Справа №760/28028/21

2/760/2959/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Сіщук Володимир Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява, зі змісту якої вбачається, що позивач оскаржує виконавчий напис, вчинений 04.06.2021 року приватним нотаріусом Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за № 5331, яким з нього звернено стягнення на користь відповідача, на підставі якого приватним виконавцем Сіщуком В.В. було відкрито виконавче провадження № 66510339.

Сторона позивача вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства.

Пояснює, що нотаріальних кредитних договорів, договорів позики, тощо, позивач з відповідачем не укладав. Згідно оскаржуваного виконавчого напису позивач є боржником за заявкою № 002-09886-251212 від 25.12.2012 року, укладеним між ним та ПАТ «Дельта Банк». Стягувачем по оспорюваному виконавчому напису є ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Оскільки жодних документів, які б підтверджували факт заміни первісного кредитора на відповідача, позивач не отримував, то право відповідача на стягнення заборгованості в безспірному порядку є спірним, а, отже, і заборгованість теж є спірною.

До моменту відкриття виконавчого провадження, позивач також не отримував вимогу щодо дострокового повернення кредиту чи повідомлення про початок процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Щодо спірності суми заборгованості зазначає, що, як вбачається з заяви № 001-09886-251212 від 25.12.2012 року, з 25.12.2012 року почалося правомірне користування грошовими коштами, яке тривало 36 місяців, та закінчилось 24.12.2015 року, з наступного дня почалося неправомірне користування.

Розмір відсотків за правомірне користування кредитним коштами, тобто протягом строку кредитування в 36 місяців, не міг перевищувати 8991 грн. Розмір процентів поза межами строку кредитування погоджено не було. Більш того, позивач повертав заборгованість, проте, відповідачу ПАТ «Дельта Банк» не передало інформацію про погашення заборгованості.

Враховуючи, що заява містила строк кредитування 36 місяців, то строк позовної давності закінчився 24.12.2015 року, тому нотаріусом не було враховано, що від настання права вимоги за цим договором пройшло більше 3 років.

Посилається також на те, що приватний нотаріус керувався п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.04.1999 року № 1172, який визнано незаконним та нечинним. Кредитний договір, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року задоволено частково клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року задоволено заяву сторони позивача про забезпечення позову.

26.10.2022 року до суд надійшли письмові пояснення, в яких сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими.

Пояснює, що 25.12.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-09886-251212, відповідно до умов якого кредитор взяв на себе зобов`язання надати грошові кошти (кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

27.04.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір № 409/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за яким останнім було набуто право вимоги заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Щодо правомірності вчинення виконавчого напису зазначає, що приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Безспірність заборгованості при вчинення нотаріусом виконавчого напису була перевірена у відповідності до п. 3.2 Порядку, який не передбачає необхідність подання нотаріусу підтвердження отримання вимоги про добровільне виконання зобов`язання. Про те, що сума заборгованості не є безспірною, позивач повинен довести в судовому порядку при оскарженні виконавчого напису нотаріуса.

Зважаючи на те, що позивачем порушено умови взятого на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, доказів щодо повернення боргу після цього (повністю або частково) позивачем не надано, саме невиконання боржником своїх зобов`язань призвело до звернення до приватного нотаріуса для захисту свої х прав шляхом вчинення виконавчого напису. Нотаріусом було фактично закріплено право відповідача на стягнення з позивача суми грошових коштів.

За доводами відповідача, приватним нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис було вчинено в межах встановлених строків.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.

Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5331, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 002-09886-251212 від 25.12.2012 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», в сумі 71 563,97 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню, - 71 913,97 грн.

Зі спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк» за вказаним договором є ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору № 409/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 27.04.2018 року.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 04.06.2021 року, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором у формі заяви № 001-09886-251212 від 25.12.2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , копія якого надана стороною позивача разом з позовною заявою та з якого вбачається, що такий договір не є нотаріально посвідченим.

Сторона відповідача жодних доказів на спростування вимог позивача суду не надала, зокрема нотаріально посвідченого договору, за яким міг бути вчинений виконавчий напис. Треті особи своїх пояснень суду також не надали. Приватний нотаріус Бригіда В.О. вимоги ухвали суду від 29.10.2021 року щодо надання копії матеріалів нотаріальної справи не виконав.

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що за укладеною між сторонами кредитним договором у формі заяви, ОСОБА_1 надано кредит у сумі 30 000 грн. Сторони погодили проценту ставку- 9.99 % річних, строк кредиту - 36 місяців.

Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 28.14.2018 року по 17.04.2021 року та становить 71 913,97 грн., що складається з: простроченої заборгованість за сумою кредиту - 29 286,38 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 42 277,59 грн.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Між тим, необхідні документи, зокрема виписка по рахунку, розрахунок заборгованості та ін., в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості встановити відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, а також перевірити дотримання строку її стягнення.

Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню позивача на користь відповідача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно вимог ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою представником були надані копії наступних документів: договору № 2248 про надання правничої (правової) допомоги від 05.10.2021 року з додатком № 1; акту приймання-передачу послуг № 1 від 19.10.2021 року; розрахункової квитанції № 19/10/21 від 19.10.2021 року; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордеру серії КС № 919172.

Згідно наданих документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 10 000 грн. та включає в себе складання та подання позовної заяви.

При цьому, адвокатом не зазначено витрачений ним час на вказані послуги, що позбавляє суд можливості перевірити, чи є їх розмір співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Сторона відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що заявлений розмір на оплату послуг адвоката (10 000 грн.) є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часу витраченого адвокатом на надання правничих послуг у цій справі, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи, а також необґрунтованим та непідтвердженим жодними доказами і заявленим всупереч порядку, встановленому ЦПК України.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат за вказані вище послуги у визначеному стороною розмірі, враховуючи категорію та складність справи, яка при цьому відноситься до малозначних, буде суперечити принципу розподілу таких витрат.

Крім того, КАС ВС у своїй постанові від 15.04.2021 року (справа № 160/6899/20) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 3000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі: 908 грн. - за подання позовної заяви; 454 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Сіщук Володимир Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем (м. Київ, просп. Григоренка, буд. 15, прим. 3), зареєстрований в реєстрі за № 5331, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованості за кредитним договором № 001-09886-251212 від 25 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , в загальній сумі 71 913,97 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а також судовий збір у розмірі 1362 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: