Справа 206/1698/23

Провадження 2/206/646/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року  м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя                                                                   Нестеренко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання                       Іванової А.В.,

представника позивача адвоката                                Смаль О.П.,

відповідача                                                         ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката                         Яструба О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справи за позовною заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача  ОСОБА_3  звернувся до Самарського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів. Позов обґрунтовано тим, що звернення з цим позовом до суду викликано необхідністю застосувати до Відповідача засоби дисциплінарного впливу з метою покарання за допущені порушення і зобов`язати виконувати свої обов`язки по участі в утриманні спільних неповнолітніх дітей сторін. З 07 грудня 2013 Позивач перебувала з Відповідачем -  ОСОБА_1  у зареєстрованому шлюбі. 29.05.2014 року від шлюбу в них народилися діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , яким на час складання цього позову виповнилося повних 8 років. 18.07.2019 року за виконавчим наказом виданим Селидівським міським судом Донецької області по справі №242/3877/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, то б то з 09.07.2019 року і до повноліття дітей. 03 вересня 2019 року за рішенням Селидівського міського суду Донецької області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. За домовленістю з Відповідачем діти після розлучення проживають та знаходяться на утриманні ОСОБА_2 , але всупереч законним обов`язкам і вказаному судовому наказу матеріальну допомогу Відповідач не надає, аліменти не виплачує. Згідно наданого до суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданого старшим державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іриною Муско за виконавчим провадженням №60051197 заборгованість у платника ОСОБА_1 станом на 17.04.2023 року складає 150512,64 грн.

Відповідач весь час навмисно ухиляється від сплати аліментів, приховує місце свого мешкання, місце своєї роботи і дохід з метою уникнути виконання рішення суду про сплату аліментів на дітей.

Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Під час підрахунку неустойки була врахована правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/4461/21, викладена в постанові від 9 листопада 2022 року. Розрахунок додається.

Загальна сума пені станом на 17.04.2023 року (з врахуванням обмеження передбаченого ст. 196 СК України) заявлена для стягнення у розмірі який не перевищує суму боргу і складає 150512,64 грн.

У якості доказів до справи надає копію паспорту та коду позивача, які підтверджують її особу; копію свідоцтва про народження дітей, копія рішення суду про розірвання шлюбу; копія судового наказу про стягнення аліментів і розрахунок суми боргу зі сплати аліментів виданий Самарським ВДВС міста Дніпро від 17.04.2023 року, які підтверджують наявність підстав для позову про стягнення пені.

Судові витрати, які позивач вже поніс у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом це витрати на правничу допомогу адвоката у відповідності до договору і кошторису з розрахунком становлять 15000 грн. Розрахунок цих витрат наведено у кошторису до договору, які надаються до суду і які повинні бути стягнуті з відповідача у випадку задоволення позовних вимог.

Від сплати судового збору звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного представник позивача просив стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 17.04.2023 року в розмірі 150512,64 грн. і судові витрати у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Смаль О.П. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в частині заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем станом на 27.06.2023 та стягнути понесені витрати позивачем.

У судовому засіданні представник відповідача, адвокат Яструб О.П. зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла станом на 27.06.2023 у сумі 98697,77 грн., відповідно до розрахунку державного виконавця. Щодо стягнення з відповідача судових витрат за правничу допомогу, яка надана позивачу, представник визнав у цій частині у розмірі 2000 грн. зазначаючи, що в матеріалах справи не міститься належного платіжного доручення на підтвердження сплати позивачем послуг адвоката Смаль О.П.. Разом з тим зазначив, що типова форма ордера адвоката Смаль О.П. не відповідає типовій формі ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав свого представника у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2013  ОСОБА_2  перебувала з Відповідачем -  ОСОБА_1  у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження Серії НОМЕР_1 , Серії НОМЕР_2 відповідно (а.с.11,13).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.09.2019 шлюб між сторонами розірвано (а.с.19).

Судовим наказом Селидівського міського суду Донецької області від 18 липня 2019 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу. Тобто з 09.07.2019 і до повноліття дітей. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір (а. с. 6).

Відповідно до довідки-розрахунку, яка надано позивачем 03.07.2023 вбачається, що станом на 27.06.2023 заборгованість у відповідача перед позивачем складає 98697, 77 грн. (а.с.66).

Відповідно до кошторису, який надано представником позивача ОСОБА_3 вбачається, що на виконання послуг за договором про надання правничої допомоги адвоката встановлено суму 15000 грн. (а.с12) та надано квитанцію до прибуткового касового ордера на Юр.фірма «Смаль і право», на підтвердження сплати наданих послуг адвокатом (а.с.14).

Згідно із ч. 1ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Предметом доказування у справі про стягнення неустойки за порушення аліментного зобов`язання, зокрема, являються обставини, які свідчать про наявність заборгованості, наявність його вини в її утворенні та обставин, які впливають на визначення остаточного розміру стягнення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

З матеріалів справи і зокрема, розрахунку державного виконавця вбачається, що станом на 27.06.2023 заборгованість Відповідача складає 98691, 77 гривень.

Стосовно вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Із системного аналізу Глави 15 і Глави 22 СК України («Обов`язок по утриманню інших членів сім`ї та родичів»), зокрема статті 274 СК, норми положень Глави 15 СК України до правовідносин, що врегульовані нормами інших глав СК України, можуть застосовуватися лише у випадку прямого на це посилання.

В свою чергу, Глава 9 СК України «Права та обов`язки подружжя по утриманню» не містить посилань на те, що визначення заборгованості по аліментам на одного із подружжя здійснюється відповідно до статей 194-197 СК України, а тому положення статті 196 цього Кодексу на спірні правовідносини не поширюються.

Аналогічний підхід щодо дії статті 196 СК України висловив і Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року по справі №635/6679/16-ц (провадження №61-22926св18). Зокрема касаційна інстанція наголосила на тому, що вимоги статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на неможливості застосування аналогії закону «розширивши» дію статті 196 СК України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка утворилася станом на 27.06.2023 у розмірі 98697, 77 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги у розмірі 15000 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ""East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Представником позивача, надано копію квитанцію на підтвердження витрат на правничу допомогу, та надано ордер.

Натомість, відповідно до Рішення № 41 від 12.04.2019 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» наданий представником позивача ордер не відповідає типовій формі ордера, яку затверджує Рада адвокатів України, оскільки наявний в матеріалах справи ордер не містить навіть двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Разом з тим, позивачем не долучено належного доказу щодо сплати витрат на правничу допомогу. До матеріалів справи надано квитанцію про сплату послуг юридичній фірмі «Смаль і право». Вказана квитанція позбавляє суд можливості пересвідчитися, яку саме суму позивач сплатила за професійну правничу допомогу своєму адвокату, оскільки матеріали справи не містять платіжного доручення з відповідною печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позов в цій частині, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2000 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180- 181,191,194 Сімейного кодексу України, ст.ст.3-13, 141,235,258, 259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  до ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 27.06.2023 в розмірі 98697,77 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн..

В іншій частині позовних вимог позивача – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:                                                              Т.В. Нестеренко