Покровський районний суд Дніпропетровської області

смт. Покровське, вул. К. Маркса, 134, 53600, (05638) 2-16-69

Справа № 2-581/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді – Лукінової К.С.

при секретарі – Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 05.07.2010 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 4,320 га., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 згідно державного акту серії І-ДП № 010767 та витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,320 га., згідно державного акту серії І-ДП № 010767 на ім’я ОСОБА_3, посилаючись на те, що 13.12.2004 року померла його мати ОСОБА_3, на випадок смерті вона залишила заповіт від 08.05.1998 року на ім’я ОСОБА_2 та заповіт від 14.11.2002 року на ім’я ОСОБА_1. На підставі заяви ОСОБА_2, витягу зі спадкового реєстру та заповіту від 08.05.1998 року – було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.03.2009 року. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року встановлено, що заповіт від 14.11.2002 року є нікчемним (абсолютно недійсним), а тому позивач вважає, що згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, встановлені обставини даним рішенням суду повинні бути застосовані до заповіту від 08.05.1998 року. Позивач також вважає, що вказана обставина виключає можливість спадкування ОСОБА_2 за заповітом, а тому неправомірним є отримання нею свідоцтва про право на спадщину. Позивач вказує на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом, а тому посилаючись на ст.ст. 1213, 321 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з’явився.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в поданому позові, а також зазначивши, що ОСОБА_1 звертався до Державної нотаріальної контори перед поданням позову до суду із заявою про прийняття спадщини, а тому є особою, чиє право порушене ОСОБА_2 Просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність, а також зазначив, що ОСОБА_1 не проживав з померлою однією сім’єю, у встановлений законом 6-місячний строк не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а відтак не є особою, чиє право порушено ОСОБА_2 Також представник відповідачки ОСОБА_5 зазначив, що позивач не навів правових підстав для визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку. Просив в позові відмовити за безпідставністю.

Третя особа Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області в судове засідання свого представника не направила, направивши заяву про розгляд справи в їх відсутність, в задоволенні позову не заперечує.

Третя особа Держаний нотаріус Покровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явилась, направивши заяву про розгляд справи в її відсутність, просила винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що в задоволенні позву слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року у справі № 2-186/2010р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Покровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту та свідоцтва на спадщину недійсним – відмовлено (а.с. 9-10).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.04.2010 року дане рішення було залишено без змін (а.с. 27-29).

Як вбачається з копії спадкової справи, ОСОБА_2 згідно заяви від 27.09.2009 року, витягу зі спадкового реєстру та заповіту від 08.05.1998 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,320 га. в межах згідно з планом, розташованої на території Андріївської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 010767 ПК № 000334.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність та підставність отримання у право власності на підставі спадкування за заповітом ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки.

Натомість, згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В мотивувальній частині свого позову, позивач ОСОБА_1 наводить доводи та підстави для визнання заповіту на ім’я ОСОБА_2 від 08.05.1998 року недійсним, однак не наводить жодної правової підстави, яка б могла слугувати для визнання за ним права власності на вищевказану земельну ділянку.

Слід зазначити, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 08.05.1998 року недійсним вищевказаним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області відмовлено.

Також позивачем та його представником не подано доказів, які б могли вказувати на те, що дійсно права власності на земельну ділянку позивача будь-яким чином порушені діями відповідачки та третіх осіб, а сам позивач має право на отримання у власність спірної земельної ділянки.

Позивач в поданому позові та представник позивача в судовому засіданні ставлять питання про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, однак ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.04.2010 року встановлено, що ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 Наведене також підтверджується доданою до матеріалів справи представником позивача постановою № 380/02-31 від 18.06.2010 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка у встановленому Законом порядку не оскаржена та не скасована, що унеможливлює визнання права власності саме на підставі спадкування. В зв’язку з даними обставинами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки він не є особою чиє право порушено в зв’язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом та набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, та позивача не можна вважати таким, чиє право підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України.

Слід зазначити, що позивачем в поданому позові не ставиться питання про скасування права власності на спірну земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2 та скасування у будь-який спосіб документа, що підтверджує дане право власності, що унеможливлює вирішення питання про визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку, а згідно ст. 11 ЦПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем, хоча в тексті поданої позовної заяви позивач вказує на необхідність скасування державної реєстрації права власності на вказане майно.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1, слід відмовити і в задоволенні позову в частині витребування від ОСОБА_2 земельної ділянки на користь позивача, оскільки, як встановлено вище, ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки та особою, чиї права порушені, а тому законних підстав для її витребування немає.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід віднести на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321, ст.ст. 3, 11, 61, 209-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.С. Лукінова