ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/16399/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради,

третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 №1369/5433, в частині п. 3.7. цього рішення.

На обґрунтування заявленої вимоги законний представник позивача зазначає, що вона ОСОБА_2 громадянка Таджикистану, особа, що перебуває на території України на законних підставах, є матір`ю малолітньої дитини позивача в справі - ОСОБА_1 . 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання до дошкільного навчального закладу № 688 міста Києва, але у зв`язку з тим, що позивач та її мати не зареєстровані за фактичним місцем проживання в м. Києві, їм було повідомлено про щомісячну плату за навчання у ДНЗ № 688 у розмірі 2490,00 грн встановлену рішенням Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 №1369/5433, а саме пунктом 3.7 цього рішення.

Спірне рішення позивач вважає незаконним та таким, що порушує принцип доступності та безоплатності дошкільної освіти, рівність прав і свобод громадян перед законом, закріплені в положеннях ст. 24, 53 Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікаваної постановою ВР України від 27.02.1991 р., законів України, зокрема в ст. 2, 9, 28 Закону України "Про дошкільну освіту", ст. 4 Закону України "Про освіту", ст. 19 закону України "Про охорону дитинства".

Вказує на те, що Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" позивачу як особі, якій надано захист в України надані права передбачені Конституції та законів України для іноземців та громадян без громадянства, які законно перебувають на території України.

Зазначає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Разом з позовом було подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 року №1369/5433, в частині п. 3.7 цього рішення.

Київською міською радою до суду надано відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вказавши на необґрунтованість позовної заяви та відсутності порушень з боку відповідача. Зазначає, що безоплатність здобуття громадянами освіти забезпечується фінансуванням навчальних закладів державної та комунальної власності за рахунок державних і місцевих бюджетних асигнувань згідно з визначеними законами та іншими правовими актами нормативами їх фінансового і матеріально-технічного забезпечення, що не виключає можливості фінансування галузі освіти за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це визначено законодавством про освіту. В межах практичної реалізації обов`язку забезпечити дошкільну освіту в м. Києві відповідач з метою розвитку мережі комунальних закладів дошкільної освіти та задоволенні потреб громадян в здобутті дошкільної освіти незалежно від форм власності встановила пунктом 3.7 оскаржуваного рішення внесення щомісячної плати за надання дошкільної освіти в комунальному закладі територіальної громади м. Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості за рахунок коштів батьків (опікунів) за їх згодою. Позивач додала до позову документ, яким висловила згоду на компенсацію до бюджету міста Києва вартості перебування її дитини комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади м. Києва. Також, відповідно до п. 12 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 12.03.2003 № 305 (в редакції на момент подання позов та відзиву на нього) встановлені умови відрахування дитини із закладу державної та комунальної форми власності, а саме: за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють; на підставі медичного висновку про стан здоров`я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу; у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців. Представник відповідача посилається також на обов`язковість реєстрації іноземців визначених ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та п. 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 та зазначає, що оскаржуване рішення не позбавляє позивача, як особу, що вже зарахована до закладу на права на отримання дошкільної освіти, з урахуванням можливості зареєструвати своє місце проживання в установлений в Україні спосіб.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що аргумент відповідача про надання позивачем згоди на компенсацію до бюджету міста Києва вартості перебування її дитини комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади м. Києва не може бути доказом так як це не спростовує дискримінаційний характер оскаржуваного рішення, а також це було вимушеним заходом направленим на отримання гарантованого права закріпленого в ч. 1 ст. 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та в ч. 3 ст. 9 Закону України "Про дошкільну освіту".

Відповідач подав до суду заперечення, в яких послався на нехтування позивачем свого обов`язку зареєструвати місце проживання в Україні та зазначив, що запровадження плати за навчання у дошкільних закладах освіти комунальної власності територіальної громади м. Києва, передбачене п. 3.7 оскаржуваного рішення на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, здійснюється відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України та ч. 5 ст. 78 Закону України "Про освіту".

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини, якого залучено до участі в справі в якості третьої особи, надала до суду пояснення, в яких просила суд позовну заяву задовольнити, визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 №1369/5433, в частині п. 3.7 цього рішення, з підстав невідповідності положенням Конституції України та законів України, що регулюють порядок надання дітям дошкільної освіти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.09.2019 було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 № 1369/5433, в частині пункту 3.7 вищевказаного рішення Київської міської ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 11.03.2020 судом залучено до справи в якості третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання 22.04.2020, суд в порядку ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалив рішення про продовження слухання справи в письмовому провадженні.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

ОСОБА_2 є особою, що звернулась за захистом в Україні, згідно з Законом України "Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту", що підтверджується довідкою № 010019 виданої 20.12.2018 УДМС України в Київській області /а с. 27-28/.

ОСОБА_2 є матір`ю позивача - малолітньої ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 02.02.2016 сектором РАГС р-она Шохмансур м. Душанбе, актовий запис № 294 /а.с. 22/.

25.04.2019 ОСОБА_1 було зараховано на навчання до комунального закладу дошкільної освіти № 688 територіальної громади міста Києва, з одночасним наданням матір`ю дитини ОСОБА_2 згоди від 25.04.2019 щодо внесення щомісячної плати за надання дошкільної освіти в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості відповідно до п. 3.7 рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 № 1369/5433, який у 2019 році становив 2490,00 грн.

Відповідно до п. 3.7 рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 13.09.2018 року № 1369/5433 встановлено, що у разі зарахування з 01.09.2018 в комунальний заклад дошкільної освіти територіальної громади міста Києва дитини, не зареєстрованої в місті Києві (окрім дітей внутрішньо переміщених осіб та дітей учасників АТО), встановлюється щомісячна плата за надання дошкільної освіти в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік.

Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що порушує права позивача закріплені в Конституції України і законах України, що регулюють питання здобуття дошкільної освіти у закладах державної та комунальної власності, законний представник позивача звернулась до суду з цим позовом.

Оскільки предмет позову є визнання протиправним та нечинним рішення в частині, дія якого поширюється на позивача, то об`єктом доказування в цій справі є наявність або відсутність порушеного права позивача на отримання безоплатної дошкільної освіти.

Нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини з питань здобуття освіти в Україні

Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна, що закріплено в положеннях ч. 1 ст. 26 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та в п. "а" ч. 2 ст.13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий і проголошений резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року.

Статтею 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

- вводять безплатну й обов`язкову початкову освіту;

- сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

- забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

- забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

- вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що визначено статтею 24 Конституції України.

Право кожного на освіту закріплене статтею 53 Конституції України. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України було надано Конституційним судом України в рішенні від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004, а саме: «В аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:

- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України».

Норма ст. 3 Закону України "Про охорону дитинства" встановлює, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору, шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи.

Згідно частини 2 статті 19 Закону України "Про охорону дитинства", держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право на освіту закріплене в ст. 3 Закону України "Про освіту", зокрема згідно із частин 1 та 2 цієї статті кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про освіту" держава забезпечує безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти. Зокрема, частина 2 цієї статті встановлює, що право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відповідно до абз 2 ч. 2 статті 3 Закону України "Про дошкільну освіту" держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти)

Нормою частини 2 статті 28 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що дитина має гарантоване державною право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах освіти.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Частина 1 ст. 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначає, що особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на: тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України; проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців; безоплатну правову допомогу в установленому порядку; конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН; інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", має рівне з громадянами України право на освіту. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії), що закріплено в ч. 8 ст. 3 Закону України "Про освіту".

Судом встановлено, що законний представник позивача є особою стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та має право користуватися всіма правами наданими Конституцією України та законами України.

В свою чергу, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що закріплено в ч. 2 ст.19 Конституції України.

Так, разом з іншими повноваженнями делегованими державою виконавчим органам сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту є забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території (п.п. 1 п. "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, на орган місцевого самоврядування, якому підпорядкований дошкільний навчальний заклад, державою покладений обов`язок щодо забезпечення доступності та безоплатності отримання дошкільної освіти, тому визначення відповідачем умови отримання безоплатної освіти, такої як наявність або відсутність реєстрації місця проживання дитини є безпідставним та протиправним.

Аналізу наведених правових положень вказує, що право на освіту в Україні гарантується та забезпечується за принципом "доступності" та "безоплатності" не залежно від жодних обставин та ознак, якими є в тому числі і реєстрація місця проживання в межах території певної місцевої громади.

Тому, не заслуговують на увагу доводи відповідача, як на підставу своїх заперечень і те, що батьки ОСОБА_1 зобов`язані здійснити реєстрацію місця її проживання/перебування, оскільки право на безоплатне навчання не залежить від обов`язку реєстрації місця проживання.

Також, слід зазначити, що посилання відповідача на ч. 5 ст. 79 Закону України "Про освіту", а саме на те, що фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюються за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, судом не приймається. Так як, у спірному випадку, відповідач підміняє поняття фінансування освіти з поняттям надання та оплати освітніх послуг, чим порушує гарантоване законом право дитини на безоплатну дошкільну освіту.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність свого рішення у контексті вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, те що п. 3.7 Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затверджений рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 року № 1369/5433 застосований до неповнолітньої ОСОБА_1 та впливає на її права, свободи та охоронювані законом інтереси, тому має бути визнаний судом протиправним та нечинним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 1940/1387/18.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним пункт 3.7 Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 №1369/5433.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська