ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року м. Київ № 640/9939/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не направлення подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомою майна;

2. зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві підготувати та направити подання до Державної казначейської служби України для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивачем подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена позивачем сума збору підлягає поверненню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2022 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 4010, придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2021 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 300314477.

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 173,45 грн (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції № 0.0.2393549528.1 від 23.12.2021, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 28.01.2022 звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Листом від 07.02.2022 № 2600-0603-8/21996 ГУ ПФУ в м. Києві надало відповідь на звернення позивача, згідно якого заяву позивача залишено без задоволення. Відповідачем зазначено, що звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів "в" або "г" пункту 15-2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Крім того, вказано, що отримання відомостей та документів, а також отримання інформації з реєстрів може здійснюватися нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії з урахуванням абзацу другого статті 4, статей 46, 46-1 Закону України "Про нотаріат". Таким чином, звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставним у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, відповідно до якої нотаріус при посвідченні договору купівлі- продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше), а отже проведена нею сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося позивачем не вперше, що встановив нотаріус.

Вважаючи протиправними такі дії позивач звернулась з позовом до суду.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У позовній заяві позивач стверджує, що останнім придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 28.12.2021 інша нерухомість позивачем не придбавалась.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, позаяк останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача.

Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов`язано довести, що позивачем придбано житло згідно договору купівлі - продажу не вперше.

Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку № 787 подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 787, зокрема, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Згідно з пунктом 12 розділу І Порядку № 787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку:

1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п`яти робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;

2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.

Доказів звернення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, відповідачем суду не надано.

Стосовно посилань відповідача у листі та у відзиві на позовну заяву на внесення Постановою № 866 змін до Порядку № 1740, з урахуванням яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23 вересня 2020 року № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, у відповідності до яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше.

Однак, суд зауважує, що якщо особа не вчинила відповідних дій щодо подання підтверджуючих документів придбання житла вперше при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, наведене не свідчить про відсутність у неї права на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого майна, якщо вказаний збір все ж був помилково нею сплачений.

Окрім того, на переконання суду, внесені Постановою № 866 зміни до Порядку № 1740 не позбавляють Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві обов`язку щодо вчинення дій стосовно повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано захист свого порушеного права та про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачеві збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 173,45 грн. (десять тисяч сто сімдесят три гривні 45 копійок) згідно з квитанцією № 0.0.2393549528.1 від 23.12.2021.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук