Справа № 204/9593/23

Провадження № 1-кс/204/2299/23

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22023040000000084 від 24.01.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дебальцеве, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22023040000000084 від 24.01.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом УСБУ у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023040000000084 від 24.01.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжений, у тому числі згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, Указом №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022, Указом №573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022, Указом №757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, Указом №58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 8419 від 07.02.2023 та Указом №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 9259 від 01.05.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Діючи умисно, 22 лютого 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до військового формування «ДНР» - військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, діючи умисно, проходячи військову службу у вищевказаному військовому формуванні «ДНР», ОСОБА_5 отримав навички володіння вогнепальною зброєю та відповідне військове спорядження. З початком військової агресії рф проти України, ОСОБА_5 у складі військової частини НОМЕР_1 «ДНР» перейшов під контроль військового керівництва рф. Будучи у складі військової частини НОМЕР_1 «ДНР» підконтрольній рф, ОСОБА_5 здійснював обладнання та укріплення бойових позицій, які підконтрольні військам рф, несення бойового чергування, забезпечував оборону бойових позицій, а також ураження сил противника під час бойових контактів між військовими формуваннями рф, та підрозділів ЗС України, НГ України, ДПС України та іншими військовими формуваннями України, задіяними у відсічі збройної агресії рф. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи на стороні країни ворога, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_1 «ДНР», яка залучена до широкомасштабної збройної агресії рф проти України, прибув до с. Новобахмутівка Донецької області, де приймав участь в бойових діях на боці ворога, зокрема: здійснював оборону позицій військових формувань рф, а також вчинював вогневий спротив військовим підрозділам України, задіяних у відсічі збройної агресії рф. 03 березня 2023 під час виконання бойових завдань у складі збройних формувань рф на території с. Новобахмутівка Донецької області, ОСОБА_5 було взято в полон військовослужбовцями ЗС України. Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 з 22 лютого 2022 року по 03 березня 2023 року, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, у період відкритого військового вторгнення рф на територію України, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту та приймав участь в бойових діях на боці ворога, у період воєнного стану. У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 27 червня 2023 року повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушень та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, з посиланням на матеріали кримінального провадження, що підтверджують ці обставини. протоколом огляду «Telegram»-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.03.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 20.03.2023; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.06.2023; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2023; іншими матеріалами кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176, ст. 183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого під час дії воєнного стану в Україні. Таким чином, орган досудового розслідування, повідомивши ОСОБА_5 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити вчинення інкримінованого або вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вважаю за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства). Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява № 42310/04) від 21.07.2011 в пункті 175 зазначив, що «…термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення...». У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності. На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрювана, одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України. А саме, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбаченого п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинений ним злочин, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, інкримінований ОСОБА_5 злочин, вчинений останнім під час дії воєнного стану в Україні на користь держави-агресора Російської Федерації. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що ОСОБА_5 має стійкі ідеологічні погляди та на теперішній час збройні сили Російської Федерації продовжують ведення агресивної війни проти України, у зв`язку з чим наявні обґрунтовані підстави вважати, що він, знаходячись на свободі, може надавати сприяння в ведення агресивної війни, шляхом надання представникам збройних сил та спецслужб Російської Федерації координат розташування підрозділів та техніки ЗС України, об`єктів критичної інфраструктури тощо. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. У зв`язку з викладеним, до підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та тяжкість покарання, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, а також враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник не заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, підозрюваний відповідно, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, згідно ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22023040000000084 від 24.01.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 25 серпня 2023 року, без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1