Справа № 930/1061/23

Провадження № 22-ц/801/1407/2023

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 рокуСправа № 930/1061/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Шемети Т.М., Сала Т.Б.,

розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення учасників  судового розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2023 року, постановлену суддею Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М.,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 175 та ч. 5 ст.177 ЦПК України.

19.05.2023 на виконання вимог ухвали на адресу Немирівського районного суду Вінницької області від позивача надійшла заява, до якої було долучено ряд документів.

Проте 19.05.2023 ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ст. 185 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні. Просило скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції допустився надмірного формалізму і за наявності процесуальної можливості для відкриття провадження у справі, дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Згідно з ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд свій висновок мотивував тим, що позовна заява не відповідає вимогам, а саме:

1)позивачем не надано копії документів, доданих до позовної заяви, не засвідчені належним чином, а деякі з наданих позивачем копій, містять тільки нерозшифрований підпис без прізвища та ініціалів, посади особи, що завірила такі копії, без зазначення дати засвідчення копій, не скріплені печаткою позивача;

2) позивачем вказано, що до позову додано оригінали виписки по рахунку, оригінал довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та довідку про видані картки, однак при перегляді даних документів встановлено, що дані документи подані в копіях, а не в оригіналах, та до того ж не завірені у встановлений законом спосіб;

3) позивачем вказано, що до позову додано також "витяг з "Тарифів"", однак такий доказ як "витяг з "Тарифів"" до позовної заяви не додано.

Також суд вказав, що до позовної заяви було подано документи під назвою "Справка об условиях кредитования с использованием платеной карты "Кредитка Универсальная" 55 дней льготного периода; " Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг"; "Об утверждении Условий и правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков", які викладені російською мовою, тобто не на державній мові, що не відповідає ч. 1 ст. 9 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали, позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої було долучено ряд документів та позивачем зазначено, що на момент укладення кредитного договору були відсутні заборони щодо укладення його російською мовою, тому до суду подано договір мовою оригіналу.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2023 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" на підставі ч. 7 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд вказав, що позивачем у визначений судом строк не усунуті недоліки позовної заяви, зокрема не надано перекладу на державну мову додатків до позовної заяви, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Однак апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду.        Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вимоги щодо належного оформлення позовної заяви викладені в статтях 175 - 177 ЦПК України. Відповідно до статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги, щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду у письмовій формі і підписується позивачем або його представником.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

З        гідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Частинами першою, третьою статті 14 та статтею 6 Закону України «Про засади мовної політики» встановлено, що державною мовою України є українська мова, а сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» викладена українською мовою, тобто відповідає вимогам ЦПК України та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року.

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент підписання анкети-заяви (25 жовтня 2010 року) позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не відносився до державних органів, ні до органів місцевого самоврядування та не мав заборони на укладення договору російською мовою.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з цим, згідно з ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви та письмових пояснень, які були надані на виконання вимог ухвали суду вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, , а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

Крім того, позивачем було додано до заяви докази, які він вважав за потрібне надати суду, якщо ж вони в послідуючому, при розгляді справи, не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції, в разі наявності підстав визначених цивільним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 189 ЦПК України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, судом першої інстанції вказані норми процесуального права враховані не були. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. ст. 81, 264 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із аналізу ст. 175 ЦПК України, не підтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі тих, на які посилався суд першої інстанції, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Також судом першої інстанції не враховано, що подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.

Повертаючи заяву, суд фактично надав оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Відтак, питання, на які вказав суд першої інстанції, надаючи ухвалою строк для усунення недоліків та повертаючи в подальшому позовну заяву, могли бути з`ясовані судом після відкриття провадження в справі.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, та припустився надмірного формалізму, чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2023 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року.

Головуючий                                                                 М.М. Якименко

Судді:                                                                         Т.М. Шемета

                                                                               Т.Б. Сало