Ухвала

Іменем України

26 червня 2023 року

м. Київ

справа № 161/15788/22

провадження № 61-8212ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Кінах Яною Валеріївною, на постанову Волинського апеляційного суду від 17 травня 2023 року про забезпечення позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від об`єктів нерухомості,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2022 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся в суд із позовом та просив:

скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 м2: /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218;

припинити право власності за ОСОБА_1 ;

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, шляхом її звільнення від вказаних об`єктів нерухомості.

У березні 2023 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на нерухоме майно, а саме, адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 м2: /А-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення ( 132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:000:2018 площею 0,5631 га;

заборони вчиняти ОСОБА_1 дії щодо нерухомого майна - адміністративно-побутової будівлі площею 592,7 м2: /А-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо нерухомого майна;

заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, а саме адміністративно-побутової будівлі площею 592,7 м2: /А-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:000:2018 площею 0,5631 га.

Заяву обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_1 у незаконний спосіб набула право власності на зазначені об`єкти нерухомості на самовільно зайнятій земельній ділянці; недобросовісна поведінка ОСОБА_1 , відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу відчужити спірні об`єкти нерухомості на користь інших осіб з метою їх збереження. Тому невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести в майбутньому до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача.

Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 03 квітня 2023 року в задоволенні заяви відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що заступник прокурора Луцької окружної прокуратури не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в справі.

Волинський апеляційний суд постановою від 17 травня 2023 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року скасував, заяву задовольнив частково:

наклав арешт на нерухоме майно - адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 м2: /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;

заборонив вчиняти ОСОБА_1 певні дії щодо нерухомого майна, а саме адміністративно-побутової будівлі площею 592,7 м2: /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, зокрема укладати договори відчуження, передання в оренду (суборенду);

заборонив державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна - /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 м2), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

між сторонами виник реальний спір з приводу майна, майнових прав та між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок;

заступник прокурора Луцької окружної прокуратури оспорює правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно; своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нього та заборони вчиняти дії щодо цього майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду справи буде реалізовано спірне майно, то заявник не зможе захистити або поновити права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (у разі доведення такого порушення);

застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, заборони вчиняти ОСОБА_1 певні дії щодо нерухомого майна, зокрема, укладати договори відчуження, передання в оренду (суборенду) та заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна є співмірним та ефективним способом забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначив, що заступник прокурора Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з вимогою майнового характеру (припинення права власності) та немайновою позовною вимогою (усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою), тобто судом має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися, що і було встановлено судом при вирішенні поданої заяви.

Апеляційний суд вказав, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідачів у праві користування.

01 червня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що заступником керівника Луцької окружної прокуратури не надано жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна, які можуть призвести до утруднення виконання рішення суду; не доведено співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Уважає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, оскільки з моменту підписання договору купівлі-продажу (майже 20 років) не вчинялися дії щодо відчуження належного їй майна, що свідчить про відсутність недобросовісної поведінки.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Апеляційний суд встановив, що заступник прокурора Луцької окружної прокуратури звернувся в суд з позовом про скасування державної реєстрації та припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від об`єктів нерухомості.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №038315 від 20 грудня 2004 року у ДП Національна енергетична компанія «Укренерго» перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 0721885800:06:000:0027 площею 1,1719 га (в подальшому за результатами поділу даної земельної ділянки утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Відомості про дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 22 листопада 2017 року.

Указана земельна ділянка перебувала на праві постійного користування ДП Національна енергетична компанія «Укренерго», проте ОСОБА_1 без дозвільних документів з 2017 року провела на ній будівництво об`єктів нерухомого майна, та 11 листопада 2019 року державний реєстратор вніс відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 м2: /А-2/ - адміністративно-побутове приміщення, /Б-2/ - побутове приміщення (132,9 м2), за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 травня 2003 року. Указане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 (яка утворилась лише у 2017 році).

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, апеляційний суд, зробив правильний висновок про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідача у праві користування, у тому числі здійснення господарської діяльності з використанням такого майна.

Посилання на те, що позов має немайновий характер, не беруться до уваги, оскільки суд встановив, що предметом позову, у тому числі, є припинення права власності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Кінах Яною Валеріївною, на постанову Волинського апеляційного суду від 17 травня 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук