ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2236/22

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля  Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 28.01.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті у 2016-2018 роках ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 21.09.2018 із врахуванням базових місяців - січень 2008 та березень 2018 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що проходив військову службу в Збройних Силах України. 21.09.2018 звільнений з військової служби в запас. Позивач зазначає, що на час прийняття наказу про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 не здійснила усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення; у відповідь відповідач скерував лист, в якому повідомив заявника, що фінансових ресурсів у січні 2016- лютому 2018  рр. в Міністерстві оборони України для цих цілей не було, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у цей період не здійснювалась. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що виразились у тому, що в період з 01.01.2016 по 21.09.2018 відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, вважає, що базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період є січень 2008 року та березень 2018 року.

Суд ухвалою від 31.01.2022 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. 23.03.2022 суд постановив ухвалу, зупинив провадження у цій справі до  припинення перебування військової частини НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За клопотанням представника позивача ухвалою від 27.02.2023 суд поновив провадження у цій справі.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог ОСОБА_1 , не спростував, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом суд враховує, що індексація грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця, що є його заробітною платою. Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений 19.01.2023 у постанові у справі №460/17052/21 такого змісту:

«[…]суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

24.   Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

25.   З огляду на вказане, доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком».

Отже, в період до липня 2022 року строки звернення до суду на спори щодо стягнення заробітної плати не поширювалися, а після цього такі строки продовжені законом до закінчення карантину, котрий триває донині. Тому підстав для залишення без розгляду позову про стягнення належних працівникові сум заробітної плати (складових грошового забезпечення) за таких обставин немає.

Суд з`ясував зміст та підстави позовних вимог і заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України  видав наказ №251 від 26.08.2018, відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом «к» пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; наказом №210 від 21.09.2018 останній виключений з 21.09.2018 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 10).

При виключенні зі списків військової частини відповідач не нарахував ОСОБА_1  індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2018 року, що підтверджується даними довідки про нараховане місячне грошове забезпечення та індексацію за січень 2016 року – вересень 2018 року (а.с. 11).

ОСОБА_1 звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 із заявою від 07.09.2021 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по вересень 2018 роки. У разі відмови у проведенні нарахування індексації грошового забезпечення позивач просив надати довідку про виплачене йому грошове забезпечення (в розрізі його складових) за період з січня 2016 по вересень 2018 роки (а.с. 12).

У відповідь ВЧ НОМЕР_1 надіслала лист від 22.12.2021 №690/Ш-72, повідомила заявника, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016- лютому 2018  рр. в Міністерстві оборони України не було, у зв`язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались (а.с. 13).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 02.12.2012, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону №1282-XII цифри « 101» замінити цифрами « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга – четверта статті 4 Закону №1282-XII).

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення   визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова №1013). Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:

« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1   цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.».

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку №1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103». Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток – за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);

- 103 відсотки – за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.02.2015, «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. В спірний період 2016-2018 років відповідач не здійснював нарахування індексації грошового забезпечення позивача з мотивів відсутності бюджетних асигнувань.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача. Суд не може оминути увагою ту обставину, що відповідно до наданих суду документів  відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (додаткова грошова винагорода, премія тощо). Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі відповідальних департаментів Міністерства оборони України, котрі впродовж трьох років систематично збільшували фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення, як от премії (котрі фактично втратили характер «одноразових» та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження – преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплати такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу – на премії чи додаткову грошову винагороду. Відповідач всупереч вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, «базовим» місяцем вважався місяць, в якому відбулося (1) підвищення мінімальної зарплат, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи (2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати (грошового забезпечення) та інших доходів населення. Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013, пов`язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 №201/10/137-16 роз`яснило, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Суд враховує, що розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні, був визначений постановою КМУ №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців за посадами. Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704.

Таким чином, в контексті нової редакції Порядку №1078 січень 2008 року слід вважати «базовим» місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018. Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом в постанові 26.01.2022 у справі №400/1118/21 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/103034525) такого змісту:

«28.   Спірним у цій справі є, зокрема, питання правильності визначення відповідачем базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 27 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

29.   Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30.   Як убачається з матеріалів справи, виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням військовою частиною НОМЕР_2 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у відповідний період.

31.   Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

32.   Разом з цим, суд першої інстанції виснував про дискреційність повноважень відповідача щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів за відповідний період. Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, визначив таким базовим місяцем березень 2015 року.

33.   Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з жодним із зазначених висновків судів попередніх інстанцій у частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

34.   З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

35.   Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

36.   Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

37.   Стосовно дискреційних повноважень, Суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

38.   Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

39.   Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. […]

42.   Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави Суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

43.   Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

44.   Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

45.   З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

46.   Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

47.   Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року.».

Щодо позовних вимог за період з березня 2018 по вересень 2018 року, то такі не підлягають до задоволення. В березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, якою розмір посадового окладу ОСОБА_1 збільшено більш ніж в чотири з половиною рази - з 1065 грн. до 5070 грн. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови №1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% не було. Після досягнення індексом інфляції цього порогового значення в листопаді 2018 року нарахування індексації військовослужбовцям відновлено, у вересні позивач звільнений з військової служби.

Враховуючи наведений висновок касаційного суду, підсумовуючи свої міркування суд дійшов висновку, що для відновлення права позивача на отримання індексації грошового забезпечення у встановленому законом розмірі відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням при обчисленні січня 2008 року як «базового» місяця. Водночас вимоги позивача за період з 01.03.2018 по 21.09.2018  є безпідставними з огляду на наведені вище мотиви.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивач звільнений від сплати судового збору у цьому спорі, тому підстав для розподілу судового збору немає.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, які були сплачені адвокатському об`єднанню «Мицик, Кравчук і Партнери» та такі складають 3000 грн. Позивач надав суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.: договір про надання правової допомоги №50 від 21.01.2022, ордер про надання правничої (правової)допомоги ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі зазначеного договору адвокатом Розман В.С., свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності  Розман В.С. серія ЛВ №001725 від 04.10.2019., акт виконаних робіт від 24.01.2022, квитанція  про перерахування коштів від 24.01.2022 №7 на суму 3000 грн. (а.с. 14-18). Оцінюючи клопотання позивача про відшкодування судових витрат в сумі 3000 грн., пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із таких міркувань:

приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд проаналізував звіт адвоката (акт виконаних робіт) про час, оплачений позивачем (надання консультацій та узгодження правової позиції – 30 год., опрацювання нормативно-правових актів, з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, опрацювання документів щодо звільнення особи з військової служби, підготовка запиту у військову частину, опрацювання відповіді військової частини на звернення позивача – 30 хв., складання позовної заяви – 4 год.) та вартість послуг адвоката (одна година - 1000 грн.).

Оцінюючи характер наданої АО «Мицик, Кравчук і Партнери» правової допомоги відповідно до згаданого акту виконаних робіт суд враховує, що ця справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, є типовою. Опрацювання нормативно-правових актів, з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошового забезпечення зводиться лише до двох нормативних актів - Закону №2011-XII та Порядку №1078. З огляду на наявність численної усталеної судової практики Верховного Суду з цієї категорії спору, доцільність пошуку в Єдиному державному реєстрі судової практики в аналогічній категорії справ з метою представництва інтересів позивача не потребує значного часу та зусиль. З огляду на це суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті в якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею. Підсумовуючи свої міркування суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 992,40 грн., тобто в розмірі суми судового збору, що підлягає сплаті за розгляд адміністративним судом позовних вимог немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. 

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Суддя                                                                                                         Москаль Р.М.