УХВАЛА

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/1170/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - Кисіль Т.В.,

відповідача - відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" - не з`яв.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор)

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2022 (суддя Бестаченко О.Л.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді Верхогляд Т.А. і Вечірко І.О.)

зі справи № 912/1170/22

за позовом Оператора

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі - Товариство)

про стягнення 216 797 249,37 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія).

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 165 045 421,09 грн. основного боргу, 16 023 215,53 грн. пені, 3 827 530,11 грн. - 3% річних та 31 871 082,64 грн. "інфляційних втрат".

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав умови договору транспортування природного газу від 23.12.2019 № 1910000161 (далі - Договір) у частині сплати негативних щодобових небалансів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Оператора 165 045 421,09 грн. основного боргу, 8 011 607,77 грн. пені, 3 827 530,11 грн. - 3 % річних та 31 871 082,64 грн. "інфляційних втрат", а також 868 350 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

4. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що відповідач на порушення умов Договору не здійснив оплату за негативні щодобові небаланси у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, тому позовні вимоги про стягнення 165 045 421, 09 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі; також, виконавши перевірку розрахунків пені, 3% річних та "інфляційних втрат", місцевий суд встановив, що позовні вимоги в цих частинах є обґрунтованими; водночас суд першої інстанції, скориставшись правом, передбаченим положеннями статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на зменшення заявленої позивачем суми пені, дослідивши всі необхідні обставини за яких наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, вказав про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% - до 8 011 607, 77 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Оператор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 912/1170/22 у частині відмови у задоволенні позовних вимогах щодо стягнення пені у розмірі 8 011 607,76 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в даній частині; судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України), скаржник вказує, що:

- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19;

- судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення взагалі не було проаналізовано (досліджено) надані позивачем докази того, що позивач у справі не перебуває в кращому фінансовому становище порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, несвоєчасну оплату замовниками послуг транспортування, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору і умови пункту 9.3 Договору стосовно строків оплати вартості негативних щодобових небалансів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

7. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

8. 23.12.2019 Оператором та замовником (Товариством) укладено Договір, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. Договір укладено сторонами, керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс), відповідно до умов якого:

- оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (пункт 2.2);

- обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатку 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.4);

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, визначених у договорі (пункт 2.5);

- взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (пункт 2.8);

- замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему у порядку, визначеному цим договором та Кодексом; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця (пункт 4.1);

- сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (пункт 9.1);

- у разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (пункт 9.2);

- у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.3);

- сторони погодили, що розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними оператора (пункт 9.6);

- врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби; пункт 11.4);

- у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (пункт 13.1);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5);

- цей договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 1 січня 2020 року (включно) у разі настання таких відкладальних обставин: надання оператору остаточного рішення про сертифікацію Регулятором, прийнятого з урахуванням висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства; наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей договір діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1).

9. Додатковою угодою від 04.05.2020 №1 сторони погодились внести зміни і доповнення до Договору.

10. За результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за вересень, жовтень, грудень 2021 року (складених, зокрема, на підставі інформації, поданої відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9, актів приймання-передачі природного газу, інформації з інформаційної платформи) виявлено наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснено розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначено його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за вересень 2021 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 2 609,54373 тис. куб. м (27008778 кВт*год), всього на загальну суму 82 344 606,26 грн. з ПДВ; за жовтень 2021 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 1 901,21249 тис. куб. м (19677549 кВт*год), всього на загальну суму 74 837 041,59 грн. з ПДВ; за грудень 2021 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 196,47913 тис. куб. м (2033559 кВт*год), всього на загальну суму 7 863 773,24 грн. з ПДВ.

11. Вказані негативні щодобові небаланси відповідача виникали внаслідок відбору Товариством з газотранспортної системи природного газу в зазначений період без подання відповідних обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованого відбору природного газу споживачами газорозподільної системи.

12. У відповідності до пункту 2.8 Договору позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів за вересень, жовтень та грудень 2021 року.

13. На виконання пункту 9.3 Договору позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу рахунки: від 30.09.2021 № 09-2021-1910000161 на оплату за добові небаланси за вересень 2021 року на загальну суму 82 344 606,26 грн. з ПДВ; від 31.10.2021 № 10-2021-1910000161 на оплату за добові небаланси за жовтень 2021 року на загальну суму 74 837 041,59 грн. з ПДВ; від 31.12.2021 № 12-2021-1910000161 на оплату за добові небаланси за грудень 2021 року на загальну суму 7863 733,24 грн. з ПДВ, що підтверджується реєстрами файлів завантажених та відправлених з інформаційної платформи.

14. Представниками Оператора та Товариства підписано акти та зведені акти приймання-передачі природного газу за вересень, жовтень, грудень 2021 року.

15. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати щодобових небалансів за вересень, жовтень, грудень 2021 року позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення заборгованості за Договором.

16. На виконання умов Договору позивачем складено та направлено на адресу відповідача через інформаційну платформу акти врегулювання щодобових небалансів за газові місяці вересень, жовтень, грудень 2021 року на загальну суму 165 045 421,09 грн., а також рахунки на оплату за добовий негативний небаланс за вказаний період, що підтверджується реєстрами файлів відправлених з інформаційної платформи.

З урахуванням положень пункту 9.3 Договору обов`язок відповідача з оплати за негативний щодобовий небаланс на вказану суму є таким, що настав.

17. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 165 045 421,09 грн.

Отже, відповідач на порушення умов Договору не здійснив оплату за негативні щодобові небаланси в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, тому позовні вимоги про стягнення 165 045,421,09 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Сума основного боргу відповідачем не заперечена.

18. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 16 023 215,53 грн. пені, 3 827 530,11 грн. - 3% річних та 31 871 082,64 грн. "інфляційних втрат".

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

19. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення 3 827 530,11 грн. - 3 % річних такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

20. Перевіривши розрахунок "інфляційних втрат", суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення 31 871 082,61 грн. "інфляційних втрат" такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

21. Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 16 023 215,53 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення 16 023 215,53 грн. пені такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

22. Відповідачем подано клопотання про зменшення пені до 1%.

23. Аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов`язань закладами соціальної сфери, теплогенеруючими підприємствами, юридичними та фізичними особами.

Збитковість відповідача складає 1 297 227 тис. грн. у 2021 році, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2021 та 1 940 805 тис. грн. за 2022 рік, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2022.

Крім того, з урахуванням фактичного погіршення фінансово-економічного стану відповідача, відсутністю джерел наповнення фонду заробітної плати за 2021 рік було звільнено 196 працівників, за 2022 рік-95 працівників, що підтверджується довідкою від 31.10.2022. Численне звільнення кваліфікованих працівників може призвести до відсутності працівників, які обслуговують системи газопостачання, що ставить під загрозу функціонування газового господарства в цілому.

Під загрозою зриву перебуває опалювальний сезон, можливі зрив розподілу природного газу, перебої в постачанні природного газу призведуть до залишення міста Кропивницький та Кіровоградської області без опалення, що в опалювальний період може призвести до фатальних наслідків, оскільки без опалення залишаться не лише квартири та будинки, - без опалення та гарячої води залишаться лікарні, дитячі садки, школи, пологові будинки тощо. Також дана ситуація унеможливить приготування їжі в домівках, дитячих садочках, пологових будинках, лікарнях, а промислові підприємства будуть змушені зупинити виробництво. Наслідки такого зупинення будуть значними для Кіровоградської області.

Відповідач здійснює несвоєчасно розрахунки з позивачем у зв`язку із встановленням регулятором (НКРЕКП) тарифу на послуги з розподілу природного газу для ВАТ "Кіровоградгаз", який не покриває фактичних обґрунтованих витрат товариства, що є необхідними для господарської діяльності.

У структурі тарифу складова вартості газу на виробничо-технологічні витрати, нормовані та питомі втрати та власні потреби (далі ВТВ) складає майже 28% від загального тарифу, тому перевищення фактичних витрат по цій складовій має суттєвий вплив на загальний фінансовий результат.

За період з вересня по грудень 2021 року ціна природного газу, по якій товариство має розраховуватися за обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу в газорозподільній мережі, збільшилася більше ніж на 40,7 % та станом на 31.12.2021 середня ціна вересня перевищила 53,0 тис. грн. за 1000 куб. м з ПДВ.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановила відповідачу тариф на розподіл природного газу на 2021 рік в розмірі 1,60 грн за 1 куб. м замовленої потужності без ПДВ (постанова від 16.12.2020 №2453), в якому елемент витрат планової тарифної виручки (пункт 2.1.1.1) у т.ч.: вартість газу на нормативні та виробничо-технологічні втрати/витрати природного газу та власні потреби (ВТБ) становить 154 211,9 тис. грн. (без ПДВ). При визначенні тарифу прогнозована ціна природного газу на ВТВ складала 7,0 тис. грн за 1000 куб.м з ПДВ. Розрахункова вартість газу на ВТВ за 2021 рік, скоригована на фактичні обсяги 323 865,75 тис. куб. м, становить 160 605,02 тис. грн (без ПДВ).

Фактичні витрати ВТВ за 2021 рік становлять 622 182,78 тис. грн. (без ПДВ).

Таким чином, дефіцит, який не покриває фактичні обґрунтовані витрати товариства за ВТВ у 2021 році, становить 461 577,76 тис. грн. (без ПДВ).

Відповідачем частково погашено виставлені позивачем рахунки за Договором на оплату за добовий небаланс за попередній період (лютий-серпень 2021 року), що встановлено у рішенні господарського суду Кіровоградської області у справі від 20.12.2021 № 912/2427/21.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Зменшення пені до 1 % є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання. Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, з врахуванням часткової оплати за Договором за попередній період (лютий-серпень 2021 року), що встановлено у рішенні господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/2427/21, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %, тобто до 8 011 607,77 грн.

Відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

25. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

25.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Виходячи з положень зазначеної норми, касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25.2. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Верховний Суд зазначає, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

25.3. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи взагалі не містять будь-яких належних доказів на підтвердження об`єму протранспортованого відповідачем та спожитого побутовими споживачами природного газу, що було б відправною точкою при вирішенні питання щодо неправомірного збільшення/зменшення/коригування його об`ємів відповідачем при здійсненні його обов`язку щодо обліку такого газу.

25.4. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, є безпідставними, оскільки:

25.4.1. У справі №910/22964/17 розглядалися позовні вимоги про: стягнення 854955,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором закупівлі № 16060000693 від 23.05.2016 в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивачем нараховано до стягнення 635 655,65 грн. пені та 219 300,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2018: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Дніпромет" на користь ПАТ "Укртрансгаз" пеню в розмірі 267 082,20 грн., штраф у розмірі 219 300 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 295,74 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не передав позивачеві обумовлені договором закупівлі товар у визначені сторонами строки, у зв`язку з чим визнано обґрунтованим вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі. Вимоги про стягнення пені задоволені частково з огляду на закінчення строку дії договору, погодженого додатковою угодою від 23.06.2017 № 1 до договору, а саме з 01.09.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018: рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 змінено, пункт 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Дніпромет" на користь ПАТ "Укртрансгаз" пеню в розмірі 639 365,12 грн., штраф у розмірі 219 300 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 879,98 грн". В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині припинення нарахування пені у зв`язку із закінченням строку дії договору, оскільки поняття строку дії договору та строку виконання зобов`язання за договором не є тотожними з огляду на положення статтей 599, 631 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17: касаційну скаргу ТОВ "Дніпромет" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі №910/22964/17 залишено без змін.

Приймаючи постанову Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

25.4.2. У справі № 917/791/18 розглядалися позовні вимоги про стягнення з відповідача 277 454,51 грн. пені, 80 071,83 грн. "інфляційних втрат", 21 000,25 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 31.07.2007 № 618.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019: позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 274 138,34 грн. пені, 77 070,03 грн. "інфляційних втрат", 20 602,30 грн. - 3% річних, 5 577,16 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані встановленням обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 31.07.2007 № 618.

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №917/791/18 залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин та цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов`язання за Договором з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

25.4.3. У справі № 924/414/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення 13 577 941,64 грн., з яких: 6 895 889,95 грн. основного боргу, 3 172 562,37 грн. пені, 608 130,61 грн. - 3 % річних, 2 901 358,71 грн. "інфляційних втрат".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 № 3110/15-БО-34 (далі - договір № 3110/15-БО-34) у частині оплати отриманого природного газу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.09.2019: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 6 895 889,95 грн. основного боргу, 1 586 281,19 грн. пені, 608 130,61 грн. - 3 % річних та 2 767 559,95 грн. "інфляційних втрат"; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням арифметично правильного розрахунку останніх, здійсненого судом. Крім того, суд першої інстанції враховуючи клопотання відповідача, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, а також інтереси обох сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019: рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 113 798,76 грн. "інфляційних втрат" і ухвалено в цій частині нове рішення про їх задоволення та стягнення з відповідача зазначеної суми коштів; у решті рішення залишено без змін.

Постанову обґрунтовано неправильним розрахунком місцевим господарським судом суми інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача за порушення ним грошового зобов`язання та їх правильним розрахунком позивачем.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та рішення господарського суду Хмельницької області від 05.09.2019 у справі № 924/414/19 залишено без змін.

