ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/8909/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Мельника В.В. (доповідач),

                               суддів:  Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,     

розглянувши в порядку

письмового провадження

в м. Дніпрі апеляційну скаргу                      ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (головуючий суддя – Рябчук О.С.)  в адміністративній справі

за позовом                                                    ОСОБА_1

до                                                             Військової частини НОМЕР_1

про                                                             визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач), в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при розрахунку та виплаті мені, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року по справі № 160/1533/20, січня 2008 року, як базового при розрахунку індексу споживчих цін за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін – січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати для судового розгляду розрахунок індексації мого грошового забезпечення зробленого військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року по справі № 160/1533/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/8909/23 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов`язати суд першої інстанції відкрити провадження по даній справі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що у цій справі Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо незастосування при розрахунку та виплаті йому індексації грошового забезпечення січня 2008 року, як базового при розрахунку індексу споживчих цін за період з 01.12.2015 по 28.12.2018, що, на думку останнього, свідчить про не тотожність предмету спору у цій справі та справі №160/1533/20, де Позивач, зокрема, просив суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення в розмірах та порядку, встановленому законом, за період з 01.01.2014  по 31.12.2018.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що тотожними визнаються позови, в яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

З матеріалів справи слідує, що 10.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 у справі №160/1533/20, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати Позивачу винагороди за бойове чергування за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року; індексації грошового забезпечення в розмірах та порядку, встановленому законом, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року; компенсації за всі дні неотриманої щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 01.01.2014 року по 31.12. 2019 року;

- зобов`язати Відповідача здійснити розрахунки щодо визначення несплачених Позивачу сум: індексації грошового забезпечення в розмірах та порядку встановленому законом за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року; компенсації за всі дні неотриманої щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 01.01.2014 року по 31.12. 2019 року; винагороди за бойове чергування за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року та сплатити їх позивачу;

- зобов`язати Відповідача здійснити розрахунки та сплатити Позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно та розрахувати і сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день повного розрахунку з ним у зв`язку з нерозрахунком при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №160/1533/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 , зокрема, здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 несплачену суму індексації грошового забезпечення в розмірах та порядку встановленому законом за період з 01.07.2015 по 31.12.2018.

У вказаній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 набрало законної сили 13.05.2021.

З аналізу зазначеного рішення суду у справі №160/1533/20 слідує, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення, суд не досліджував питання щодо необхідності застосування Відповідачем конкретно визначеного базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Тобто, питання щодо визначення базового місяця, конкретної фіксованої суми для проведення індексації грошового забезпечення не було предметом розгляду в межах адміністративної справи №160/1533/20.

Відповідно, висновки суду про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача, зокрема, базовий місяць січень 2008 року, у судовому рішенні у справі №160/1533/20 відсутні.

З огляду на зазначене, Відповідач на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №160/1533/20 здійснив нарахування та виплату Позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року, застосовуючи при цьому базові місяці для обчислення індексу споживчих цін – лютий 2015 року та березень 2018 року, що підтверджується довідкою-розрахунком №163, долученою Відповідачем до матеріалів даної справи, що відповідно свідчить про виконання рішення суду у справі №160/1533/20 в частині таких позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що звернення Позивача до суду із цим позовом обумовлено незгодою Позивача із діями Відповідача щодо виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №160/1533/20, оскільки зважаючи на визначені у справі №160/8909/23 предмет та підстави позову, оскаржувана Позивачем бездіяльність Відповідача щодо визначення відповідного базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не можуть розцінюватися як такі, що пов`язані з невиконанням судового рішення №160/1533/20.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що справа №160/1533/20 є тотожною цій справі, є помилковими, зробленими за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки ці справи мають різний предмет та підстави позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу №160/8909/23 належить направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №160/8909/23 – скасувати.

Справу №160/8909/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя                                                                      В.В. Мельник

                               суддя                                                                      С.В. Сафронова

                               суддя                                                                      Д.В. Чепурнов