Справа № 420/15372/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року                                                                                                                            м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову УСБУ в Одеській області у наданні позивачу інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправною відмову УСБУ в Одеській області у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом з 01.03.2021 року по теперішній час відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.03.2021 р. перерахунку основного розміру пенсії;

- зобов`язати УСБУ в Одеській області відповідно до Закону України «Про звернення громадян» підготувати та надати позивачу офіційну інформацію про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.);

- зобов`язати УСБУ в Одеській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2021 р. по теперішній час основного розміру пенсії позивача у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 553/3619/16-а, від 17.12.2019 року у справі № 160/8364/19, від 31.08.2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19, від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18, від 24.06.2020 року у справі № 160/8324/19, від 06.08.2019 року у справі № 160/3586/19, від 24.12.2021 року у справі № 552/6532/16-а, від 14.12.2022 року у справі № 520/2259/19, від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, від 28.11.2022 року у справі № 820/3451/18 тощо, із зазначенням таких фактичних обставин:

- відмова листом від 15.10.2022 р. ОСОБА_1 з боку УСБУ в Одеській області у надані інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та підготовці та надані оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом з 01.03.2021 р. є протиправною і такою, та порушує вимоги статей 3, 8, 9, 19, 22, 24, 46, 58, 124 Конституції України, пенсійне законодавство України, Закон України від 06.09.2012 р. № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном;

- для збільшення грошового забезпечення військовослужбовців СБУ на протязі 2021-2022 р. Верховною Радою України неодноразово приймалися Закони України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік та на 2022 рік», якими Служби безпеки України за фондом грошового забезпечення були збільшені видатки. Тобто збільшення грошового забезпечення військовослужбовців СБУ на протязі 2021-2022 рр. відбувалось з боку Верховної Ради України, а не Кабінетом Міністрів України;

- відсотковий розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених з 01.01.2018 року по теперішній час відповідними наказами Центрального Управління СБ України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704, належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розумінні частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII, частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 704, що відповідає зробленим правовим висновкам з боку Конституційного Суду Україні та Верховного Суду України.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з посиланням на постанови Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а, від 23.02.2023 у справі № 420/26816/21 та від 28.02.2023 у справі № 420/21377/21, з тих підстав, по суті, що відомчі накази ЦУ СБУ не є рішенням щодо підвищення розміру будь-якого з видів грошового забезпечення в розумінні частини четвертої статті 63 Закону № 2262, а лише визначають граничні межі в яких, щодо кожного конкретного військовослужбовця, в залежності від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою, наказом начальника Управління розміри деяких надбавок (доплат, премій) можуть бути не тільки підвищені, але і знижені або скасовані. Наприклад, у пункті 5 глави 2 розділу ІІІ Інструкції № 515/ДСК зазначено, що у разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, розмір надбавки за особливості проходження служби зменшується або вона взагалі скасовується. Таким чином, з вище викладеного вбачається відсутність підстав для перерахунку пенсій у зв`язку з прийняттям відомчих наказів, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватись на пенсіонерів – колишніх військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.09.2022 року (а.с.5-6) такого змісту:

«Висловлюю Вам свою повагу та звертаюсь с проханням на отримання інформації та роз`яснень.

Як, мені стало відомо у вересні 2022 р., після 01 березня 2021 року, в системі Служби безпеки України сталося декілька підвищень (збільшення) розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки, у тому числі на аналогічній посаді, що я займав на день звільнення зі служби.

А, саме:

1. Згідно з Законом України від 08.10.2021 р. № 1807-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки з 9 746 894,5 тис.грн до 9 900 815,9 тис.грн.;

2. Відповідно до Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», була збільшена оплата праці військовослужбовців Служби безпеки до 11 161   943, 2 тис.грн.;

3. Згідно з Законом України від 31.05.2022 р. № 2280-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 05.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки до 13 343 805,2 тис.грн.;

4. Відповідно до Закону України від 15.08.2022 р. № 2517-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 05.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки до 15 356 528,9 тис.грн.

5. Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», виділено Службі безпеки 1   450 000 тис.грн, для здійснення належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки.

Тобто, починаючи з 01.03.2021 р. по теперішній час в Служби безпеки України відбулось 5 (п`ять) підвищень розміру грошового забезпечення.

Але, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в котрий раз не вчинило певні дії щодо перерахунку моєї пенсії з урахуванням цих підвищень, чим знову продовжує навмисно порушувати діюче законодавство України.

Дозвольте додатково зазначити, що Верховний Суд при прийняття рішення від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, сформулював висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: - «Щодо твердження судів про те, що виготовлення оновленої довідки позивача в цьому випадку можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків від Головного управління Пенсійного фонду України, то колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.

Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №160/8324/19, про що слушно зазначає позивач у касаційній скарзі. Суди попередніх інстанцій зазначене проігнорували, що призвело до постановлення незаконних судових рішень».

На підставі викладеного, та для відновлення моїх конституційних прав щодо належного пенсійного забезпечення, прошу Вас надати мені офіційну інформацію про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що я займав на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.) та підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2021 р. по теперішній час основного розміру моєї пенсії.».

Листом від 13.10.2022 р. № 65/23/Б-294/41/48 (а.с.7-9) Управління Служби безпеки України в Одеській області за результатами опрацювання Управлінням в межах компетенції звернення позивача від 12.09.2022 року, яке надійшло до Управління 15.09.2022 щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок для перерахунку пенсії, повідомило про таке, зокрема:

- відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів;

- в свою чергу, вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними;

- відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ), встановлено порядок перерахунку раніше призначених пенсій згідно з частиною четвертою якої усі призначені за  цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України;

- таким чином, згідно з висновками Верховного Суду (постанова від 21.10.2020 по справі № 826/13908/18) щодо системного аналізу застосування положень частини четвертої, статті 63 Закону № 2262-ХІІ Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України повноваження визначати засади та порядок реалізації права на перерахунок призначених пенсій військовослужбовцям, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України;

- з метою реалізації зазначеної правової норми Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13.02.2008 № 45 затвердив «Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Порядок № 45), яким встановлена форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, та визначена процедура підготовки і подання її до територіальної установи Пенсійного фонду України;

- зокрема, пунктами 1-3 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. А саме, Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України;

- таким чином, Кабінет Міністрів України, затвердивши в межах делегованих йому законом повноважень Порядок № 45, встановив певну послідовність, черговість, спосіб виконання здійснення перерахунку пенсій у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців;

- разом з тим, враховуючи те, що згідно з Порядком № 45 процедура підготовки та подання таких довідок розпочинається виключно на підставі відповідних списків органу Пенсійного фонду України (у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій), які до Управління не надходили, правових підстав для їх підготовки та подання поза встановленим порядком не вбачається. Тобто, жодною правовою нормою не встановлено обов`язку Управління складати такі довідки та подавати їх до ГУ ПФУ в Одеській області зокрема, за заявою колишнього військовослужбовця-пенсіонера;

- рішення за результатами розгляду звернення може бути оскаржено в порядку підлеглості вищому органу (посадовій особі), або до суду згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про звернення громадян».

Не погоджуючись з відмовою відповідача: - у наданні позивачу інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; - у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом з 01.03.2021 року по теперішній час відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.03.2021 р. перерахунку основного розміру пенсії, – позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог в частині: - визнати протиправною відмову УСБУ в Одеській області у наданні позивачу інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати УСБУ в Одеській області відповідно до Закону України «Про звернення громадян» підготувати та надати позивачу офіційну інформацію про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), – слід зазначити таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.09.2022 року вищенаведеного змісту, в якій просив:

- надати позивачу офіційну інформацію про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.)

та

- підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2021 р. по теперішній час основного розміру моєї пенсії.».

Разом з тим, згідно з вищенаведеним змістом листа від 13.10.2022 р. № 65/23/Б-294/41/48, Управління Служби безпеки України в Одеській області опрацювало звернення позивача від 12.09.2022 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян» лише та виключно в частині щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок для перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 393/96-ВР), під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі ст. 15 Закону № 393/96-ВР «Розгляд заяв (клопотань)» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР «Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Крім того, слід зазначити, що статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини щодо статті 10 Конвенції зазначає, що ця стаття гарантує право громадськості бути «належним чином поінформованою» (справа Times v. United Kingdom (№ 1), 26 квітня 1979 року, § 66). У рішеннях із ряду інших справ (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, 25 червня 1992 року, § 63; v. Denmark, 23 вересня 1994 року, § 31; Media Group v. Ukraine, 29 березня 2005 року, § 38 та ін.) Європейський суд з прав людини зазначив, що громадськість має право отримувати інформацію та ідеї, що становлять суспільний інтерес.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України від 13 січня 2011 року №      2939-VI «Про доступ до публічної інформації»   (надалі – Закон № 2939-VI) публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною третьою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, зокрема, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію»   (надалі –   Закон № 2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини другої   статті 1 Закону № 2939-VI   публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою   статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено   статтею 6 Закону № 2939-VI, в частині п`ятій якої встановлено, передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до   статті 31   Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до   Закону України   "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень   статті 5   цього Закону.

Відповідно до   статті 12 Закону № 2939-VI   суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у   статті 13   цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За правилами   статті 14 Закону № 2939-VI   розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно   зі статтею 16 Закону № 2939-VI   розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Пунктом 2 частини першої   статті 13 Закону № 2939-VI   передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Згідно з ч. 2   ст. 5 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних» (далі – Закон № 2297-VІ), персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

У відповідності до   ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ   розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до   частини другої статті 6   цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені   статтею 21   цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених   частиною п`ятою статті 19   цього Закону.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація:

- що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством,

або

- яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

З встановлених судом обставин, зокрема, зі змісту листа від 13.10.2022 р. № 65/23/Б-294/41/48, вбачається, що заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), – відповідачем взагалі не розглянута, тобто в даному випадку має місце бездіяльність (пасивна поведінка) відповідача з розгляду заяви позивача у зазначеній частині, а не відмова відповідача у наданні позивачу інформації відповідно до Закону України «Про звернення громадян», як помилково зазначено позивачем.  

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 245 «Повноваження суду при вирішенні справи» КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з встановлених судом обставин, що заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), –  відповідачем взагалі не розглянута (тобто інформація не надана та не зазначено фактичні та юридичні підстави її ненадання тощо), – в даному випадку захист (відновлення) порушених прав позивача підлягає у спосіб, передбачений абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог у зазначеній частині та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- бездіяльність з розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.) допущена відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною, відповідно

- адміністративний позов у зазначеній частині, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, згідно з положеннями ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 245 КАС України, підлягають задоволенню частково, у спосіб, з урахуванням встановлених судом обставин щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності, шляхом: зобов`язання Управління Служби безпеки України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог в частині: - визнати протиправною відмову УСБУ в Одеській області у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом з 01.03.2021 року по теперішній час відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.03.2021 р. перерахунку основного розміру пенсії; - зобов`язати УСБУ в Одеській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2021 р. по теперішній час основного розміру пенсії позивача у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, – слід зазначити таке.

Згідно зі змістом заяв по суті справи та заяви до відповідача від 12.09.2022 року, позивач обґрунтовує правомірність наведених вище вимог такими фактичними та юридичними підставами, зокрема:

- як позивачу стало відомо у вересні 2022 р., після 01 березня 2021 року, в системі Служби безпеки України сталося декілька підвищень (збільшення) розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки, у тому числі на аналогічній посаді, що займав позивач на день звільнення зі служби;

- 1. Згідно з Законом України від 08.10.2021 р. № 1807-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки з 9 746 894,5 тис.грн до 9 900 815,9 тис.грн.; 2. Відповідно до Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», була збільшена оплата праці військовослужбовців Служби безпеки до 11 161   943, 2 тис.грн.; 3. Згідно з Законом України від 31.05.2022 р. № 2280-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 05.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки до 13 343 805,2 тис.грн.; 4. Відповідно до Закону України від 15.08.2022 р. № 2517-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 05.12.2021 р. № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 р.», була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки до 15 356 528,9 тис.грн.; 5. Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», виділено Службі безпеки 1   450 000 тис.грн, для здійснення належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки;

- тобто, починаючи з 01.03.2021 р. по теперішній час в Служби безпеки України відбулось 5 (п`ять) підвищень розміру грошового забезпечення. Але, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в котрий раз не вчинило певні дії щодо перерахунку моєї пенсії з урахуванням цих підвищень, чим знову продовжує навмисно порушувати діюче законодавство України;

- Верховний Суд при прийняття рішення від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, сформулював висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: - «Щодо твердження судів про те, що виготовлення оновленої довідки позивача в цьому випадку можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків від Головного управління Пенсійного фонду України, то колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ. Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а. Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 160/8324/19, про що слушно зазначає позивач у касаційній скарзі. Суди попередніх інстанцій зазначене проігнорували, що призвело до постановлення незаконних судових рішень».

По-перше, позивачем не зазначено жодних конкретних доводів та не надано доказів на їх підтвердження, що у вересні 2022 р., після 01 березня 2021 року, в системі Служби безпеки України фактично сталося декілька підвищень (збільшення) розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки, у тому числі на аналогічній посаді, що займав позивач на день звільнення зі служби.

Крім того, як встановлено судом вище, заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), –  відповідачем взагалі не розглянута (тобто інформація не надана та не зазначено фактичні та юридичні підстави її ненадання тощо).

При цьому, частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому. Відповідно, захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який заявлено у зазначеній вимозі позивача, з вищенаведених підстав не припустимий, як передчасний.

Отже, наведена позиція позивача – є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

По-друге, щодо посилання позивача в обґрунтування зазначених позовних вимог на: закони України про внесення змін до законів України про Державний бюджет України на 2021 та на 2022 роки, якими була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки, та на Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», згідно з яким виділено Службі безпеки певні кошти, для здійснення належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки; судові рішення Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а, від 17.12.2019 у справі № 160/8324/19, – слід зазначити таке.

Спірні правовідносини в зазначеній частині врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України: «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII); постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103); Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі – Порядок № 45); Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі – Порядок № 3-1).

На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Суд не бере до уваги посилання позивача на закони України про внесення змін до законів України про Державний бюджет України на 2021 та на 2022 роки, якими була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки, та на Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», згідно з яким виділено Службі безпеки певні кошти, для здійснення належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки, тощо як на підстави для задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон) до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Проте, зміни внесені постановою № 103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 – дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.

Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

До того ж рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019 року, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 240/21362/21.

Постановою № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати:

1) надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років;

2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що керівникам державних органів делеговано право визначати розмір надбавки за особливості проходження служби та премії у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на їх утримання.

На переконання позивача, по суті, оскільки законами України про внесення змін до законів України про Державний бюджет України на 2021 та на 2022 роки була збільшена оплата праці військовослужбовцям Служби безпеки та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р – виділено Службі безпеки певні кошти для здійснення належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки, відповідач повинен виготовити та направити до Пенсійного фонду оновлені довідки з врахуванням цього збільшення оплати праці та виділення коштів для здійснення належних виплат грошового забезпечення.

Проте, як вказано вище, за приписами   статті 63 Закону № 2262-XII   усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим   Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Закони України про внесення змін до законів України про Державний бюджет України на 2021 та на 2022 роки, як й самі закони України про Державний бюджет України, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», – не є рішеннями Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям яких пов`язаний обов`язок відповідача щодо зазначення конкретних розмірів додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням положень, які містяться у вищезазначених законах України та Розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що надбавка та премія, які позивач просить врахувати під час складання нових довідок про грошове забезпечення, має тимчасовий характер. Виплата такої надбавки та премії дозволена за наявності підстав тільки в межах видатків, передбачених у кошторисі Служби безпеки України у відповідному році.

При цьому розмір такої надбавки та премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби.

Наведене свідчить, що   закони України про внесення змін до законів України про Державний бюджет України на 2021 та на 2022 роки, як й самі закони України про Державний бюджет України, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 р. № 267-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», – не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для установлення нових розмірів деяких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які ураховуються під час проведення перерахунку пенсії.

Додатково слід зазначити, що згідно з вищенаведеним змістом заяви від 12.09.2022 року, позивач просив відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2021 р. по теперішній час основного розміру його пенсії без конкретизації у заяві відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

При цьому також, суд не бере до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах: № 553/3619/16-а (до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання перерахувати пенсію), № 160/8364/19 (до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії), № 120/8603/21-а (до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 30.01.2020), № 520/2098/19 (до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року та зобов`язання вчинити певні дії), № 826/3858/18 (до Кабінету Міністрів України про визнання постанови протиправною та нечинною в частині), № 160/8324/19 (до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії), № 160/3586/19 (до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, які полягають у зменшенні розміру пенсії, та зобов`язання вчинити певні дії), № 552/6532/16-а (до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності: Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо відмови у наданні йому довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, передбачену додатком № 2 Порядку від 13.02.2008 № 45; Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку його пенсії з 01.01.2016, та зобов`язання вчинити певні дії), № 520/2259/19 (до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у не включенні в довідку від 19.03.2018 № ФХ113981 відомостей про додаткові види грошового забезпечення та не виготовленні і не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018, та зобов`язання вчинити певні дії), № 522/2738/17 (до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку з 2 листопада 2013 року розміру раніше призначеної пенсії), № 820/3451/18 (до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 як пенсіонеру органів внутрішніх справ та зобов`язання вчинити певні дії) тощо, з тих підстав, що вони викладені Верховним Судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно, щодо інших спірних правовідносин та на підставі інших фактичних обставин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Наведена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 24 червня 2021 року у справі № 420/4887/20, від 23 грудня 2020 року № 560/3971/19, від 31 березня 2020 року по справі № 910/11383/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- підстав для визнання протиправною відмови УСБУ в Одеській області у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом з 01.03.2021 року по теперішній час відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.03.2021 р. перерахунку основного розміру пенсії, та відповідно для задоволення цієї та похідної від неї вимоги зобов`язального характеру, – немає, отже немає підстав для задоволення позову у зазначеній частині повністю.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"  № 540-IX  від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року  № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045; ідентифікаційний код юридичної особи: 20001645) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області з розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.).

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 р. в частині надання позивачу офіційної інформації про дати та розміри усіх підвищень грошового забезпечення військовослужбовців Управління СБУ в Одеській області після 01 березня 2021 року, по сей час (вересень 2022 р.) встановлених за відповідною (аналогічною) посадою, що займав позивач на день звільнення зі служби, вказавши підстави цих підвищень (накази та ін.), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Суддя                                                                                                         М.Г. Цховребова