Справа № 953/2892/23

Провадження № 2/953/2656/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі судового засідання - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рудик Іван Іванович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

за участю сторін :

представника позивача адвоката Рудик І.І.

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудик Іван Іванович звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 99 811, 25 грн., витрати на правову допомогу та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.08.2022 року о 20:00 год. в м. Харкові по вул. Тюрінська біля будинку №29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2022 р. по справі про адміністративне правопорушення №953/5158/22 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП. При цьому, судом було встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Водієм ОСОБА_2 порушено п. 16.11 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 17.08.2022 року та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування. Автомобіль Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, 23.08.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування. Також, з метою визначення розміру завданої шкоди, 01.09.2022 року між ОСОБА_1 та ФОП СОД ОСОБА_3 було укладено Договір на проведення експертної оцінки №382/09-22 щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №382/09-22 від 30.09.2022 року вартість відновлювального ремонту ТЗ становить - 159 542,81 грн.; вартість матеріального збитку становить - 74020,35 грн. Отже, загальний розмір майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 159 542,81 грн.10.11.2022 р. МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 за фактом вказаного ДТП в розмірі 59 731,56 грн., які були перераховані на рахунок позивача. Враховуючи те, що фактичний розмір шкоди/вартість ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, р/н НОМЕР_2 складає 159 542,81 грн., а отриманого відшкодування від МТСБУ у розмірі 59 731,56 грн. (визначений з урахуванням обмеження відповідальності МТСБУ встановлених законом) недостатньо для відновлення пошкодженого майна позивача, то різниця у розмірі 99 811,25 грн., підлягає відшкодуванню з відповідача. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, то завдана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована ОСОБА_2 на загальних підставах.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 року позовну заяву передано судді ОСОБА_4 . Рішенням Вищої ради правосуддя № 392/0/15-23 від 20.04.2023 року ОСОБА_4 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку.

Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п.2.3.50 Положень про автоматизовану систему документообігу суду згідно протоколу від 24.04.2023 року справу № 953/2892/23 передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіній Т.В.

Ухвалою суду від 28.04.2023 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на задоволенні. Докази про розмір витрат на правову допомогу надасть згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду про що у справі зробив відповідну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції, а також врученням ухвали суду від 28.04.2023 року разом з позовною заявою та додатками, про судове засідання призначене на 10.07.2023 року о 12-00 годині повідомлений під підпис. (а.с. 56-57). А також шляхом направлення sms повідомлення. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивнимиі об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2022 р. по справі про адміністративне правопорушення №953/5158/22 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за наступних обставин, 17.08.2022 р. о 20:00 год. в м. Харкові по вул. Тюрінська біля будинку №29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Водієм ОСОБА_2 було порушено п. 16.11 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується відомостями зазначеними в Схемі ДТП від 17.08.2022 р. та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування.

Автомобіль Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, 23.08.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування.

Також, з метою визначення розміру завданої шкоди, 01.09.2022 р. між ОСОБА_1 та ФОП СОД ОСОБА_3 було укладено Договір на проведення експертної оцінки №382/09-22 щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 .

Як вбачається із звіту №382/09-22 від 30.09.2022 р року про оцінку автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 , проведеної оцінювачем ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 становить 159 542,81 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 0,70. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 67911,61 грн.; вартість матеріального збитку -74020,35 грн.

Отже, загальний розмір майнової шкоди завданої ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 159 542,81 грн.

10.11.2022 р. МТСБУ було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати ОСОБА_1 за фактом вказаного ДТП в розмірі 59 731,56 грн., які були перераховані на рахунок позивача.

Враховуючи те, що фактичний розмір шкоди/вартість ремонту автомобіля Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 складає 159 542,81 грн., а отриманого відшкодування від МТСБУ у розмірі 59 731,56 грн. (визначений з урахуванням обмеження відповідальності МТСБУ встановлених законом) недостатньо для відновлення пошкодженого майна позивача, то різниця у розмірі 99 811,25 грн., підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідальність відповідача ОСОБА_2 під час керування Chevrolet Cruzt д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то завдана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована ОСОБА_2 на загальних підставах.

Відповідно до приписів п.п. а. п. 41.1. статті 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам ПУНКТУ 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Також, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ЗНОСУ, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням ЗНОСУ деталей. що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказана правова позиція також викладача в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року справа № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020року справа № 755/7666/19.

Також, Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц та від 15.10.20 року (справа 755/7666/19) вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

В свою чергу, МТСБУ прийняло рішення про відшкодування позивачу шкоди в розмірі 59 731,56 грн.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-69ІЦСІ5 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-115бсв 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від ЗО жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61- 12032св19)

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: - вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; - сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови що вартість ремонту менша вартості ТЗ.

Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого Позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із Відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає: 159 542,81- 59 731,56 = 99 811,25 грн.,

Проаналізувавши встановлені у справі обставини відповідно до наведених правових норм, з урахуванням того, що стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування розміру завданої позивачу майнової шкоди, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи те, що обставини, на які посилалась сторона позивача у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а стороною відповідача не надано жодних доказів на підтвердження підстав своїх заперечень, суд приходить до переконання про можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 131, 141, 247, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рудик Іван Іванович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 811 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 25 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна