Справа №760/23951/21

2/760/2945/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява, зі змісту якої вбачається, що позивачка оскаржує виконавчий напис, вчинений 19.11.2020 року приватним нотаріусом Остапенком В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 24972, яким з неї звернено стягнення на користь відповідача, на підставі якого приватним виконавцем Лиманським В.Ю. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Пояснює, що, дійсно, отримала кредит у 2013 року та погасила його банківській установі повністю. ПАТ «Платинум Банк» не повідомляло про зміну умов співпраці, існування заборгованості та укладення договору щодо відступлення боргу.

Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки нотаріус не отримував первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, тому були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, а також суми процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем одноособово, без врахування її думки, не відповідає дійсності, а також не може вважатися документом, який підтверджує безспірність грошових вимог.

Отже, на підставі наданих відповідачем нотаріусу документів із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог.

Посилається також на сплив строку позовної давності.

Крім того, про намір або подання заяви до нотаріуса щодо стягнення заборгованості за виконавчим написом, її повідомлено не було, з розміром заборгованості вона не згодна.

На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року позовну заяву було залишено без руху. 03.02.2022 року до суду на виконання вимог ухвали надійшла заява з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.02.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.02.2022 року задоволено частково заяву позивачки про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2023 року відмовлено в задоволення клопотання сторони відповідача про проведення врегулювання спору за участю судді.

Уповноваженою особою сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримані 05.10.2022 року.

17.10.2022 року до суду надійшло клопотання сторони відповідача про врегулювання спору за участю судді, а також заява про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення судового збору за подання позовної заяви в розмірі 496 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 248,10 грн. Інші 50 відсотків судового збору просить повернути позивачці на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.

Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24972, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором № 02497/0012XSGF від 18.11.2013 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк», в загальній сумі 9951,98 грн.

З спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов`язків правонаступника ПАТ «Платинум Банк» - ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за вказаним договором є ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18.10.2020 року.

Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 19.11.2020 року, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивачки заборгованості за договором № 18102020-ФК від 18.10.2020 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , оригінал чи копію якого суду не надано.

Сторона відповідача жодних доказів на спростування вимог позивача суду не надала, зокрема нотаріально посвідченого договору, за яким міг бути вчинений виконавчий напис. Треті особи своїх пояснень суду також не надали.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 21.02.2018 року по 19.11.2020 року включно у розмірі: 8412,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1489,61 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, зо становить загальну суму 9951,98 грн.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Разом з тим, необхідні документи, зокрема копія кредитного договору, який містить інформацію щодо строку його дії, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості та ін., в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості встановити відповідність суми заборгованості тій, що зазначена в виконавчому написі, а також перевірити дотримання строку її стягнення.

Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню позивачки на користь відповідача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 1 ст. 142 цього Кодексу також визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи, що позивачка не сплачувала судовий збір при зверненні до суду з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», стягненню з відповідача на користь держави підлягає частина (50 %) визначеного чинним законодавством судового збору: за подання позовної заяви - 454 грн.; за подання заяви про забезпечення позову - 227 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5), зареєстрований в реєстрі за № 24972, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованості за договором № 02497/0012XSGF від 18 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , в загальній сумі 9951,98 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет» (м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346) на користь держави судовий збір у розмірі 681 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: