- Відповідач (Боржник): Головне Управління Пенсійного Фонду україни в Одеській області
- Позивач (Заявник): Натан Валентина Михайлівна
| Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
|---|
Справа № 420/793/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2021 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням відповідних періодів роботи до страхового стажу, що надає право на пенсію за віком, а саме період роботи з 21.05.1991 року по 27.02.2002 рік в колгоспі «Куяльник» Ширяївського району Одеської області на посаді різноробочої (полевода).
Ухвалою суду від 15.03.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з посиланням, зокрема, на cт. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 48 Кодексу законів про працю України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.93 р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» тощо, із зазначенням таких фактичних обставин:
- позивач в період з 21.05.1991 року по 27.02.2002 року працювала полеводом, різноробочою в колгоспі «Куяльник» Ширяївського району Одеської області, яке в подальшому перейменовувалось та реорганізовувалось в ТОВ «Куяльник» Ширяївського району Одеської області та являлось правонаступником колгоспу. Вказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці позивача № 10 від 21.05.1999 року, серія НОМЕР_1 ;
- в червні 2021 року, у зв`язку з наближенням пенсійного віку, в порядку консультації позивач звернулася до ПФУ Ширяївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, надавши відповідні документи;
- при звернені з приводу призначення пенсії, відповідальний спеціаліст відділу зобов`язав позивача надати уточнюючу довідку з місця роботи, тобто колишнього колгоспу Куяльник Ширяївського району Одеської області для підтвердження трудового стажу;
- в подальшому, запитувана позивачем довідка щодо підтвердження факту роботи та кількості вихододнів була видана, але однак під час їх отримання позивач звернув увагу на ту обставину, що вона не повна та більше інформації в трудовому архіві не збереглося;
- таким чином, період роботи в колгоспі «Куяльник» Ширяївського району Одеської області з 1999 року по 2002 рік не будуть зараховані позивачу до трудового стажу під час призначення пенсії, на сьогоднішній день позивач змушена звернутись з цією заявою до суду;
- позивач 11.06.2021 року звернулася з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління ПФУ в Одеській області щодо призначення пенсії за віком, надавши необхідні документи, на що позивачу було відмовлено на тій підставі що страховий стаж склав 14 років 10 місяців, при цьому не була зарахована робота в колгоспі «Куяльник», а для призначення пенсії необхідно страхового стажу не менше - 25 років. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним.
Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до змісту оскаржуваного Рішення про відмову у призначенні пенсії (а.с.20, 75), його прийнято з таких підстав:
Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.06.2021.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» становить 58 років 6 місяців.
Вік заявниці 61 рік.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» становить 25 років.
Страховий стаж особи 14 років 10 місяців 2 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1991 року по 2002 рік, оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця прийнята на роботу в колгосп, а звільнена з КСП та відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу в КСП.
Заявниця не працює
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Не погоджуючись з рішенням від 15.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії (а.с.18-19, 25-27, 30, 31), зокрема:
- листа від 15.11.2021 року, яким відповідач на звернення щодо пенсійного забезпечення повідомив позивача про таке:
- умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі – Закон);
- відповідно до статті 26 Закону жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 25 років;
- за заявою від 11.06.2021 та наданими документами страховий стаж позивача склав 14 років 10 місяців. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком;
- статтею 24 Закону визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок;
- зарахування стажу по 31.12.2003 провадиться за даними трудової книжки та на підставі інших законодавчих документів, які його підтверджують;
- статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що при обчислені стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував з поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю;
- відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, робота в колгоспі зараховується в страховий стаж на підставі записів в трудовій книжці або архівних довідок із зазначенням кількості встановлених і відпрацьованих трудоднів;
- оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивачем не були надані зазначені документи, період роботи в колгоспі «Куяльник» з 1991 по 2002 роки не врахований до страхового стажу;
- отже, для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати вищезазначені документи;
- також відповідач повідомив, що відповідно до п. 2 ст. 12 Закону з метою набуття необхідного стажу позивач має право на укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, для чого необхідно звернутися до податкових органів;
- архівного витягу Архівного відділу Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 24.06.2021 р. № 160, згідно з яким, зокрема:
- 28 грудня 1992 року вирішили: 1. Ліквідувати колгосп ім. Куйбишева. 2 Іменувати знов створене колективне сільськогосподарське підприємство «Куяльник»;
- 29 січня 2000 року вирішили: створити кооператив «Куяльник»;
- архівної довідки Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 299, виданої в тому, що ОСОБА_2 дійсно працювала в колгоспі ім. Куйбишева, КСП «Куяльник», ТОВ «Куяльник» і нею відпрацьовано вихододнів в 1991-2000 роках:
1991 – 205
1992 – 112
1993 – 124
1994 – 49
1995 – 46
1996 – -
1997 – -
1998 – -
1999 – 8
2000 – 29;
- листа Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 298, яким інформовано позивача, що встановлений мінімум трудоднів за рік в колгоспі ім. Куйбишева, КСП «Куяльник», ТОВ «Куяльник» складав відповідно: 1991-2000 роки – 170;
- заяви від 11.06.2021 р, в якій позивач просив надати відмову для звернення до суду, для встановлення факту належності встановлюючого документа, а саме трудової книжки;
- листа Ширяївського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким згідно заяви № 100/02-24 від 21.02.2020 р. позивача повідомлено, що згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жінки які народились з 1 жовтня 1959 по 31 березня 1960 року мають право виходу на пенсію в 58 років та 6 місяців. Оскільки право виходу на пенсію, позивач набув у 2018 році, позивачу необхідно 25 років стажу для призначення пенсії. Оскільки до Ширяївського сектору обслуговування громадян (сервісний центр), позивачем не було подано заяву для призначення пенсії, Ширяївський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області радив позивачу звернутися з оригіналами таких документів: паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про шлюб, диплом (свідоцтво або атестат), документи про стаж.
На виконання ухвали суду відповідачем надано копію пенсійної справи позивача. (а.с.59-79), яка містить:
- сторінки паспорта громадянина України – позивача, ОСОБА_1 , НОМЕР_2 ;
- картку платника податків – позивача;
- свідоцтво народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 ;
- свідоцтво про укладення шлюбу 25.04.1981 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу: ОСОБА_5 ;
- свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_5 , згідно з яким, мати: ОСОБА_1 ;
- свідоцтво про розірвання шлюбу 13.03.1984 року, серії НОМЕР_6 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , її прізвище після розірвання шлюбу: ОСОБА_5 ;
- заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 21.01.2013 року у справі № 1532/1150/12 про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з яким позивачеві після розірвання шлюбу прізвище надати дошлюбне – ОСОБА_9 ;
- Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00023716193, сформованого 20 серпня 2019 р. за заявою позивача;
- трудову книжку позивача (Циганова, Натан, Мініч), НОМЕР_1 , яка заповнена 24.01.1980 року, згідно з записами про роботу якої, зокрема за період з 1991 року по 2002 рік (мовою оригіналу):
21.05.1991: «Пришла в члены колхозников полеводом»:
кем.раб уст.мин. отр в/д
- 31.12.1991: полевод 170 205
- 31.12.1992: - 170 112
- 31.12.1993: - 170 124
- 31.12.1994: полевод 170 49
- 31.12.1995: - 170 46
- 31.12.1996: - 170 97
- 31.12.1997: - 170 87
- 31.12.1998: - 170 48
11.03.2000: «Выбыла с членов КСП «Куяльник» в связи с реформированием хозяйства».
12.03.2000: «Принята в члены ООО «Куяльник»:
кем.раб уст.мин. отр в/д
- 31.12.2000: полевод 170 29;
- 31.12.2001: полевод 170 126;
27.03.2002: «Выбыла с членов ООО «Куяльник» согласно поданного заявления по ст. 36 п. 1»;
- оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV); «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII); постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 р. № 301 (далі – Постанова № 301); Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі – Порядок № 637).
На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція, викладена в оскаржуваному рішенні, зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
І. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправним та скасувати рішення від 15.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, – слід зазначити таке.
Так, згідно з ч. 1-2 ст. 56 Закону № 13 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до застосованого відповідачем в оскаржуваному рішенні законодавства, зокрема, згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV, зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.
При цьому, згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
При цьому, згідно з п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, відповідно до Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та від 12 вересня 2022 року у справі № 569/16691/16-а.
Відповідно, недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування періоду роботи до страхового стажу особи.
На підставі встановлених судом обставин, вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань, викладена в оскаржуваному рішенні, – є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та/або положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини, з таких підстав.
Згідно зі змістом оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, його прийнято з таких підстав:
Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.06.2021.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» становить 58 років 6 місяців.
Вік заявниці 61 рік.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» становить 25 років.
Страховий стаж особи 14 років 10 місяців 2 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1991 року по 2002 рік, оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця прийнята на роботу в колгосп, а звільнена з КСП та відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу в КСП.
Заявниця не працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
З наведеного змісту оскарженого позивачем рішення вбачається, що у ньому:
- фактично відповідачем наведено лише посилання ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та зазначено визначений відповідачем страховий стаж позивача;
- зазначено, що: - до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1991 року по 2002 рік, оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця прийнята на роботу в колгосп, а звільнена з КСП та відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі; - для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу в КСП.
Проте, в оскаржуваному рішенні щодо фактично застосованих підстав-обставин взагалі не зазначено правові (юридичні) підстави, застосовані відповідачем для висновку про наявність підстав для:
- незарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 1991 року по 2002 рік, оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця прийнята на роботу в колгосп, а звільнена з КСП та відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі;
- твердження, що для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу в КСП.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до записів про роботу трудової книжки позивача (Циганова, Натан, Мініч), НОМЕР_1 , яка заповнена 24.01.1980 року, зокрема за період з 1991 року по 2002 рік (мовою оригіналу):
21.05.1991: «Пришла в члены колхозников полеводом»:
кем.раб уст.мин. отр в/д
- 31.12.1991: полевод 170 205
- 31.12.1992: - 170 112
- 31.12.1993: - 170 124
- 31.12.1994: полевод 170 49
- 31.12.1995: - 170 46
- 31.12.1996: - 170 97
- 31.12.1997: - 170 87
- 31.12.1998: - 170 48
11.03.2000: «Выбыла с членов КСП «Куяльник» в связи с реформированием хозяйства».
12.03.2000: «Принята в члены ООО «Куяльник»:
кем.раб уст.мин. отр в/д
- 31.12.2000: полевод 170 29;
- 31.12.2001: полевод 170 126;
27.03.2002: «Выбыла с членов ООО «Куяльник» согласно поданного заявления по ст. 36 п. 1».
Отже, трудова книжка позивача, яка за законодавством є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить дані про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі.
Крім того, згідно з даними архівної довідки Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 299, виданої в тому, що ОСОБА_2 дійсно працювала в колгоспі ім. Куйбишева, КСП «Куяльник», ТОВ «Куяльник» і нею відпрацьовано вихододнів в 1991-2000 роках:
1991 – 205
1992 – 112
1993 – 124
1994 – 49
1995 – 46
1996 – -
1997 – -
1998 – -
1999 – 8
2000 – 29.
Відповідно до листа Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 298, яким інформовано позивача, що встановлений мінімум трудоднів за рік в колгоспі ім. Куйбишева, КСП «Куяльник», ТОВ «Куяльник» складав відповідно: 1991-2000 роки – 170.
Також, відповідно до архівного витягу Архівного відділу Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 24.06.2021 р. № 160, зокрема:
- 28 грудня 1992 року вирішили: 1. Ліквідувати колгосп ім. Куйбишева. 2 Іменувати знов створене колективне сільськогосподарське підприємство «Куяльник»;
- 29 січня 2000 року вирішили: створити кооператив «Куяльник».
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону № 1788-XII що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених Законом № 1058-IV та іншими законами України, тощо – відповідачем суду не наведено та/або надано.
При цьому щодо встановлених судом обставин, що в оскаржуваному рішенні щодо фактично застосованих підстав-обставин взагалі не зазначено правові (юридичні) підстави його прийняття, слід зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.
Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладеною у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21 та яка неодноразово викладена в інших постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18, № 821/1173/17, № 1940/1950/18, № 805/3956/18-а тощо).
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Наведена позиція неодноразово викладена (підтримана) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 16.05.2023 року у справі № 640/18835/19, від 17.05.2023 року у справі № 620/5518/22, від 18 травня 2023 року у справах № 815/2654/18, № 640/18331/19 тощо.
На підставі встановлених судом обставин, вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань, викладена в оскаржуваному рішенні, у зазначеній частині позовних вимог – є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.
ІІ. Щодо позовних вимог в частині: зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2021 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням відповідних періодів роботи до страхового стажу, що надає право на пенсію за віком, а саме період роботи з 21.05.1991 року по 27.02.2002 рік в колгоспі «Куяльник» Ширяївського району Одеської області на посаді різноробочої (полевода), – слід зазначити таке.
Як встановлено судом вище, відповідач, як орган, що призначає пенсію, відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, із посиланням на ст. 26 ЗУ № 1058-IV, лише та виключно з підстав: - оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця прийнята на роботу в колгосп, а звільнена з КСП та відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі; - для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу в КСП, – щодо яких судом здійснено висновок, зокрема, про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення тощо. При цьому в оскарженому рішенні також не зазначені обставини щодо наявності/відсутності підстав (фактичних і юридичних) щодо страхового стажу позивача.
Крім того, матеріали пенсійної справи позивача не містять додані позивачем до позовної заяви копії, зокрема: - архівного витягу Архівного відділу Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 24.06.2021 р. № 160; - архівної довідки Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 299; - листа Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 08.07.2021 р. № 298. При цьому позивачем також не надано доказів їх надання відповідачу для врахування при вирішенні спірного питання.
При цьому, як наведено судом вище, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно
Виходячи з встановлених судом обставин та висновків суду, зокрема, про те, що: оскаржуване рішення в частині підстав відмови позивачу у призначенні пенсії не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, щодо його обґрунтованості та вмотивованості; пенсійний орган не досліджував підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV (щодо наявності/відсутності підстав (фактичних і юридичних) щодо страхового стажу позивача, з урахуванням встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків тощо), суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2021 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням відповідних періодів роботи до страхового стажу, що надає право на пенсію за віком, а саме період роботи з 21.05.1991 року по 27.02.2002 рік в колгоспі «Куяльник» Ширяївського району Одеської області на посаді різноробочої (полевода), – є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.
Крім того, з урахуванням встановлених обставин справи та здійснених на їх підставі висновків суду, належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.06.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 640/26198/19 тощо.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Крім того, як встановлено судом вище, станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно
суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:
- оскаржуване рішення прийняте: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню;
- виходячи з встановлених судом обставин щодо підстав (фактичних і юридичних) прийняття оскарженого рішення та здійснених на їх підставі висновків щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості рішення, висновків суду про визнання його протиправним та скасування), на підставі ч. 2 ст. 9 та абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, права та інтереси позивача підлягають захисту в даному випадку шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.06.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог – слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 28.01.2022 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 992,40 грн. (а.с.40)
Виходячи з вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог, судом фактично задоволено одну основну вимогу позивача немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов`язального характеру, в інший, ніж заявлено позивачем спосіб та обсязі.
Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії, прийняте за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.06.2021 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.06.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
- Номер: П/420/809/22
- Опис: про визнання протиправними та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 420/793/22
- Суд: Одеський окружний адміністративний суд
- Суддя: Цховребова М.Г.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.01.2022
- Дата етапу: 13.01.2022
- Номер: П/420/809/22
- Опис: про визнання протиправними та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 420/793/22
- Суд: Одеський окружний адміністративний суд
- Суддя: Цховребова М.Г.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.01.2022
- Дата етапу: 14.07.2023
- Номер: П/420/809/22
- Опис: про визнання протиправними та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 420/793/22
- Суд: Одеський окружний адміністративний суд
- Суддя: Цховребова М.Г.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.01.2022
- Дата етапу: 14.07.2023