Так доказами вчинення позивачем адміністративних правопорушень є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а надані відеодиски доказів провини позивача не містять.

Відповідно до статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

       Відповідно до  статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 280 КУпАП,  орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду  від  23  жовтня  2019 року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Як свідчать матеріали справи, при винесенні постанови в справі про адміністративні правопорушення працівником поліції не були з`ясовані ці обставини.

Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам  КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративних правопорушень, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративні правопорушення, факт вчинення яких заперечується самим позивачем.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд прийшов до висновку, що виносячи оскаржувану постанову працівник поліції Плетенецький О.В. в такий спосіб визначений законом не діяв,  доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було вчинено адміністративні правопорушення відповідальність за які передбачена  нормами статті 183, частини 1 статті 175-1, частини 1 статті 178 КУпАП до суду не надав.

Таким чином, викладені вище обставини у їх системному зв`язку свідчать, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню.

Згідно абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок.

Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; статтями 175-1, 178, 183,  245, 246, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90,  132, 139, 195, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 532251 від 19 березня 2023 року, винесену інспектором СРПП ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, Плетенецьким Олександром Васильовичем, відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 175-1, частиною 1 статті 178, статтею 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 175-1, частиною 1 статті 178, статтею 183 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, місто Житомир, вулиця Старий Бульвар, 5/37, Код ЄДРПОУ: 40108625) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.

       Суддя Попільнянського

       районного суду                         М. І. Рудник