Справа № 466/37/22

Провадження № 2/466/368/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12  червня 2023  року                                                                                  м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді                                                        Свірідової В.В.

секретаря                                                                         Мошовської М.-О.П.

справа №466/37/22,2/466/368/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові  в  порядку  загального провадження цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Акціонерного  товариства « Альфа-Банк», з  участю  третіх  осіб,які  не заявляють  самостійних  вимог  щодо предмету  спору державного реєстратора Пустомитівської  міської ради Федорича  Андрія Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3   про визнання  протиправними  та  скасування  рішення  державного  реєстратора, зобов`язання  до  вчинення  дій, припинення  право  власності,-

                                                            встановив:

04.01.2022 представник позивача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , – адвокат Бабій А.М., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , пред`явив в суд позовну заяву до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Васильківська,100, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Пустомитівської міської ради Федоровича Андрія Миколайовича, який знаходиться за адресою Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського,46, ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 14 червня 2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 1328/2531/ 12 вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №601/23-352 від 2 липня 2008року в сумі 501574 грн.03 коп.: звернути стягнення на предмет застави, а саме двохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м., житлової площею 25,4 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом продажу на прилюдних торгам у межах процедури виконавчого провадження.

25.10.2021 р. Державним реєстратором Пустомитівської міської ради Федорич А.М прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61127945 від 25.10.2021 p., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Альфа- Банк».

Позивач вважає таку реєстрацію незаконною та такою, що підлягає скасуванню огляду на наступне:

Відповідачем для проведення державної реєстрації не надано документу, шо підтверджує надсилання останнім іпотекодавцям ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) саме засвідченої іпотекодержателем копії письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а не іншого документу, а також не надано доказів, що у засвідчених іпотекодержателем копіях рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими як вважає Відповідач, не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася така вимога, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, знаходилась письмова вимога про усунення порушень, а не будь який інший письмовий документ, що вказує на порушення AT «Альфа-Банк» вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та пп. 2. п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, у зв`язку з чим таке рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61127945 від 25.10.2021 р. є безпідставним та таким, що прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а отже є незаконним та має бути скасованим.

Реєстрація за AT «Альфа-Банк» права власності на спірну квартиру відбулась без достатніх правових підстав, з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з відсутністю укладення між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність якого б дало право Банку безперешкодно звернути стягнення на майно останніх шляхом набуття право власності на таку квартиру, внаслідок чого оскаржуване рішення є незаконним та має бути скасованим в судовому порядку.

Звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер б/н, виданий 04.08.2021 p., видавник: ТОВ «Незалежна експертна компанія» не є документом на підставі якого могло бути прийнятим оскаржуване рішення, адже такий акт сформований всупереч вимогам ч. 5 ст. З" Закону України «Про іпотеку» та ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки: 1) оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності, а саме на 25.10.2021 р. не проводилась; 2) оцінювачем складено звіт про оцінку без ознайомлення з об`єктом оцінки та отримання необхідної та достовірної інформації по квартирі по АДРЕСА_1 для проведення оцінки останньої.

Відповідачем - як іпотекодержателем в порушення п. 4.6. ст.4 Іпотечного договору від 02 липня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки не в один із способів, визначених таким пунктом, а у два, а саме: на підставі рішення суду та шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконана забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивача та Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору під № 2 та 3 не було ознайомлено зі звітом про оцінку майна в порядку передбаченому чинним законодавством, у зв`язку з чим останній не скористався своїм правом на рецензування звіту про оцінку майна, яке передбачене пунктом 62 Національного стандарту №1 та на оскарження результатів, викладених в такому звіті.

AT «Альфа-Банк» був позбавлений можливості в законом визначений спосіб набути право власності на оспорювану квартиру, а Державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівської області - Федорич А.М. не мав повноважень на прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з тим, що цей об`єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності не тільки боржника - ОСОБА_3 , але й інших осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки яких не визначені. Відповідач формально мав право лише набули право власності на частку квартири, яка належить ОСОБА_3 , а не на всю квартиру лише тоді коли її частка була б визначеною у встановленому законом порядку, а в протилежному випадку дії Банку є незаконними, а Державний реєстратор приймаючи рішення наведеного вище змісту вийшов за межі наданих йому повноважень.

Таким чином, позивач змушена звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України (ст.16).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 10.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого розгляду у загальному позовному порядку (т.1 а.с.78).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.01.2023 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.5).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бабій А.М. в судове засідання не з`явились, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглядати справу у їх відсутності (т.2 а.с.3, 39).

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та заяву  від 12.06.2023, де просив слухати справу у його відсутності (т.1 а.с.106-124).

Треті особи, які не заявляють  самостійних  вимог  щодо предмету  спору- державний реєстратор Пустомитівської  міської ради Федорич  А.М., Витяз  А.М., ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 2 липня 2008року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа - Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №601/23-352, згідно умов якого Банком було надано Заявнику(Позичальнику) кредит в розмірі 50000,00 доларів США, із сплатою 14% річних з порядком погашення суми основної заборгованості згідно графіку та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 1 липня 2018року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 2 липня 2008 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого Позичальником було надано в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м.

14 червня 2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №1328/2531/12 вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №601/23-352 від 2 липня 2008року в сумі 501574 (п`ятсот одну тисячу п`ятсот сімдесят чотири) 03 (три) копійки: звернути стягнення на предмет застави, а саме двохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 25,4кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

13 вересня 2021 року Приватним нотаріусом Маковецьким З.В. відкрито виконавче провадження №66803700 на підставі виконавчого документу від 14 червня 2012 року, який виданий Шевченківським районним судом м. Львова №1328/2531/12 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на 30.12.2021 таке виконавче провадження є завершеним.

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно набуто право власності на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2012року (а.с.32-34).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державним реєстратором, зокрема, є нотаріус.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

19 жовтня 2021 року Державним реєстратором Пустомитівської міської ради Федорич А.М винесено запис про реєстрацію права власності № 44635480, яким проведена реєстрація прав: власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкт: нерухомого майна 2487090546060) за Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

25.10.2021 р. Державним реєстратором Пустомитівської міської ради Федорич А.М прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61127945 від 25.10.2021 p., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Альфа- Банк».

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент проведення державної реєстрації) державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно п.п. 1,2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмовити в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує, що «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

У розвиток положень цієї статті ЄСПЛ у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Тобто ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81- 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

                                                       ухвалив:

у  задоволенні  позову ОСОБА_1 до Акціонерного  товариства  «Альфа-Банк», з  участю  третіх  осіб, які  не заявляють  самостійних  вимог  щодо предмету  спору- державного реєстратора Пустомитівської  міської ради Федорича  Андрія Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3   про визнання  протиправними  та  скасування  рішення  державного  реєстратора, зобов`язання  до  вчинення  дій, припинення  право  власності - відмовити.

Позивач- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає  за  адресою АДРЕСА_1

Відповідач-АТ`Альфа-Банк»,адреса м.Київ,03150,вул.Велика Васильківська,100

Третя особа-державний реєстратор Пустомитівської  міської ради Федорич Андрій Миколайович, адреса:Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 46;

Третя особа- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Третя особа- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з  дня  проголошення  рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 22  червня 2023 року.

Суддя В. В. Свірідова