Справа №2-852/08р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2008 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
судді Іванчука В.І. при секретарі Антипової Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною та визнання права приватної власності на нього,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною та визнання права приватної власності на нього.
В судовому засіданні представник позивач та його представник - ОСОБА_3 в обґрунтування заявлених вимог послалися на наступне:
Тривалий час він перебуває з ОСОБА_3 в. фактичних шлюбних відносинах. Від спільного життя у них є двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Крім того, у ОСОБА_3, є двоє неповнолітніх дітей: донька Анастасія, ІНФОРМАЦІЯ_3, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4
Так як сім'я у них велика, а власного житла в них не було, в березні 2001 року він домовився з відповідачкою про купівлю - продаж в неї будинку по вул. І. Франка в с Петрівка, Комінтернівського району, Одеської області.
Тоді ж, 13.03.2001 р. він передав ОСОБА_2 , 100 доларів США, в рахунок загального розрахунку за будинок. ОСОБА_2 видала мені відповідну розписку, що була посвідчена секретарем Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області - ОСОБА_6
З того ж дня, він разом з сім'єю вселився до будинку, зробив в ньому поточний ремонт та поміняв вікна.
Ремонт він був змушений зробити, так як в вікна були відсутні, не було опалення, була відсутня електрична проводка, не було лічильника користування електроенергією. Всі ці роботи були проведені ним за власні кошти. В будинку разом з членами сім'ї він проживав з грудня 2001 р. по липень 2005 року. Гроші за будинок він ОСОБА_2 виплатив в повному об'ємі, але вона весь час ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, посилаючись на свою зайнятість. Розписки на решту грошей ОСОБА_2 не писала, через те, що в неї були проблеми з родичами через продаж хати.
За період проживання в будинку він збудував господарчі будівлі та споруди, а саме: гараж та відремонтував та встановив арку.
ОСОБА_2 він виплатив всю обумовлену між ними суму грошей у розмірі 3000 грн., розписки вона відмовилась писати, завіряючи його, що все між ними буде по-чесному.
В квітні 2007 р. ОСОБА_2 заявила йому, що він з сім'єю повинен звільнити будинок від речей, так як вона має намір продати його іншим людям, у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та повідомила, що відповідно до вимог ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, однак між нею та ОСОБА_1 домовленості про продаж йому вищевказаного житлового будинку не було. Письмових доказів, а саме розписки, що підтверджує факт того, що відбулося виконання договору позивач до суду не надав.
Суттєві умови договору купівлі-продажу ними не виконувалися.
Доказів того, що вони домовилися про продажу вищевказаного будинку за 3000 грн. і того, що позивач з нею розрахувався не надано.
Фактично вона дозволила позивачу тимчасово проживати в її будинку в якості квартиранта.
Домовленості про продажу йому вищевказаного будинку за 3000 грн. між ними не було.
Періодично, до 2005 року він давав їй гроші за проживання в будинку.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив суду, що в 2007 році він по проханню ОСОБА_2 приїжджав в будинок №2, розташований по вул. І. Франка в с Петрівка Комінтернівського району Одеської області, щоб вивезти з будинку сміття. Будинок не був придатний для проживання та
2
знаходився в полузруйнованому стані. В той час в будинку ніхто не проживав. Про наявність договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 йому нічого невідомо.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки, свідка вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
В судовому засіданні встановлено, що з березня 2001 по 2005 рік року позивач проживав в житловому будинку №2, розташованому по вул. І. Франка в с Петрівка Комінтернівського району Одеської області, який належить ОСОБА_2
Час від часу позивач давав ОСОБА_2 деякі гроші, розписок про що, від неї він не брав. Дані гроші відповідачка приймала як плату за проживання. В 2005 році відповідач виїхав з вищевказаного будинку та більше там не проживає.
Доводи позивача про те, що між ним та відповідачкою фактично відбувся договір купівлі-продажу житлового будинку №2, розташованого по вул. І. Франка в с Петрівка Комінтернівського району Одеської області, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як позивачем не було надано до суду доказів, стосовно того, що між сторонами укладався будь-який договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку та доказів щодо передачі грошей в повному обсязі за проданий будинок, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд не приймає до уваги розписку надану позивачем у якості доказу укладеного договору, згідно якої відповідачка отримала від позивача 100 доларів США в рахунок повного розрахунку за проданий житловий будинок, так як у вищевказаній розписці не вказано за яку саме суму грошей сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, так як вони є необгрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
На підставі викладеного, ст. ст. 220, 331, ч.3 ст. 334, 655 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною та визнання права приватної власності - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.