ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/720/22Головуючий у 1-й інстанції Братків І.

Провадження № 22-ц/817/553/23 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів -  Дикун С. І., Костів О. З.,

за участі секретаря — Дідух М.Є.

та представників ОСОБА_1 - адвоката Репехи Б.Г. і Леми М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/720/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року, ухваленого суддею Братків І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

       В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 відносно неї вчиняв неодноразово домашнє насильство, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.

       Завдана ОСОБА_2 моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із заподіяною шкодою її психологічному здоров`ю, тривалою протиправною поведінкою відповідача, приниженнями її честі та гідності, як жінки і матері. Вона стала більш нервовою та дратівливою. Зазначене в свою чергу призвело до погіршення відносин із рідними та знайомими, а також замкнутості у собі та обмежило коло її спілкування. ОСОБА_2 стало набагато важче виконувати свої звичні обов`язки, працювати, оскільки нервозність та страх заважають зосередитися. У позивачки тривалий час був пригнічений настрій та безсоння, зумовлений протиправними діями відповідача, а також необхідністю відвідувати правоохоронні та судові органи. Оскільки винесені щодо ОСОБА_1 обмежувальні приписи не давали будь-яких результатів та порушувалися останнім, ОСОБА_2 була змушена змінити своє постійне місце проживання та переїхати у м. Тернопіль, що в свою чергу призвело до значної кількості побутових клопотів та незручностей. Зазначене підтверджується довідкою від 02.11.2021.

       Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25000 гривень моральної шкоди.

       Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору у сумі 992 гривні 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

       У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

       Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року виправлено описку у рішенні Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року у справі № 951/720/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, а саме:

       У третьому абзаці резолютивної частини рішення замість слів “стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ” читати “стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 ”

       Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 02 травня 2023 року виправлено описку в ухвалі Козівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року у справі № 951/720/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, а саме: у резолютивній частині ухвали замість “у третьому абзаці резолютивної частини рішення” читати “у другому абзаці резолютивної частини рішення”.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року та ухвалити нове, яким зменшити суму стягнення моральної шкоди до 4000 грн.

       В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене без належного з`ясування обставин, що мають значення по справі, з порушенням норм процесуального права та прав громадянина України, гарантованих державою.

       Заявляючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., позивач значно завищив даний розмір.

       Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суду першої інстанції фактично не надано конкретних доказів про оплату позивачем у строк 60 діб 8000 грн — витрат на правничу допомогу.

       Представник ОСОБА_2 адвокат Череватий П.М. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що будь-якого обґрунтування невірності визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди апеляційна скарга відповідача не містить.

       З огляду на вказане, а також фактичні обставини даної справи, тривалість протиправної поведінки відповідача відносно позивачки, вважає, що підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди відсутні.

       Що ж стосується правничої допомоги, то вона надавалася позивачу згідно договору від 21.11.2022 року.

       Окрім того, за змістом пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги, порядок та строки його сплати встановлюється відповідно до Додаткової угоди укладеної між Сторонами, що є невід`ємним додатком до цього Договору або за домовленістю Сторін. Підставою для сплати розміру гонорару визначеного в п. 4.1 Договору є підписана Сторонами Додаткова угода.

       Пунктом 1 укладеної між сторонами 21.11.2023 року додаткової угоди передбачено, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання буде становити фіксовану суму 8000 гривень та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт).

       Суд першої інстанції, встановивши, що в позивачки у зв`язку із розглядом даної цивільної справи на час ухвалення додаткового рішення суду виникло зобов`язання в подальшому сплатити витрати пов`язані із наданням їй правничої допомоги адвоката, правомірно стягнув такі витрати із відповідача пропорційно частково задоволеним позовним вимогам.

       У судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокат Репеха Б.Г. та Лема М.М. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

       У судове засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не з`явились, проте подаючи відзив, адвокат Череватий П.М. просив здійснювати розгляд справи за відсутністю позивача.

       Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

       Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

       Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 15 січня 2021 року, близько 09 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи, що завдає психологічних страждань, вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , в ході якого ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.

За вищевказаним фактом постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року у справі № 3/951/63/2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та із застосуванням ст. 22 КУпАП звільнено від відповідальності за малозначністю, обмежившись щодо нього усним зауваженням (а.с. 10).

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 17 червня 2021 року, близько 10 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повторно вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 психологічне насильство, яке проявилось у тому, що ОСОБА_1 висловлювався в її адресу нецензурними словами, внаслідок чого ОСОБА_2 було спричинено психологічні страждання.

       За даним фактом постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2021 року у справі № 3/951/368/2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 гривень (а.с. 11).

       Окрім цього, в продовження своїх протиправних дій, спрямованих на завдання потерпілій психологічних страждань, ОСОБА_1 , будучи особою, стосовно якої був винесений терміновий заборонний припис не контактувати з дружиною, 02 липня 2021 року, близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та усвідомлюючи, що завдає шкоду психологічному здоров`ю своєї дружини, висловлювався в її адресу нецензурними словами, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до ОСОБА_2 .

За вказаним фактом постановою Козівського районного суду Тернопільської області № 3/951/390/2021 від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та із застосуванням ст. 22 КУпАП звільнено від відповідальності за малозначністю, обмежившись щодо нього усним зауваженням (а.с. 12).

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово Козівським районним судом Тернопільської області визнавався винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, тобто винним у вчиненні домашнього насильства по відношенні до своєї дружини, останній незважаючи на винесений йому заборонний припис, знову 22 вересня 2021 року, завдаючи шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та висловлюючись в її адресу нецензурними словами вчинив стосовно останньої домашнє насильство, з приводу чого ОСОБА_2 звернулась із письмовою заявою до органів Національної поліції України.

Надалі вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 20.09.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Вищевказаним вироком встановлено, що у період з 15 січня 2021 року по 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав спільно із своєю дружиною ОСОБА_2 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, систематично вчиняв психологічне насильство стосовно ОСОБА_2 , що як наслідок призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя (а.с. 13-16).

Вирок набрав законної сили 21.10.2022 року і є чинним.

Внаслідок вчинення ОСОБА_1 упродовж року неодноразових сімейних скандалів та домашнього насильства по відношенню до своєї дружини, щодо останнього було внесено відомості до єдиної бази «Інформаційний портал Національної поліції», як особи що відноситься до категорії «Кривдник».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи, глибини душевних страждань позивача, яка через дії відповідача отримала емоційний стрес, тривогу, змушена була переїхати, очевидним є те, що вона зазнала негативних переживань та емоцій, порушився звичний устрій її життя. Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості, врахував глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок вчинення домашнього насильства з боку відповідача і взяв до уваги не лише ті критерії, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілої (почуття, емоції), але й ті, які характеризують зовнішній прояв - порушення звичного способу життя.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається ЦК України та іншими законодавчими актами.

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як слідує із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року № 4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідача ОСОБА_1 неодноразово визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень та кримінального проступку, внаслідок якого позивачці було заподіяно систематичне психологічне насильство, яке виражалося у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, залякуванні, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, внаслідок чого позивач зазнала душевних страждань, а також змушена була змінити своє постійне місце проживання та переїхати у м. Тернопіль, що підтверджується довідкою від 02.11.2021, виданою ДП «Благоустрій 1» (а.с. 17).

Крім цього, як вбачається із апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він частково визнає позовні вимоги та просить стягнути з нього 4000 грн. моральної шкоди.

Щодо визначеного розміру моральної шкоди в сумі 25000 грн., колегія суддів з ним погоджується, оскільки судом першої інстанції враховано характер, обсяг та глибина страждань (душевних, психічних), яких позивач зазнала внаслідок систематичного домашнього насильства, вимушені життєві зміни, вимоги розумності та справедливості і вважає його обґрунтованим.

Тому доводи заявника про те, що судом завищений розмір моральної шкоди і що він не доведений доказами по справі є надуманими.

Що ж стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником ОСОБА_2 адвокатом Череватим П.М. до матеріалів справи було додано:

1) копію Договору про надання правничої допомоги від 21.11.2022. Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору, передбачено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги, порядок та строки його сплати встановлюється відповідно до Додаткової угоди укладеної між Сторонами, що є невід`ємним додатком до цього Договору або за домовленістю Сторін. Підставою для сплати розміру гонорару визначеного в п. 4.1 Договору є підписана Сторонами Додаткова угода (а.с. 46-48);

2) додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 21.11.2022. Пунктом 1 якої передбачено, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання буде становити фіксовану суму 8000 гривень та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт) (зворот а.с. 48).

Відповідач в суді першої інстанції не скористався своїм правом щодо подачі клопотання про зменшення суми відшкодування правничої допомоги.

       Проте суд врахував, принцип пропорційності до розміру задоволених позовних вимог і вірно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, а тому не знаходять підтвердження доводи апелянта, що дана сума була неправомірно стягнута із нього на користь позивача.

       Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 травня 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року слід поновити.

       Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

       Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року залишити без змін.

       Поновити дію рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року.

       Судові витрати покласти на відповідача в межах ним понесених.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст судового рішення виготовлений 03 липня 2023 року.

Головуюча                                                                 Н.М. Храпак

Судді:                                                                         С.І. Дикун

                                                                                О.З. Костіва