У постанові Верховний Суд зазначив, що дійшовши висновків про зменшення пені на 50 %, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінив в сукупності обставини справи та надані докази, врахував часткову сплату відповідачем заборгованості за природний газ, звернув увагу на вказані відповідачем обставини несвоєчасного відшкодування різниці в тарифах щодо надання послуг з опалення для населення та бюджетних установ; враховував показники фінансового стану підприємства (баланси) щодо збитковості підприємства та зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини другої статті 625 ЦК України, дійшов обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені на 50 % та стягнув 1 586 281,19 грн.

25.4.4. У справі № 903/323/20 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4 110 095, 81 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з безпідставним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн., банк повинен сплатити позивачу пеню у заявленому розмірі за період з 02.04.2019 по 31.08.2019.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.2020: позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 11 247,95 грн. пені, а також 168,72 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, та 46,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення пені в сумі 4 098 847,86 грн. відмовлено.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021: рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі №903/323/20 скасовано в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн. пені; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено та стягнуто з акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича 4 110 095,81 грн. пені.

Суд апеляційної інстанції не погодився із здійсненим судом першої інстанції розрахунком заявленої до стягнення суми пені та здійснивши власний розрахунок дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем нарахування розміру пені. Також суд апеляційної інстанції враховуючи, що період нарахування пені та її розмір залежали виключно від суб`єктивних дій банку, направлених на негайне повернення таких коштів на рахунок клієнта, дійшов висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Постановою Верховного Суду від 06.05.2021: касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволено частково; постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20 скасовано; рішення господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 залишено в силі.

У постанові Верховний Суд вказав, що: натомість, розрахунок суми пені, яку повинен сплати позивачу відповідач, у зв`язку з списанням банком коштів з рахунка платника без законних підстав, у розмірі 30% за кожен день прострочки здійснений судом апеляційної інстанції з порушенням приписів пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та є невірним. Таким чином, здійснивши належний перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, місцевий господарський суд обґрунтовано і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 11 247,95 грн. пені за період з 02.04.2019 по 31.08.2019 у зв`язку з безпідставним списанням банком грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн. з рахунка позивача.

25.4.5. У справі №910/13071/19 про стягнення 174 889, 02 грн., з яких 89 838, 15 грн. пені, 70 078, 08 грн. "інфляційних втрат", 14 972, 79 грн. - 3% річних за весь час користування коштами, 34 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 623, 34 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі, а саме не пізніше 14.12.2018 по податковій накладній від 22.11.2018 №117, тоді як фактично оплату було здійснено 31.01.2019 та прострочено строк виконання зобов`язання на 47 днів; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу 89 838, 15 грн. пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 14 972, 79 грн. - 3% річних на суму основного боргу та 70 078, 08 грн. "інфляційних втрат" у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2019: позовні вимоги задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 174 889, 02 грн. грошових коштів, 34 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 623, 34 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020: апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/13071/19 скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, викладено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у цій справі у новій редакції: "1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) 98 938 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 15 коп. пені, 14 972 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. 3% річних, 1 708 (одну тисячу сімсот вісім) грн. 67 коп. судового збору, 22 470 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити"; стягнено з позивача на користь відповідача 1 372, 01 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, стягнено з відповідача на користь позивача 1 954 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2020: постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі №910/13071/19 змінено, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/13071/19 скасувати в частині стягнення інфляційних втрат на суму 31 318, 08 грн.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/13071/19 у новій редакції з урахуванням скасованої частини рішення місцевого суду:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) 98 938 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 15 коп. пені, 14 972 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. - 3% річних, 38 760 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. інфляційних втрат, 2 151 (дві тисячі сто п`ятдесят одна) грн. 14 коп. судового збору, 28 290 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто) грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

3. У решті позовних вимог відмовити".

У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

25.5. Отже, у справі, що розглядається, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, проте встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

25.6. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах №910/22964/17, №917/791/18, №924/414/19, №903/323/20, від №910/13071/19 на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі постанови, є подібними.

26. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги стосуються питань, пов`язаних із встановленням обставин справи та з оцінкою доказів у ній, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

27. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 912/1170/22.

Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

28. Що стосується підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, то Верховний Суд зазначає таке.

Під час розгляду даної справи відсутні підстави для скасування та передачі справи на новий розгляд, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі № 912/1170/22 заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли підтвердження.

29. У розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

30. За наведених обставин згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 зі справи № 912/1170/22, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 зі справи №912/1170/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос