Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2349/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42022102070000141 від 26.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42022102070000141 від 26.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 191 КК України.

Звертаючись з клопотанням в порядку ст.174 КПК України заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва 03.08.2022 року у вищевказаному кримінальному провадженні задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №42022102070000141 від 26.04.2022 року кінцевого рішення. При цьому заборонено Головному сервісному центру МВС України та регіональним сервісним центрам здійснювати перереєстрацію вказаного транспортного засобу, а також заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вищезазначеного майна.

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що станом на день подачі клопотання у сторони обвинувачення є всі докази які б вказували на відсутність необхідності подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження (накладення арешту на автомобіль). Вказує, що арешт на автомобіль який належить ОСОБА_4 накладено необґрунтовано. Єдиною метою застосування арешту на майно, яку визначив прокурор та слідчий суддя є збереження речових доказів (ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 170 КПК України). Слідчий суддя своєю ухвалою, автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 визнав засобом кримінального правопорушення та робить висновок про те, що згаданий автомобіль є доказом, а від так він відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України. Поняття «засіб» не визначено статтею 98 КПК України як ознака речового доказу, то вважати, що автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 є речовим доказом та який відповідає критеріям визначених КПК України є безпідставним та незаконним. Відповідно до ухвали про накладення арешту сторона обвинувачення стверджує, що арештований автомобіль використовується директором ТОВ «ЕЗК Донбасвуглепереробка» ОСОБА_6 та на праві власності належить його дружині ОСОБА_4 . Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно не перевірялось та не враховано правомірність набуття та використання автомобіля ОСОБА_4 . Так, на согодняшній день органу досудового слідства достеменно відомо, що ОСОБА_4 являється фізичною особою підприємцем та має особистий дохід, що підтверджується податковими деклараціями. Саме на отриманий дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_4 придбала автомобіль Volvo V90CC та особисто його використовувала. Окремо хочу вказати, що вказаний автомобіль апріорі не являється та не може бути речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України, а тому постанова слідчого про визнання його речовим доказом є незаконна. У органу досудового слідства відсутні жодні докази та підстави того, що автомобіль який є власністю ОСОБА_4 та придбаний за її власні кошти є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому па сьогоднішній день є всі підстави стверджувати, що у сторони обвинувачення відпала потреба подальшого його застосування. Жодній особі у кримінальному провадженні підозра не оголошена, а досудове розслідування взагалі не проводиться. На сьогоднішній день вбачається істотне порушення конституційних прав ОСОБА_4 , як добросовісного набувача майна, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Подальше обмеження прав ОСОБА_4 володіти та користуватись майном жодним чином не буде пов`язано із кримінальним провадженням. З вищевказаних підстав просив скасувати арешт на автомобіль.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав своє клопотання зі вказаних у ньому підстав, просив задовольнити клопотання, оскільки арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином та завчасно, його не прибуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Установлено, що СВ Подільського УП ГУ НП в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202210207000014, розпочатому 26.04.2022 р. за матеріалами Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-5 ч.2 КК України, за фактом того, що громадянин України за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання здійснювали збір коштів від незаконної поставки вугілля з непідконтрольної території Донецької області та використовували їх для фінансування терористичної діяльності представників т.зв. «ДНР»

В межах даного кримінального провадження 26.04.2022 р. СВ Подільського УП ГУ НП в місті Києві було розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України, встановлено, що громадянин України за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання привласнили грошові кошти від незаконної поставки вугілля з непідконтрольної території Донецької області.

Подільською окружною прокуратурою м.Києва здійснюється процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва 03.08.2022 року у вищевказаному кримінальному провадженні задоволено задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №42022102070000141 від 26.04.2022 року кінцевого рішення. При цьому заборонено Головному сервісному центру МВС України та регіональним сервісним центрам здійснювати перереєстрацію вказаного транспортного засобу, а також заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вищезазначеного майна.

Звертаючись із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України адвокат зазначає, що при розгляді питання про арешт майна ОСОБА_4 слідчим суддею не було враховано, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази та підстави того, що автомобіль який є власністю ОСОБА_4 та придбаний за її власні кошти, є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому па сьогоднішній день є всі підстави стверджувати, що у сторони обвинувачення відпала потреба подальшого його застосування, автомобіль не може вважатися речовим доказом, оскільки він не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст.98 КПК України, у зв`язку із чим ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі №758/6095/22, не може вважатися вмотивованою та обгрунтованою, і як наслідок, - арешт підлягає скасуванню.

Оцінюючи обґрунтованість накладеного арешту під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не уповноважений виконувати відповідні функції апеляційного суду щодо перевірки законності та обґрунтованості рішень слідчого судді, однак зобов`язаний встановити наявність підстав для накладення арешту на майно під час вирішення цього питання.

За твердженням заявника вказані у клопотанні товарно-матеріальні цінності не підпадають під критерії речових доказів, на які може бути накладений арешт.

Отже, доводи клопотання зводяться до заперечення можливості накладення арешту на вказане майно, зважаючи на те, що вони не є речовими доказами, і набуті доброчесним набувачем. Крім того, заявник зазначає, що у накладенні арешту наавтомобіль відпала потреба, порушено конституційні права ОСОБА_4 , як добросовісного набувача майна, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Дослідивши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- доведення, що арешт накладено необґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Отже, під час вирішення питання про необґрунтованість накладеного арешту на майно як підставу для скасування арешту, слідчий суддя повинен встановити, чи були визначено та надано оцінку під час вирішення питання про арешт обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03.08.2022 (справа № 758/6095/22) убачається, що у ході судового розгляду слідчий суддя врахував, що:

матеріали кримінального провадження №42022102070000141 від 26.04.2022 року підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення;

надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна;

постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 19.07.2022 року автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він є об`єктом, який набутий кримінально-протиправним шляхом та отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (надавши оцінку відповідності автомобіля критеріям речового доказу, врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні);

розумність та співрозмірність застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників або володільців майна;

заборона щодо арешту майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, поширюється на всі випадки, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, посилання заявника на необґрунтованість накладеного слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва арешту на вищевказане майно не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна, відповідності автомобіля марки Volvo V90CC (2020 року випуску) №кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), критеріям речового доказу та врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників майна та інших осіб.

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження №42022102070000141 від 26.04.2022 року, які долучені до клопотання та які підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення, оцінивши доводи клопотання та матеріали, подані заявником, врахувавши факт, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, в подальшому застосуванні арешту майна потреба не відпала, так як існують ризики, що скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до пошкодження, перетворення або відчуження цього майна, враховуючи що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та/або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту на автомобіль марки Volvo V90CC (2020 року випуску) № кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), накладеного у кримінальному провадженні №42022102070000141 від 26.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 191 КК України - відмовити.

Згідно ст. 309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 04.04.2023 року.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1