Справа № 560/6452/22

РІШЕННЯ

іменем України

04 липня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.    

за участі:секретаря судового засідання Коваль Д.Л.   представника позивача Федорова В.Б. представника відповідача Дмитришиної В.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1      до  Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України      про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.11.2014 по ВП №44949839.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2014 по ВП №44949839, із зазначенням застереження про добровільне виконання рішення в семиденний строк, позивач не отримував, тому і не міг добровільно виконати рішення суду в строк, передбачений ч.2 ст.25 Закону.

Про існування постанови дізнався з відповіді Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яку отримав 18.03.2022.

Державний виконавець перед примусовим виконанням виконавчого документа та винесення постанови про стягнення виконавчого збору зобов`язаний був перевірити, чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження та чи міг він добровільно його виконати.

Крім того, державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також не стягував у примусовому порядку суму зазначену у вказаному виконавчому листі. Повернення боргу перед ПАТ »Альфа Банк» за виконавчим листом відбулось добровільно поза виконавчим провадженням.

Ухвалою від 04.07.2022 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказазує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.

Ухвалою від 29.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2023 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у цій справі скасовано. Адміністративну справу №560/6452/22 направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Верховний Суд, зокрема, вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій доводи позивача щодо добровільного виконання виконавчого листа №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року не перевірили та не дослідили докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року №44949839 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також у постанові Верховного Суду зазначено, що докази на підтвердження того, що позивач мав можливість дізнатися та/або дізнався про прийняття оскаржуваної постанови раніше вказаної позивачем дати в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято до свого провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи на 31.05.2023.

Також судом було витребувано докази у сторін та в акціонерного товариства "Сенс Банк".

Відповідач надав письмові пояснення щодо неможливості надати витребувані докази (зокрема, докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2014), оскільки виконавче провадження знищено.

АТ «Сенс Банк» повідомив, що не в змозі виконати вимоги ухвали суду від 19 червня 2023 року в частині надання доказів на підтвердження добровільного виконання (повністю або у частині) або примусового виконання виконавчого листа № 751/4384/14, виданого 15 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, у зв`язку з закінчення 5-ти річного строку зберігання даних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

06.10.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України (правонаступником є Департамент ДВС України Міністерства юстиції України) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44949839 про стягнення солідарно з боржника - ОСОБА_1 на користь ПАТ »Альфа Банк» заборгованості в розмірі 51017107 грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором, 25486 грн. 76 коп. витрат по сплаті третейського збору за виконавчим листом №751/4384/14, виданого 15.09.2014  Новозаводським районним судом м.Чернігова.

Цією постановою боржнику було встановлено семиденний строк на самостійне виконання рішення суду.

13.11.2014 старшим державним виконавцем на підставі ч. 1 ст.28 Закону №606-XIV винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 5104259,40 грн. у ВП №44949839, в зв`язку з тим, що боржник не виконав у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2014 семиденний строк на самостійне виконання рішення суду.

09.04.2015 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви стягувача у відповідності до п.8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин - прийняття оскаржуваної постанови, далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону № 606-ХІV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV   у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою   статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених   Законом   на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки, протягом яких він може виконати зобов`язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 810/5107/14, від 10 травня 2018 року у справі №826/4030/16 та від 04 липня 2019 року у справі №826/7561/16.

При цьому, невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, у свою чергу, тягне за собою застосування санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

Закон № 606-XIV не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Така ж позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №640/1213/20.

Водночас, добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений статтею 25 Закону № 606-XIV, є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Ця норма спрямована на стимулювання добровільного виконання рішень суду та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України №606-XIV відлік строку для добровільного виконання рішення відраховується від дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, проте зі змісту словосполучення "добровільне виконання" прямо випливає обов`язок державного виконавця направити таку постанову боржнику завчасно так, щоб боржник після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження мав можливість виконати рішення добровільно, тобто без настання негативних наслідків у вигляді стягнення з боржника виконавчого збору.

У позовній заяві позивач посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року ним отримана не була.

Доказів того, що рекомендований лист разом із постановою про відкриття виконавчого провадження був надісланий та отриманий позивачем, відповідачем не надано, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені.

У постанові про стягнення виконавчого збору державним виконавцем факт  отримання постанови про відкриття виконавчого провадження також не зазначений.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, докази на підтвердження того, що позивач мав можливість дізнатися та/або дізнався про прийняття оскаржуваної постанови раніше вказаної позивачем дати (18.03.2022) в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд у п.33-34 постанови від 24 лютого 2020 року у справі №161/18775/17 дійшов висновку про протиправність дій державного виконавця, оскільки останній не переконався у тому, що направлена кореспонденція була вручена боржнику, що свідчить про незабезпечення боржнику можливості добровільного виконання виконавчого документу у строк, який визначено чинним законодавством. Відтак, позивач, не будучи повідомленим про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього заборгованості, фактично не мав можливості для захисту своїх прав та інтересів.

Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №311/464/17 (2-а/311/23/2017), від 04 липня 2019 року у справі № 826/7561/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/11/16, і Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від нього.

Враховуючи вказаний висновок та встановлені обставини, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд також враховує, що 09.04.2015 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви стягувача у відповідності до п.8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку з фактичним  виконанням  в  повному  обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Доказів добровільного повернення боргу за виконавчим листом №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року, як і повідомлення державного виконавця про добровільне виконання виконавчого листа, суду не надано, однак такі обставини не впливають на вищевказані висновки.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 139 КАС України слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись  статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.11.2014 у виконавчому провадженні №44949839.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 04 липня 2023 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових Стрільців, буд. 73,Київ 1,01001 , код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя  Д.А. Божук