242/1022/23

2-о/242/93/23

УХВАЛА

іменем України

13 липня 2023 року суддя Селидівского міського суду Донецької області Владимирська І.М., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В с т а н о в и в:

Заявник, в інтересах якого діє адвокат Верченко О.О., звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_4 та відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 038458 та довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 164255 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи в зв`язку із трудувіччям. Відповідно до довідки ЛКК № 128/587 ОСОБА_2 інвалід ІІ групи, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Заявник здійснює догляд за ОСОБА_2 , інших осіб, які здійснювали б догляд, немає. Донька ОСОБА_2 , не має можливості здійснювати постійний догляд за батьком в зв`язку із тим, що фізично слабка жінка, яка за вагою та зростом менша за батька, крім того мешкає в іншому місті в зв`язку із тим, що на території Донецької області тривають бойові дії. Дружина ОСОБА_2 , догляд здійснювати відмовляється, в зв`язку із тим, що також є тендітною жінкою, фізично слабкою. Заявник є військовозобов`язаним та 25.02.2022 на підставі Указу Президента № 69/2022 від 24.02.2022 підлягає мобілізації до Збройних сил України. Однак, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він не підлягає призову на військову службу, як особа, яка зайнята постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи, який за Висновком ЛКК потребує постійного догляду. Від встановлення факту, що заявник є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд залежить виникнення прав та обов`язків заявника, визначених Законом України від 19 червня 2003 року №966-IV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги». У зв`язку з чим, просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Звертаючись із заявою ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту здійснення догляду та перебування фізичної особи на утриманні має для нього юридичне значення та визначає його права та обов`язки, передбачені Законом України від 19 червня 2003 року №966-IV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: особи, зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до пунктів 10, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Згідно з ч. 6 статті 13 вказаного Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповід но до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п. 25 Порядку організації надання соціальних послу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п. 36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п. 37 Порядку).

Статтею 22 Закону України «Про соціальні послуги» передбачено порядок укладення між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником договору про надання соціальних послуг .

Положеннями Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку визначено, що обов`язковою передумовою встановлення юридичного факту догляду за особою, яка має інвалідність першої групи, є наявність постійного і безперервного догляду. При цьому нездатність особи до самообслуговування передбачає постійну потребу особи в сторонній допомозі, а не час від часу, з одночасним оформленням такого догляду в органах соціального захисту населення.

Отже, для встановлення факту постійного догляду за особою, заявник має довести, що він звертався до відповідних уповноважених органів системи надання соціальних послуг з заявою щодо оформлення такого догляду та набув статус надавача соціальних послуг.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 566/732/16-ц.

Отже, діючим законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник в судовому порядку, що виключає можливість такого розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про встановлення юридичного факту, а саме, що заявник є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за батьком дружини, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок встановлення статусу надавача соціальних послуг, відтак у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись 186, 260, 315 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська