ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/1238/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1016/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , -

УСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, на шістдесят днів, тобто до 24 серпня 2023 року включно, без визначення розміру застави

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою суд відмовив.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким умисним злочином проти життя та здоров`я особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких хвороб та інвалідності; 4) даних про особу підозрюваного, зазначених вище, суд прийшов до висновку про необхідність продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на будь який більш м`який не пов`язаний з позбавленням волі.

Вказує, що ризики не доведені доказами.

Зазначає, що кваліфікація дій є неправильною, потерпілі отримали легкі тілесні ушкодження, що підтверджують проведені експертизи у справі.

Наголошує на тому, що сторона обвинувачення змінювала підозру, проте обвинувачення є неконкретизованим.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачений положеннями ст. 199 КПК України.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам КПК України.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом було належно досліджено дані про особу ОСОБА_7 який одружений, до затримання офіційно не працював, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 2009 р.н. та ОСОБА_9 2011 р.н., раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Також районним судом при розгляді даного клопотання констатовано існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме у разі зміни чи скасування запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може виїхати за межі території України та переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, в тому числі осіб, адреса проживання яких йому відома, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того суд констатував відсутність обставин, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Також суд встановив відсутність ризику нищення, переховування або спотворення речей, які мають значення для кримінального провадження.

Врахував суд і тяжкість кримінального правопорушення, я в якому обвинувачується ОСОБА_7 , обвинувачення пред`явлене за ч.2 ст. 15, п.1, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким умисним злочином проти життя та здоров`я особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Відтак, висновок суду про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, а застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою без визначення застави є неможливим.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При вирішенні питання про необхідність ув`язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

Апеляційні доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки враховуючи встановлені судом ризики, такий запобіжний захід не буде запобігати встановленим у справі ризикам.

Належних відомостей про неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, сторона захисту не надала.

Доводи захисника про відсутність доказів у справі, неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, суперечливі покази потерпілих та свідків є недоречними, оскільки предметом апеляційного провадження є виключно питання продовження строків раніше обраного запобіжного заходу, а відповідно докази у справі, їх належність та допустимість, має вирішуватись судом першої інстанції за результатами судового розгляду.

За таких обставин, ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді