Дата документу 04.07.2023 Справа № 317/2521/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/2521/14-ц

Провадження №22-ц/807/1280/23

Головуючий в 1-й інстанції – Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

секретарБєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 24 квітня 2023 року) у справі за скаргою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Соколова М.О. на бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гінатуліної А.Р., стягувач Запорізька обласна державна адміністрація, боржник ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла скарга першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Соколова М.О. на бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліної Аліни Рафаелівни, зацікавлені особи – Запорізька обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 . Скаржник просив: 1) визнати бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 16.04.2019, неправомірною; 2) зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 16.04.2019 усунути порушення прав стягувача невідкладно, здійснивши вичерпних заходів з примусового виконання рішення, передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21.12.2022 у задоволенні скарги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Соколова М.О. на бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліної А.Р. відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 22.02.2023 апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури задоволено частково, ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21.12.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що у скарзі не конкретизовано які саме заходи примусового виконання рішення суду не були вчинені державним виконавцем і в який спосіб суд повинен зобов`язати державного виконавця усунути порушення прав стягувача. Оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, під час якого скаржнику необхідно уточнити та конкретизувати вимоги скарги, а суду першої інстанції з урахуванням уточнень розглянути скаргу в межах заявлених вимог. 29.03.2023 до Запорізького районного суду Запорізької області, на виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 22.02.2023, надійшла заява, якою скаржник уточнив скаргу та просить: 1) визнати бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019, яка мала місце у період з 26.10.2021 по 12.10.2022, неправомірною; 2) зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019 усунути порушення прав стягувача; 3) зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019 вжити заходи з примусового виконання рішення відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язавши, зокрема, державного виконавця ініціювати здійснення фінансування витрат виконавчого провадження за рахунок коштів Державного бюджету України (абз. 1, 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»). Обґрунтовуючи уточнення до скарги, скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що часткове вжиття державним виконавцем дій, передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», в порушення строків встановлених ст. 11, 63 було здійснено ним лише після звернення з відповідною скаргою до суду та прийняття вказаної скарги до провадження судом, а саме у період з 24.11.2022 по 20.12.2022. Протягом трьох років на п`яти місяців перебування судового рішення на примусовому виконанні, у тому числі в період з 26.10.2021 по 12.10.2022 перебування на примусовому виконанні у державного виконавця Гінатуліної А.Р., вказаним державним виконавцем з метою забезпечення реального виконання рішення не вжито заходів, передбачених ст. 11, 18 та абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», рішення суду залишається невиконаним. Скаржник звертає увагу на те, що послуги експертів, суб`єктів оціночної діяльності та суб`єктів господарювання законодавством віднесено до видів витрат виконавчого провадження, які мають здійснюватись у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, а не виключно за рахунок авансового внеску стягувача, як про це вказано в акті державного виконавця від 20.12.2022. Обов`язок вжити заходів примусового виконання судового рішення державним виконавцем усвідомлено та навіть викладено в акті державного виконавця від 20.12.2022. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не виявлено доказів вжиття державним виконавцем заходів з питань організації примусового виконання судового рішення спеціальною організацією, залучення відповідних фахівців тощо.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2023 року, скаргу першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Соколова Максима Олександровича на бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гінатуліної Аліни Рафаелівни, зацікавлені особи – Запорізька обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи підтверджується факт бездіяльності державного виконавця, який виразився у тривалому невчиненні будь-яких виконавчих дій протягом строку виконавчого провадження, тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність порушень ст. ст. 11,18,63 ЗУ «Про виконавче провадження». Рішення суду, яке перебуває на виконанні може бути виконано без участі боржника, а тому дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження додатково вказують на порушення норм діючого законодавства, враховуючи також скасування вказаної постанови судовим рішенням.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу головний державний виконавиць Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гінатуліна А.Р. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 було направлено начальнику Запорізького РВ ДВС Головного територіального управління у Запорізькій області заяву від 24.04.2019 про відкриття виконавчого провадження за рішенням Запорізького апеляційного суду від 26.02.2019 у справі № 317/2521/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, з кадастровим номером 2322188401:07:002:0984 площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану (т. 1 а.с. 37-38), з виконавчим листом до нього (т. 1 а.с. 39).

08.05.2019 державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Шваковою А.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59052985 про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2322188401:07:002:0984, площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану (т. 1 а.с. 40-41).

Вказана постанова була направлена боржнику 22.07.2019 за місцезнаходженням земельної ділянки та за зареєстрованим місцем проживання боржника (т. 1 а.с. 10-13).

22.07.2019 ОСОБА_1 за зареєстрованим місце проживання та за адресою розташування земельної ділянки направлена вимога державного виконавця звільнити земельну ділянку у строк до 02.08.2019 (т. 1 а.с. 42-45).

05.08.2019, 11.10.2019, 15.01.2020, 30.07.2021, 20.09.2021 державним виконавцем було здійснено виїзди за адресою розташування земельної ділянки (т. 1 а.с. 46-51, 56-59).

23.01.2020 державним виконавцем винесена вимога ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки у строк до 06.02.2020 (т. 1 а.с. 52-53).

На запит державного виконавця Державною прикордонною службою України надана інформація щодо перетину боржником ОСОБА_1 кордону (т. 1 а.с. 55, 63).

Надалі першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області направлено клопотання державному виконавцю Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліній А.Р. про звернення до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 61-62).

24.11.2022 заступником начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіновим І.В. винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду (т. 1 а.с. 110-111).

28.11.2022 державним виконавцем винесена вимога про забезпечення явки представників Запорізької обласної державної адміністрації при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 09.12.2022 о 10 год. 00 хв. за адресою розташування земельної ділянки, надати інформацію щодо можливості авансування витрат виконавчого провадження (т. 1 а.с.112).

09.12.2022 державним виконавцем була винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій за заявою стягувача (т. 1 а.с. 115).

12.12.2022 державним виконавцем винесена вимога про забезпечення явки представників Запорізької обласної державної адміністрації при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 20.12.2022 о 10 год. 00 хв. за адресою розташування земельної ділянки (т. 1 а.с. 116).

20.12.2022 державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліною А.Р. складений акт, що враховуючи вимоги закону виконавець не має права примусово входити на територію будинку, що належить фізичній особі без відповідної ухвали суду при примусовому проникненні до житла боржника. Листом від 05.12.2022 стягувач повідомив про відсутність можливості фінансування витрат виконавчого провадження. Оскільки стягувач відмовився від авансування витрат виконавчого провадження, рішення суду не може бути виконане без участі боржника.

20.12.2022 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду (т. 1 а.с. 121-122).

20.12.2022 державним виконавцем направлено подання Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області про розгляд питання щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за невиконання рішення суду – виконавчого листа №317/2521/14-ц, виданого 09.04.2019 Запорізьким апеляційним судом (т. 1 а.с. 123-124).

20.12.2022 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 59052985 про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2322188401:07:002:0984, площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану (т. 1 а.с. 126-127).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.03.2023 задоволено частково скаргу в.о. керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області на постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2022, винесену державним виконавцем Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліною А.Р. Суд першої інстанції визнав неправомірною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2022, винесену державним виконавцем Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гінатуліною А.Р. у виконавчому провадженні № 59052985.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор лише самим фактом подання скарги намагається впливати на виконавче провадження, спонукаючи державного виконавця до його пришвидшення, що не відповідає приписам ст. 447 ЦПК України, якою законодавчо закріплено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Вимоги скаржника є неконкретизовані, прокурор в скарзі не зазначає конкретних порушень прав стягувача, та не зазначає конкретних заходів, які б слід було зобов`язати вчинити державного виконавця.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40).

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується часткове вжиття державним виконавцем дій передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» в порушення строків, встановлених ст. 11,63 цього Закону, а саме через 3,5 роки після відкриття виконавчого провадження. У період з 26.10.2021 року по 12.10.2022 року, державним виконавцем не вжито жодних заходів з метою забезпечення реального виконання рішення суду, окрім розшуку боржника, враховуючи можливість виконання рішення без участі боржника, який ухиляється від його добровільного виконання.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Тому висновки суду першої інстанцій про те, що в діях державного виконавця відсутня бездіяльність, а зобов`язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) не містить мотивів того, яка саме бездіяльність державного виконавця є неправомірною та про усунення яких порушень йде мова, є помилковими.

Оскільки боржником самостійно не виконується рішення Запорізького апеляційного суду від 26.02.2019 у справі № 317/2521/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, з кадастровим номером 2322188401:07:002:0984 площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану, а державним виконавцем протягом тривалого періоду не вчинялися виконавчі дії, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень, викладених у статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2022 року, що підтверджується висновками викладеними у постанові Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2023 року у цій справі.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення вимог скарги.

Так, не підлягають задоволенню вимоги, щодо зобов`язання державного виконавця ініціювати здійснення фінансування витрат виконавчого провадження за рахунок Державного бюджету України, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження, відповідно до якого, до видів витрат виконавчого провадження віднесено, зокрема, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, а саме експертів, суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

Таким чином, вищевказані послуги експертів, суб`єктів оціночної діяльності та суб`єктів господарювання законодавством віднесено до видів витрат виконавчого провадження, які мають здійснюватись в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, а не виключно за рахунок авансового внеску стягувача.

Доказів залучення державним виконавцем відповідних спеціалістів, з метою проведення виконавчих дій, вартість та перелік їх послуг, матеріали справи не містять, а тому вимоги скаржника у зазначеній частині є передчасними.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Скаргу першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Соколова М.О. на бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гінатуліної А.Р., стягувач Запорізька обласна державна адміністрація, боржник ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019, яка мала місце у період з 26.10.2021 по 12.10.2022, неправомірною.

Зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019 усунути порушення прав стягувача.

Зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа №317/2521/14-ц від 09.04.2019 вжити заходи з примусового виконання рішення відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 06 липня 2023 року.

Судді:                                                 С.В. Кухар

                                        О.В. Крилова

О.З. Поляков