Ухвала

06 липня 2023 року

місто Київ

справа № 185/9777/22

провадження № 61-9892ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (далі - ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»), просив стягнути з відповідача на свою користь 234 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 100 000,00 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», у якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 234 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд, враховуючи ціну та предмет позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені за результатами оцінки доказів, а також доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються неправильної оцінки судами доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими доводами заявника не погоджується і вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Право на оскарження судових рішень у малозначній справі ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» обґрунтовувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутня єдина правозастосовча практика щодо визначення порядку розрахунку моральної шкоди, мінімального та максимального її грошового відшкодування.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

При визначенні розміру відшкодування моральної суди застосовують частину третю статті 23 ЦК України, ураховують характер правопорушення, глибину фізичних та моральних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, засади розумності, виваженості, справедливості, з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення у конкретній справі. Такі критерії є загальновизначеними та відповідають практиці Верховного Суду, зокрема висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Таким чином, заявник не зазначив в чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Іншим випадком, який є підставою для відкриття провадження у малозначній справі, заявник вказав підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. На переконання заявника, зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки зазначена категорія справ є поширеною, проте суди попередніх інстанцій здійснюють безпідставне стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди працівникам, що суттєво впливає на фінансовий стан підприємства.

Перевіряючи зазначені аргументи, Верховний Суд зазначає, що словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Наведені заявником доводи не дають підстав вважати, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес, зокрема, що предметом спору є питання, які мають виняткове значення для суспільства.

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки неможливо встановити, чи не перевищує ціна позову ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відсутності методики визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до процента втрати працездатності.

Верховний Суд вважає зазначений довід надуманим, оскільки за змістом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову щодо вимог про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка визначена до стягнення позивачем.

Невідповідність ціни позову може бути оцінена судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі лише у випадку, якщо визначена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна (частина друга статті 176 ЦПК України).

Позивачем ОСОБА_1 визначена ціна позову у грошовій оцінці, що становить 234 000,00 грн, а тому справа є малозначною відповідно до вимог закону.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак