Справа №760/8876/23

2/760/7274/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

19.04.2023 року до суду надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 27.06.2013 року, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує вказані умови, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання банківських послуг банком його клієнтам.

Позивач вважає, що дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано у користування кредитну картку, номери та строк дії отриманих карток зазначено у довідці про отримані картки.

В подальшому у відповідності до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 договору розмір кредитного ліміту був збільшений до 50 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесення коштів на кредитний рахунок щомісячними платежами у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, але не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 04.04.2023 року має заборгованість - 62 275,27 грн., з яких: 51 010,49 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 264,78 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.06.2013 року у розмірі 62 275,27 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Відповідач у встановлений судом строк жодних документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.06.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1. ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що формулярами та стандартними формами є саме «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

В матеріалах справи міститься довідка, відповідно до змісту якої відповідачу 22.08.2005 року, 27.06.2013 року, 03.07.2013 року та 16.10.2019 року за підписаним кредитним договором № б/н були надані кредитні картки, номери яких в ній зазначені.

При цьому, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (договір б/н), старт карткового рахунку був визначений 22.08.2005 року та 03.07.2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн., який неодноразово змінювався як в сторону збільшення - максимально до 50 000 грн., так і зменшення, а 26.12.2022 року - до 0,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно положень ст. 1069 цього Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 цього Кодексу кредитний договір укладається у письмовій формі. У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилається, зокрема, на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів, як невід`ємні частини договору, укладеного шляхом підписання сторонами анкети-заяви.

Дійсно, підписавши 27.06.2013 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг та оформлення на своє ім`я карти «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом - 0.00 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, доданих до позовної заяви, Банк випускає Клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненої та підписаної Клієнтом. Випуск Карти та відкриття Рахунку Карти здійснюється в разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску Клієнту Картки.

При цьому відповідно до п. 2.1.1.2.5. Банк має право відмовити Клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску Картки у разі надання ним у Заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) Карти даній особі.

Однак доказів того, яким чином було задоволено цю заяву і щодо яких саме послуг та відповідно до якого тарифного плану, а також видачі відповідачу за цим договором платіжного інструменту (банківської картки), матеріали справи не містять.

Згідно п. 2.1.1.2.1. для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначеній у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, вона не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява від 27.06.2013 року взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг щодо отримання кредитного ліміту, крім зазначення особистих даних та підпису, а також обрання позначки в графі виявлення бажання оформити на своє ім`я картки «Універсальна».

Копія паспорту відповідача, яка долучена до матеріалів справи, завірена ним та співробітником Банку лише 16.10.2019 року, при тому, що зміна кредитного ліміту відбулася і після вказаної дати, та нічого не доводить і ні про що не свідчить.

У паспорті споживчого кредиту, копія якого долучена позивачем, наявна інформація, з якою відповідач ознайомився лише 23.09.2022 року, про сім різних типів кредитного продукту (картка Універсальна, картка Універсальна Gold, картка Platinum, картка MC World BlackEdition, картка Visa Signature, картка MC WorldElite , картка Visa Infinite), однак відомостей щодо обрання хоч одного з них - не міститься.

Позивачем також надано виписку за період з 22.08.2005 року по 06.04.2023 року, складену 07.04.2023 року, щодо руху коштів за договором № б/н за виданими картками.

Разом з тим, суд не може прийняти виписку про рух коштів як доказ дії договору щодо користуванням відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, так як відсутні будь-які відомості, що свідчать про отримання саме відповідачем та саме цих карток за спірним договором, а, отже, і користування ним цими кредитними коштами.

Так само і відсутні жодні докази, які підтверджують факт відкриття відповідачу цього карткового рахунку, оскільки позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, хоча вони повинні містити підпис позичальника, т.я. саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.06.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.04.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Тому надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При вирішенні спору суд дотримується правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.06.2013 року шляхом підписання анкети-заяви.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Законом визначено, що обов`язок доказування покладений на учасників справи. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому кредитну картку, позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, яким би підтвердив, що відповідачу видавалася картка та якого саме виду, що йому відкривався картковий рахунок, а відтак, і встановлений розмір наданого кредиту. А, звідси, перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, тому доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не є обґрунтованими.

Крім того, не містять матеріали справи й визнання такого факту відповідачем, як і доказів видачі відповідачу кредитних коштів іншим способом. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі.

Суд не може погодитися з твердженням позивача, що сам по собі факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредитної картки відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить, як не містить і умов та строку повернення кредиту (користування ним).

Також суд виходить і з того, що в даній справі жодних доказів на підтвердження ознайомлення відповідача з даними Умовами, якими були б підписи відповідача на сторінках Умов, не надано. А лише користування невідомо ким грошовими коштами за цим рахунком не свідчить про обізнаність відповідача з умовами договору щодо кредиту.

Таким чином, можна підсумувати, що порушено вимоги чинного законодавства щодо форми договору: договір клієнтом не підписувався; номер виданої кредитної картки, термін її дії та з якими саме затвердженими Умовами і правилами, тарифами ознайомлена особа та на які дала згоду у анкеті-заяві - не зазначено; анкета - заява не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо виду та розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду виданої кредитної картки тощо.

Саме тому, надані позивачем документи вважати кредитним договором - не можна.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов до висновку, що у зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу відповідачу.

Враховуючи викладене, за даним позовом не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: