ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/16771/22 пров. № А/857/6518/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                      Святецького В.В.          

суддів                                                                            Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання                     Ханащак С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі № 607/16771/22 (головуючий суддя Мандзій О.П., ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі, повний текст рішення складений 08 березня 2023 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року   ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.09.2020 №324480, винесену начальником Відділу державного нагляду у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті В. Сушко.

Рішенням від 08 березня 2023 року Тернопільський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що позивач не є автомобільним перевізником, адже до таких відносяться суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги перевезення згідно з укладеними договорами. Натомість у рішення суд навів інше визначення автомобільного перевізника, яке носить загально-ознайомлювальний характер та допускає різночитання.

Відтак, відповідача безпідставно притягнув позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення  суду першої інстанції – залишити без змін.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області шляхом проведення рейдової перевірки на підставі щотижневого графіку у період з 18.07.2022 по 24.07.2022 та направлення №011577 від 18.07.2022, 21.07.2022 у м. Червоноград, вул. Львівська, 67, а.д. Р-15, Львівська область, перевірено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_1 .

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_2 надав для перевірки накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено, що перевозився вантаж цегла будівельна та піддони. Згідно з даною накладною вантажовідправником є товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс", вантажоодержувачем - "Транс БУД ГКС".

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №342031 від 21.07.2022, в якому зазначено, що автомобілем марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозили вантаж. На момент перевірки у водія ОСОБА_2 відсутня товарно-транспортна накладна, чим порушено вимоги  ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1  ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В акті, графа "Пояснення водія про причини порушення", водій ОСОБА_2 зазначив: "З актом ознайомлений, претензій не маю".

Про розгляд 20.09.2022 акта №342031 від 21.07.2022 позивача було інформовано листом-повідомленням №28287/39/24-22 від 06.09.2022, надісланим рекомендованим листом, який 08.10.2022 повернувся за зворотною адресою з підстав "за закінченням терміну зберігання". За трекером даного поштового відправлення 4602702845445,  08.09.2022 відправлення не вручене під час доставки "інші причини".

Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 20.09.2022 прийнято постанову №324480, якою за порушення вимог  ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1  ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що саме позивач як власник транспортного засобу повинен  нести відповідальність за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17  000 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Відповідно п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567  (надалі - Порядок № 1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2  ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З оскаржуваної постанови від 20.09.2022 №324480 вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивачки в зв`язку з порушенням  Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1  ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених  статтями 39  і  48  цього Закону).

У відповідності до  ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до  Закону України "Про автомобільний транспорт", суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у  ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

З матеріалів справи судами встановлено, що під час перевірки 21.07.2022 водій транспортного засобу надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль VOLVO, де власником зазначений ОСОБА_1 , інших документів, які б свідчили про те, що транспортний засіб використовується іншою особою у водія не було.

З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , представники відповідача дійшли правильного висновку про те, що останній здійснював перевезення вантажу, внаслідок чого, саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.

При цьому суд першої інстанції аргументовано спростував доводи позивача про те, що належний йому на праві власності транспортний засіб був переданий іншій особі, з огляду на положення пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів,  номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.08.2010 року № 379, відповідно до яких якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

З аналізу вказаної норми слід дійти висновку, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі позивач повинен був звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування транспортним засобом.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові  Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16.

А тому притягнення саме позивача до відповідальності за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» як перевізника у спірних правовідносинах колегія суддів вважає правомірним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції  фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

          Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС)  України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.     

Керуючись статтями  243,  308,  310,  315,  316,  321,  322,  329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі № 607/16771/22 – без змін.

Постанова набирає законної сили  з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5  статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький

судді Л. Я. Гудим

О. М. Довгополов

Повне судове рішення складено 22.06.2023.