Справа 206/950/23

Провадження 2/206/456/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року  м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.

при секретарі - Івановій А.В.,

представника позивача адвоката Клименко Н.Л.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя ооба: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Клименко Н.Л. звернулася до Самарського районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя ооба: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син Позивача, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно. ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину. 07.04.2021 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина, ОСОБА_3 . Проте, при оформленні спадкових прав державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, видала мені Свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/2 частину спадкового майна – квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина залишилася не виданою, та, згідно змісту Свідоцтва, спадкоємцем цієї 1/2 частини державний нотаріус вважала колишнього чоловіка Позивача, батька спадкодавця, ОСОБА_2 з тієї підстави, що він був прописаний разом із спадкодавцем за однією адресою.

Проте, Відповідач, ОСОБА_2 не прийняв спадщину шляхом постійного проживання, так як не проживав разом зі спадкодавцем, починаючи з серпня 2005 року. Заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк він також не подавав.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02.11.2022 року по справі №206/1099/22 було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Самарського районного суду по зазначеній справі було встановлено, що в установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернувся. Сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини та як встановлено судом, ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем спільно не проживав, що також було підтверджено показаннями свідків.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, що також належав її сину ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 27 червня 2015 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.12.2022 року на частину автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, 2015 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . У видачі Свідоцтва про право на спадщину на іншу частину автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, 2015 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було відмовлено, так як, з думки нотаріуса, зазначена частка належить батькові спадкодавця – ОСОБА_2 .

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину на частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1996 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори, Завгородній С.М. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.02.2023 року на 1/8 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . У видачі Свідоцтва про право на спадщину на іншу 1/8 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було відмовлено, так як, з думки нотаріуса, зазначена частка належить батькові спадкодавця – ОСОБА_2 .

Підставою позову у даному випадку є факт не прийняття спадщини Відповідачем: Відповідач при відсутності обставин, що свідчать про прийняття спадщини, які передбачені зокрема, ч.3 ст.1268 ЦК України (відсутності постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини), не виконав вимоги щодо необхідності подання відповідної заяви про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

За таких умов віднесення Відповідача нотаріусом до кола спадкоємців за законом, які прийняли спадщину є помилковим. Водночас, дії нотаріуса не є незаконними, так як відповідно до положень п.п. 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Дана обставина виключає можливість оскарження дій нотаріуса.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, (стаття 1297 ЦКУ)

Як зазначено в Свідоцтві про право на спадщину за законом від 24.12.2022 та в Свідоцтві про право на спадщину за законом від 09.02.2023, виданих ОСОБА_1 , спадкоємцями зазначеного в Свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 – в частці, та ОСОБА_2 – в частці.

Таким чином, чітко убачається спір про право на спадщину між двома спадкоємцями за законом першої черги.

За приписами ст. 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За положеннями ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи з аналізу змісту ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст. 71 ЖК України)

Таким чином, місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно з якою реєстрація - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання, із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку уповноваженого на те органу.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

«Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом за спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини», - Ухвала ВСУ від 3 листопада 2010 року по справі № 6-7165св09.

Верховний Суд в Постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 569/15147/17 звернув увагу на те, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті сина, ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем першої черги є саме ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.

Верховний Суд в Правових позиціях, що викладені у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 та постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, звертав увагу на те, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Зважаючи на вище вказані обставини ОСОБА_2 не може вважатися таким, що фактично прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_3 , оскільки на час відкриття спадщини він разом зі спадкодавцем спільно не проживав. Разом з тим, судом також встановлено, що в установлений законом шестимісячний строк відповідач до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звернувся, а тому в силу вимог ч.1 ст.1272 ЦК України він вважається таким, що не прийняв спадщину. Згідно положень ч.4 ст.82 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню, так як встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» судам роз`яснено, що відповідно до глави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Згідно з роз`ясненням, що міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-53/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності, як спосіб захисту, має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

В Постанові від 18 листопада 2020 року по справі № 523/19010/15-ц Верховний Суд визначив, що вимога про визнання права власності на спадкове майно у випадку спростування прийняття спадщини іншим спадкоємцем є належним способом захисту.

Згідно ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо договір або закон не визначають ефективного способу захисту оспорюваного права особи, що звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної у позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі вище викладеного, позивач просила визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину спадкового майна – частину автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, 2015 року випуску, д.н. НОМЕР_1 ;

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину спадкового майна – 1/8 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Клименко Н.Л. просила суд позов задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов суду не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

На підставі викладеного суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копією договору № 1103874 купівлі-продажу автомобіля ком.№ НОМЕР_2 , копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією свідоцтва про право власносності на житло, копією технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , копією акта від 06.01.2023, копією плана квартири АДРЕСА_3 , експлікацією приміщень квартири АДРЕСА_3 , копією характеристики квартири, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2022, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2023, копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.12.2022, копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.02.2023, копією рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 02.11.2022, копією звіту про оцінку 1/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 , копією звіту про оцінку частини колісного транспортного засобу легкового автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, копією ордера, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2310.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.05.2023 витребувано у Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи номер у спадковому реєстрі 62672022, номер у нотаріуса 354/2018, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була досліджена у судовому засіданні, та з якої вбачається, що окрім позивача ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.56-112).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Небосенко О.А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на іншу 1/8 (одну восьму) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суперечить законодавству України, зокрема статтям 1268, 1296 Цивільного кодексу України, статті 67 Закону України «Про нотаріат» та є порушенням прав ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, на теперішній час, вона як спадкоємець майна може захистити свої права лише в судовому порядку.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом  - ст.1217 ЦК України.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину

Згідно ч. 1ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає у постановах від 25 грудня 2013 року по справі 6-35295св13 та 28 травня 2014 року по справі 6-10784св14 в судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, оскільки позивачу  ОСОБА_1 , нотаріусом  було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тобто встановлена наявна  відсутність  умов для одержання  в нотаріальній конторі свідоцтва про спадщину,  крім того, відповідач для захисту своїх прав у судове засідання не з`явився, протягом строку передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся, суд вважає, що є законні підстави для визнання за позивачем   ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на 1/8 частки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, зважаючи, що надані позивачем  докази  є належними та достатніми на підтвердження заявлених вимог та не порушують права інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 316, 321, 392, 1216, 1218-1221, 1261, 1268, 1270 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 10, 11, 81, 82, 141, 200, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

                                               УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя ооба: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування– задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину спадкового майна – частину автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину спадкового майна – 1/8 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у розмірі 2332 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                        Т.В. Нестеренко